СПРИТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

похідне утворення від основи дієслова [торо́пити] «підганяти», [торопитися] «поспішати»;

щодо розвитку інтелектуального значення від первісного, пов’язаного з швидким рухом, пор. би́стрий, метки́й, спри́тний;

пор. також лит. tãrpti «досягати успіхів, процвітати»;

твердження про відсутність зв’язку з торопи́ть (Горяев 295) позбавлене підстав;

р. расторо́пный, бр. растаро́пны, п. roztropny;

не зовсім ясне;

може бути запозиченням з польської мови, в якій п. spryt «спритність, меткість, проворність» не дуже переконливо виводиться (Brückner 510) від фр. esprit «розум, дотепність; дух; спритність, вправність, кмітливість», яке походить від лат. spīritus «душа, дух; життєва сила»;

можливе також пов’язання (Mikl. EW 266) з р. прыть «прудкість, спритність», бр. [прыць] «тс.», п. ст. pryciać «поспішати», зіставлюваними з лит. sprū́sti «ковзнути», гот. sprautō «швидкий», або з р. пруд «став», укр. прудки́й чи з болг. при́п(к) ам «біжу»;

бр. спрыт «спритність, вправність»;