СПОЧАТКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
а́нти́к
запозичено, можливо, через польське посередництво з французької мови;
фр. antique «залишок старовини», спочатку «стародавній, давній» походить від лат. antīquus «тс.», пов’язаного з прислівником ante (‹*anti) «раніше, давніше», спорідненим з гр. ἀντί «проти», дінд. ánti «проти, перед, коло, поруч»;
р. анти́к, анти́чный, бр. анты́к, анты́чны, п. antyk, antyczny, ч. слц. antika, antický, вл. antikwa, болг. анти́ка, анти́чен, м. антика, антички, схв. àнтика, àнтичкū, слн. antíka, antíčen;
Фонетичні та словотвірні варіанти
анти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| анты́к | білоруська |
| анти́ка | болгарська |
| antikwa | верхньолужицька |
| ἀντί «проти» | грецька |
| ánti «проти, перед, коло, поруч» | давньоіндійська |
| antīquus «тс.» | латинська |
| антика | македонська |
| antyk | польська |
| antyczny | польська |
| àнтика | сербохорватська |
| antika | словацька |
| antický | словацька |
| antíka | словенська |
| antíčen | словенська |
| анти́чный | українська |
| анты́чны | українська |
| анти́чен | українська |
| антички | українська |
| àнтичкū | українська |
| antique «залишок старовини» | французька |
| antika | чеська |
| antický | чеська |
| спочатку «стародавній, давній» | ? |
| анти́к | ? |
брид «гидота, погань; гидка людина»
очевидно, псл. briďъ, спочатку «гострий,кислий,огидний», потім «негарний, бридкий, поганий», bridъkъ «тс.», що, як і briti «брити», brudъ, зводяться до іє. *bher«різати чимось гострим», *bhr(e)i-;
споріднені з ав. pairi-brnīaiti «обрізувати», лтс. brĩdinât (brĩdinêt) «загрожувати, лаяти», brĩdêt «застерігати, страшити»;
мало переконливе припущення (Machek ESJČ 73; Hujer IF 44, 226228; Noha ZfSlPh 5, 212; Niedermann IF 37, 145–147) про слов’янську метатезу r під впливом псл. *soldъkъ і про зв’язок псл. bridъkъ (‹*bidrъkъ) з гот. baitrs «гіркий», нвн. bitter, англ. bitter «тс.»;
зв’язок з вигуком брр (Бузук ЗІФВ 7–8, 69–70) не доведений;
укр. [брида́к, брида́ль, брида́с], очевидно, виникли під впливом польської мови;
р. [бри́да] «докучлива, набридлива людина», [бридко́й] «різкий, пронизливий (вітер)», [брыд] «гострота, гіркота в повітрі, дим, чад», [бры́дкий] «гострий, гіркий, гидкий, димний, смердючий», бр. бры́дкі, бры́да, др. бридъкыи «терпкий, гострий, кислий, гіркий; жорстокий, суворий», бридыи «жорстокий», п. brzyd «огидність, бридкість, гидота, сором; негарний, бридкий», brzydki «бридкий», [brzydak], ч. břid, břitký «гострий», břiditi «псувати, робити негарно, бридко, гидко», слц. briď «бруд, огида», болг. бриди́ «віє, дме, ріже» (про вітер), схв. брȕдак «гострий, різкий», бр́дјети «палити, свербіти; пронизливо дути», ст. brid «гострота», слн. brídek «різкий, гіркий», bridéti «бути гострим; свербіти», стсл. бридъкъ «гострий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
браді́й
«тс.»
брида́к
«гидка, бридка, негарна людина»
брида́ль
брида́с
бриде́ць
бри́дити
«викликати огиду, бридитися»
бри́дитися
бридки́й
бридли́вий
бри́дно
бри́днути
бридня́
«погань»
бриду́ля
«бридка жінка»
бридь
бридя
«тс.»
брить
набрида́ти
набри́дливий
набри́длий
о́брид
«відраза»
обри́да
обрида́льний
обри́дити
«зробити бридким»
обри́дливець
«противна людина»
обри́дливий
обри́длий
обри́дний
обри́дник
«тс.»
