СПОСОБ — ЕТИМОЛОГІЯ
спо́сіб
псл. sъposobъ «спосіб, допоміжний засіб», утворене з прийменника sъ «з» і виразу po sobě «за собою» (мати);
існує думка (Jakobson IJSLP I/2, 272) про запозичення в східнослов’янські мови через польську з давньочеської (ч. ст. zpósob, XIV ст.);
спроба пов’язання з іє. *pāk῀-/pāg̑- «з’єднувати, зв’язувати», лат. pāх «мир», pactum «угода», псл. pazъ «паз» (Ондруш Этимология 1984, 175) потребує дальшого обґрунтування;
р. болг. спо́соб, бр. спо́саб, п. sposób, ч. způsob, слц. spôsob, м. способен «здібний, придатний», схв. спо̏собан «здатний», слн. sposóben «тс., здібний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
неспо́сіб
«неможливість»
неспособли́вий
«нездатний»
приспосо́бити
«підготувати, підігнати»
приспособи́тися
«догодити, сподобатися»
спосі́бний
«зручний; здатний, здібний»
спосо́ба
«здатність»
спосо́бити
«привчати»
спосо́битися
«бути придатним»
спосо́бний
«тс.»
способува́ти
«годитися»
успосо́блений
«настроєний»
успосо́блення
«настрій»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спо́саб | білоруська |
| спо́соб | болгарська |
| *pāk῀-/pāg̑- «з’єднувати, зв’язувати» | індоєвропейська |
| pāх «мир» | латинська |
| pactum «угода» | латинська |
| способен «здібний, придатний» | македонська |
| sposób | польська |
| sъposobъ «спосіб, допоміжний засіб» | праслов’янська |
| sъ «з» | праслов’янська |
| po sobě «за собою» (мати) | праслов’янська |
| pazъ «паз» | праслов’янська |
| спо́соб | російська |
| спо̏собан «здатний» | сербохорватська |
| spôsob | словацька |
| sposóben «тс., здібний» | словенська |
| zpósob | чеська |
| způsob | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України