СПІВ- — ЕТИМОЛОГІЯ
спів- (перша частина складних слів типу співа́втор, співбе́сіда, співвідно́сини, співдру́жність, співзву́чний, співіснува́ння, співробі́тник, співуча́сник, співчува́ти; має значення «об’єднаний, сполучений, спільний з ким-небудь; однаковий з ким-, чим-небудь; разом, сукупно з ким-небудь», букв. «наполовину з, пополам з»)
результат злиття префікса с- (з-) на позначення з’єднування, об’єднування та іменникової основи пів- «половина»;
з’явилося, можливо, внаслідок калькування р. со- «разом, спільно, сукупно», спорідненого з др. съ, съ- «тс.», укр. з, [зо] (із значенням спільності) та др. су- (на позначення зв’язку, з’єднання), укр. су- «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| съ | давньоруська |
| съ- «тс.» | давньоруська |
| су- (на позначення зв’язку, з’єднання) | давньоруська |
| со- «разом, спільно, сукупно» | російська |
| с- (з-) | українська |
| пів- «половина» | українська |
| з | українська |
| зо (із значенням спільності) | українська |
| су- «тс.» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України