СПІРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пе́рти «перечити»
псл. *реrti, pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати», можливо, пов’язане з *реrti, pьrǫ «тиснути»;
споріднене з лит. реřti «бити, хльоскати віником», лтс. рèrt «лупцювати», ріrêtiês «сваритися», дінд. pṛt- «боротьба, суперечка», ав. рǝrеt- «тс.»;
іє. *реr- «бити»;
р. пре́ния (з цсл.), пря, спор, спорить, бр. [спо́рка] «спірка», [спо́раваць] «сперечатися», др. пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа», п. заст. przeć «заперечувати», ч. příti se «сперечатися», слц. priet’sa «тс.; сваритися», вл. prěć «заперечувати», нл. prěś «тс.», болг. препи́рам се «сперечаюся», м. препира се «сперечається», схв. пре̏ти «обвинувачувати», пре̏ти се «сваритися, сперечатися», слн. prepírati se «сваритися», стсл. прѣти сѧ «сперечатися», пьрѣти сѧ «тс.», пьрѣти «противитися, заперечувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́спір
«суперечка»
на
«наперекір»
()
навсу́пор
«наперекір»
неспе́ртий
«незаперечний»
одпо́ра
«опір»
опира́тися
о́пір
опі́рний
перепе́рти
«переспорити»
пере́тися
«тс.»
пе́рити
«бити»
пе́рнути
«сильно вдарити»
пе́ртися
«сперечатися»
пир
«суперечка, сварка»
пїр
«тс.»
пі́рити
«сильно бити; (про дощ) дуже лити»
пі́рчити
«лупцювати, бити»
пря
«спір, боротьба»
ро́зпра
«ворожнеча»
спе́ртися
«упертися, затятися»
спір
спіра́тися
«сперечатися, проявляти впертість»
спі́рити
«відлупцювати»
спі́рка
спірли́вий
«сварливий»
спі́рний
спірни́к
«суперник»
спо́рити
спо́ритися
спорли́вець
«сперечальник»
спорли́вий
«тс.; спірний»
спо́рний
«тс.»
спо́рник
«тс.»
супе́рник
супе́рництво
су́пірець
«суперник»
су́пор
«опір, ворожнеча»
супо́рник
«суперник»
супоро́к
«суперечність»
су́пра
«суперечка»
упе́ртий
упертю́х
упира́ння
упира́тися
упири́стий
«упертий»
упирува́ти
«бути впертим»
упиря́ка
«упертюх»
у́пір
«упертість»
упі́рливо
«уперто»
упі́рний
упі́рчивий
упо́ром
«силоміць»
упорчи́вий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рǝr<SUP>е</SUP>t- «тс.» | авестійська |
| спо́рка «спірка» | білоруська |
| спо́раваць «сперечатися» | білоруська |
| препи́рам се «сперечаюся» | болгарська |
| prěć «заперечувати» | верхньолужицька |
| pṛt- «боротьба, суперечка» | давньоіндійська |
| пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа» | давньоруська |
| *реr- «бити» | індоєвропейська |
| рèrt «лупцювати» | латиська |
| ріrêtiês «сваритися» | латиська |
| реřti «бити, хльоскати віником» | литовська |
| препира се «сперечається» | македонська |
| prěś «тс.» | нижньолужицька |
| przeć «заперечувати» (заст.) | польська |
| *реrti | праслов’янська |
| pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати» | праслов’янська |
| *реrti | праслов’янська |
| pьrǫ «тиснути» | праслов’янська |
| пре́ния (з цсл.) | російська |
| пря | російська |
| спор | російська |
| спорить | російська |
| пре̏ти се «обвинувачувати» | сербохорватська |
| пре̏ти се «сваритися, сперечатися» | сербохорватська |
| priet'sa «тс.; сваритися» | словацька |
| prepírati se «сваритися» | словенська |
| прѣти сѧ «сперечатися» | старослов’янська |
| пьрѣти сѧ «тс.» | старослов’янська |
| пьрѣти «противитися, заперечувати» | старослов’янська |
| příti se «сперечатися» | чеська |
шпирува́ти «лаяти, шпетити (когось)»
не зовсім ясне;
можливо, експресивне утворення, споріднене зі [спіра́тися] «сперечатися», [спі́рити] «відлупцювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шпірува́ти
«сікти, шмагати, мучити; карати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спіра́тися «сперечатися» | українська |
| спі́рити «відлупцювати» | українська |
спіри́т «той, хто вірить у можливість спілкування з душами померлих»
очевидно, запозичення з французької мови;
фр. spiritе «спірит» походить від складних слів англ. spirit-rapper «спірит, медіум», spirit-rapping «спіритизм, столовертіння», spiritist, spiritism, що, як і нім. Spiritíst, Spiritísmus, зводяться до лат. spīritus «віяння, подих, дихання, душа, дух»;
р. спири́т, бр. спіры́т, п. spiryt, spirytyzm, ч. spiritismus, spiritista, (заст.) spirita, слц. spiritualizmus, вл. spiritizm, болг. спирити́зъм, м. спирити́зам, схв. спиритùзам, слн. spiritízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спірити́зм
спірити́ст
спіритисти́чний
спірити́чний
спіритуалі́зм
«філософське вчення, що визнає дух сутністю світу»
спіритуалі́ст
спіритуалісти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spirit-rapper «спірит, медіум» | англійська |
| spirit-rapping «спіритизм, столовертіння» | англійська |
| spiritist | англійська |
| spiritism | англійська |
| спіры́т | білоруська |
| спирити́зъм | болгарська |
| spiritizm | верхньолужицька |
| spīritus «віяння, подих, дихання, душа, дух» | латинська |
| спирити́зам | македонська |
| Spiritíst | німецька |
| Spiritísmus | німецька |
| spiryt | польська |
| spirytyzm | польська |
| спири́т | російська |
| спиритùзам | сербохорватська |
| spiritualizmus | словацька |
| spiritízem | словенська |
| spiritе «спірит» | французька |
| spiritismus (заст.) | чеська |
| spiritista (заст.) | чеська |
| spirita (заст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України