обри́дство
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pairi-brnīaiti «обрізувати» | авестійська |
| bitter «тс.» | англійська |
| бры́дкі | білоруська |
| бриди́ «віє, дме, ріже» (про вітер) | болгарська |
| baitrs «гіркий» | готська |
| бридъкыи «терпкий, гострий, кислий, гіркий; жорстокий, суворий» | давньоруська |
| brĩdinât «загрожувати, лаяти» (brĩdinêt) | латиська |
| bitter | нововерхньонімецька |
| brzyd «огидність, бридкість, гидота, сором; негарний, бридкий»«бридкий» | польська |
| brzydki «огидність, бридкість, гидота, сором; негарний, бридкий»«бридкий» | польська |
| briďъ | праслов’янська |
| *soldъkъ | праслов’янська |
| bridъkъ (‹*bidrъkъ) | праслов’янська |
| бри́да «докучлива, набридлива людина» | російська |
| брȕдак «гострий, різкий» | сербохорватська |
| briď «бруд, огида» | словацька |
| brídek «різкий, гіркий»«бути гострим; свербіти» | словенська |
| bridéti «різкий, гіркий»«бути гострим; свербіти» | словенська |
| бридъкъ «гострий» | старослов’янська |
| брида́к | українська |
| брида́ль | українська |
| брида́с | українська |
| бридко́й «різкий, пронизливий (вітер)» | українська |
| брыд «гострота, гіркота в повітрі, дим, чад» | українська |
| бры́дкий «гострий, гіркий, гидкий, димний, смердючий» | українська |
| бры́да | українська |
| бридыи «жорстокий» | українська |
| brzydak | українська |
| бр́дјети «палити, свербіти; пронизливо дути» | українська |
| břid «гострий»«псувати, робити негарно, бридко, гидко» | чеська |
| břitký «гострий»«псувати, робити негарно, бридко, гидко» | чеська |
| břiditi «гострий»«псувати, робити негарно, бридко, гидко» | чеська |
| спочатку «гострий,кислий,огидний» | ? |
| потім «негарний, бридкий, поганий» | ? |
| bridъkъ «тс.» | ? |
| briti «брити» | ? |
| brudъ | ? |
| *bher «різати чимось гострим» | ? |
| *bhr(e)i- | ? |
| brĩdêt «застерігати, страшити» | ? |
| брр | ? |
| brid «гострота» | ? |
бруд «нечистота»
зіставлення з герм. *smud- (нвн. Schmutz «бруд») (Machek ESJČ 69) позбавлене підстав;
зіставляється також (ЭССЯ 3, 44–45) з лат. de-frutum «варене сусло», фрак. βρυτος (βρουτος) «ячмінне пиво»;
очевидно, псл. bru-d-ъ-, спочатку «щось гостре, неприємне на смак» або «щось замазане», потім «гидота, бруд», пов’язане з bridъ «бридота» похідне від іє. *bher- «скребти, різати»;
р. діал. бр. бруд, п. слц. brud, вл. нл. brud(a), ч. bruditi, мор. [břud];
Фонетичні та словотвірні варіанти
бру́ди́ти
брудни́й
брудни́ти
брудні́ти
брудно́та
бруднува́тий
брудо́та
ви́брудок
«брудний осад; ранній викидень»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бруд | білоруська |
| brud(a) | верхньолужицька |
| *smud- (нвн. Schmutz «бруд»)(Machek ESJČ 69) | германські |
| *bher- «скребти, різати» | індоєвропейська |
| de-frutum «варене сусло» | латинська |
| břud | моравське |
| brud(a) | нижньолужицька |
| brud | польська |
| bru-d-ъ- | праслов’янська |
| бруд | російська |
| brud | словацька |
| βρυτος «ячмінне пиво» (βρο$υτος) | фракійська |
| bruditi | чеська |
| спочатку «щось гостре, неприємне на смак» | ? |
| або «щось замазане» | ? |
| потім «гидота, бруд» | ? |
| bridъ «бридота» | ? |
| бруд | ? |
бу́фер
запозичення з англійської мови;
англ. buffer «прокладка для пом’якшення удару», пов’язане з buff «пом’якшувати удари», сангл. buffe «ударяти», спочатку «ударяти по щоці», яке походить від фр. ст. bufe (buffe) «ударяти, особливо по щоці», можливо, звуконаслідувального утворення;
р. бр. болг. бу́фер, п. bufor, схв. буфер;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| buffer «прокладка для пом’якшення удару» | англійська |
| бу́фер | білоруська |
| бу́фер | болгарська |
| bufor | польська |
| буфер | сербохорватська |
| buffe «ударяти» | середньоанглійська |
| bufe «ударяти, особливо по щоці» (buffe) | французька |
| buff «пом’якшувати удари» | ? |
| спочатку «ударяти по щоці» | ? |
| bufe «ударяти, особливо по щоці» (buffe) | ? |
| бу́фер | ? |
круши́ти «журити, мучити»
псл. krušiti «мучити, пригнічувати, засмучувати», спочатку «розбивати, дробити, кришити»;
р. [круши́ниться] «горювати», [круше́вный] «тужний», сокруша́ться «журитися», заст. кру́шити «гнітити, засмучувати», бр. [скруша́ць] «докоряти, приводити до каяття», скру́ха «туга», п. [kruszyć] «приводити до скрухи, жалю», skruszyć «зм’якшити (серце), викликати каяття», skrucha «каяття», ч. krušiti «засмучувати, пригнічувати», krušný «трудний, важкий», zkrušiti «обтяжити, засмутити», zkroušenost «упокорення», слц. krušit’ «засмучувати, пригнічувати», м. скруши «засмутить, уб’є скорботою», слн. skrúšen «пригнічений, сумний», стсл. съкроушити «засмутити», съкроушениѥ «скруха, журба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
круши́на
«журба, туга»
скруха
«тяжкий, гнітючий настрій; жаль, співчуття; каяття»
скру́хнути
«упокоритися»
скру́хо
«скрушно»
скруші́ти
«тс.»
