СПІНА — ЕТИМОЛОГІЯ
спи́на
задовільної етимології не має;
реконструюється псл. [spina] «спина» (Трубачев Этимология 1968, 58);
пов’язується, як споріднене, з лтс. spina «прут», лат. spīna «терен; колючка; хребет», двн. spinula «шпилька», тох. А spin- «гак, кілочок» (Windekens Lexique étymol. des dialectes tokhariens 1944, 126), дангл. spír «довгий пагонець», снн. spīle «рожен» (Mühl.–Endz. III 997; Walde–Hofm. II 574; Holthausen АeWb. 311);
виводиться через посередництво п. ст. spina «хребет» (ХVI ст.) від лат. spīna «спинний хребет, хребет» (Brückner 509; KZ 46, 223; Mikl. EW 318);
зближується з р. спи́ца «спиця» (Преобр. II 364–365);
р. спина́, [спин], бр. спі́на;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заспи́нниця
(вид хвороби)
наспи́нник
спи́нка
«опора для спини у стільці, дивані тощо; деталь одягу; корінець книжки»
спинкува́ти
«рухатися, лежачи на спині»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
спі́на | білоруська |
spír «довгий пагонець» | давньоанглійська |
spinula «шпилька» | давньоверхньонімецька |
spīna «терен; колючка; хребет» | латинська |
spīna «спинний хребет, хребет» | латинська |
spina «прут» | латиська |
spina «хребет» | польська |
spina «спина» | праслов’янська |
спи́ца «спиця» | російська |
спина́ | російська |
спин | російська |
spīle «рожен» | середньонижньонімецька |
А spin- «гак, кілочок» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України