скрушни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скруша́ць «докоряти, приводити до каяття» | білоруська |
| скруши «засмутить, уб’є скорботою» | македонська |
| kruszyć «приводити до скрухи, жалю»«зм’якшити (серце), викликати каяття»«каяття» | польська |
| skruszyć «приводити до скрухи, жалю»«зм’якшити (серце), викликати каяття»«каяття» | польська |
| skrucha «приводити до скрухи, жалю»«зм’якшити (серце), викликати каяття»«каяття» | польська |
| krušiti «мучити, пригнічувати, засмучувати» | праслов’янська |
| круши́ниться «горювати» | російська |
| krušit' «засмучувати, пригнічувати» | словацька |
| skrúšen «пригнічений, сумний» | словенська |
| съкроушити «засмутити» | старослов’янська |
| круше́вный «тужний» | українська |
| сокруша́ться «журитися» | українська |
| скру́ха «туга» | українська |
| съкроушениѥ «скруха, журба» | українська |
| krušiti «засмучувати, пригнічувати»«трудний, важкий»«обтяжити, засмутити»«упокорення» | чеська |
| krušný «засмучувати, пригнічувати»«трудний, важкий»«обтяжити, засмутити»«упокорення» | чеська |
| zkrušiti «засмучувати, пригнічувати»«трудний, важкий»«обтяжити, засмутити»«упокорення» | чеська |
| zkroušenost «засмучувати, пригнічувати»«трудний, важкий»«обтяжити, засмутити»«упокорення» | чеська |
| спочатку «розбивати, дробити, кришити» | ? |
| кру́шити «гнітити, засмучувати» | ? |
спотино́ву «спочатку, спершу, поперед; знов, наново» (присл.)
не зовсім ясне;
можливо, результат контамінації слів споча́тку і зно́ву з неясним компонентом -ти- (-то-);
Фонетичні та словотвірні варіанти
спотоно́ву
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| споча́тку (-то-). | українська |
| зно́ву (-то-). | українська |
поча́ти
псл. počęti (‹*po-čьnti), počinati, na-, za-, похідні від *čęti, пов’язаного чергуванням звуків з konьcь «кінець», konъ «кін»;
споріднене з лтс. cītiês (‹*kinties), cìnîtiês «боротися», дінд. kannaḥ «молодий», гр. καινός «новий, молодий, свіжий», лат. re-cēns «свіжий, молодий, новий», ірл. cinim «випливаю, розпочинаюсь», cét- «перший», гал. cintu- «тс.»;
зіставляється також (Schuster-Šewc 1110–1111) з псл. čędo «чадо, дитина»;
р. [поча́ть], начать, бр. пача́ць, др. почати, п. począć, ч. počíti, слц. počat’, вл. počeć, нл. póceś, болг. по́чна «почну», м. почне «почне», схв. по̀че̄ти «почати», слн. počétі, цсл. почѧти, стсл. почѧти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
всча́тися
«початися»
зача́ло
зача́ти
зача́ток
зача́ття
«зародження, виникнення»
за́чи́н
зачина́льник
зачина́ння
зачина́тель
зачина́ти
зачи́нщик
надпоча́ти
надпочина́ти
«тс.»
надча́ти
«почати»
нача́ло
нача́ти
нача́ток
«початок; намір»
начи́н
«початок»
начина́тель
«ініціатор»
начина́ти
поча́тки
«основні положення, принципи; (бот.) кукурудза»
початкі́вець
поча́тко́вий
початку́ючий
поча́ток
поча́тоньки
(пестливе)
почату́ха
«та, що починає»
почи́н
почина́лець
«ініціатор»
почина́льник
почина́ння
почина́ти
почи́нок
«веретено з пряжею; [початок]»
розпоча́тє
«початок»
розпоча́ти
розча́ти
«почати»
розчина́ти
споча́тку
сча́ти
«почати»
счина́ти
уча́ти
учну́ти
«тс.»
чина́ти
«починати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пача́ць | білоруська |
| по́чна «почну» | болгарська |
| počeć | верхньолужицька |
| cintu- «тс.» | галльська |
| καινός «новий, молодий, свіжий» | грецька |
| kanīˊnaḥ «молодий» | давньоіндійська |
| почати | давньоруська |
| cinim «випливаю, розпочинаюсь» | ірландська |
| cét- «перший» | ірландська |
| re-cēns «свіжий, молодий, новий» | латинська |
| cītiês (‹*kinties) | латиська |
| почне «почне» | македонська |
| póceś | нижньолужицька |
| począć | польська |
| počęti (‹*po-čьnti) | праслов’янська |
| počinati | праслов’янська |
| *čęti | праслов’янська |
| konьcь «кінець» | праслов’янська |
| konъ «кін» | праслов’янська |
| čędo «чадо, дитина» | праслов’янська |
| поча́ть | російська |
| начать | російська |
| по̀че̄ти «почати» | сербохорватська |
| počat' | словацька |
| počétі | словенська |
| пачѧти | старослов’янська |
| почѧти | церковнослов’янська |
| počíti | чеська |
| cìnîtiês «боротися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України