СПОРІДНЕНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
рід
зв’язок з лит. rẽsnas «сильний, міцний», лтс. ręsns «товстий, огрядний» (Persson Beitr. 274) викликає сумнів;
споріднене з лит. rasmė˜ «урожай», лтс. rads «родич; рід», rasma «процвітання, родючість, урожай», raža (< *radi̯ā) «багатий урожай; численна родина», можливо, також з дінд. vrā́dhant- «висхідний», várdhati (várdhatē, vṛdháti) «росте, множиться, набирається сил», várdhaḥ «сприяння», vṛddháḥ «той, що виріс, великий, старий», ав. vǝrǝδaiti «росте», varδaitē «тс.», гр. ὀρϑόςβορϑός «прямий, правильний, істинний», алб. rit «росту, збільшую» або з свн. art «походження, рід», нвн. Art «вид, спосіб», вірм. ordi «син», дінд. rādhnṓti «виконує, робить», хет. ardu- «правнук», дісл. orotugr «крутий, піднятий», ірл. ard «високий, великий», лат. arduus «крутий, високий», arbor «дерево», тох. A orto «вгору»;
псл. rodъ (< *ordъ), можливо, пов’язане з rosti, rasti (< *ord-tei) «рости»;
р. бр. болг. м. род, др. родъ «рід; плем’я, народ; батьківщина; одноплемінник, земляк; урожай; доля», п. вл. слн. rîd, ч. слц. нл. rod, схв. ро̑д «рід; урожай», стсл. родъ «рід, покоління»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безрі́дник
«безрідна людина»
безро́да
«тс.»
ви́рід
«виродок»
ви́рідний
«звироднілий»
виро́да
«виродок; зразок; порода, плем’я»
ви́родження
виро́джуватися
ви́родитися
ви́родок
відро́дження
відро́джуватися
відро́дини
«відродження»
відроди́тися
відро́док
«виродок»
вро́да
вро́джений
вроди́ни
вроди́ти
вродли́вець
вродли́вий
вродли́виця
вродли́вість
вро́дність
«урожайність»
вродови́тий
«плодючий; вродливий»
дорі́дний
за́рід
«зародок»
зарі́дливий
«урожайний»
за́рі́док
за́родень
заро́дний
«зародковий»
заро́дник
«тс.»
за́родок
зароже́дний
«урожайний»
звиродні́ти
зрі́дно
«урожайно»
зрода́
«зроду»
зро́ду
зрожа́й
«урожай»
на́рід
наро́д
наро́дженець
«новонароджений»
наро́джений
«тс.»
наро́дженик
«іменинник»
невро́д
«неврожай»
невро́да
«тс.; невродливість»
неврожа́й
недорі́д
«неврожай; [недоносок]»
недоро́дити
«скинути плід»
недоро́док
«недоносок, аборт»
непоро́да
«неврожай»
неро́д
«неврожай»
неро́да
«бездітна жінка»
неуро́жай
«тс.»
обнародови́ти
обнаро́дувати
перері́д
«насіння, яке втратило чистоту свого сорту»
перері́док
«виродок»
переро́дженець
перероди́тися
перерожде́нець
підроди́на
по́рід
«роди»
порі́ддя
«рід, порода, покоління; [пологи] Чаб»
порі́дний
порі́дня
«рід»
поро́да
породже́ниця
«мати»
поро́дження
породи́нний
поро́дистий
породича́ти
породі́лля
породі́льний
поро́дний
порожде́нниця
«тс.»
пра́рід
прароди́тель
праро́дич
принаро́дно
приро́да
приро́джений
приро́дистий
«фізично розвинений»
приро́дки
«наріст на картоплі»
приро́дний
приро́дник
природни́чий
рі́дний
рідни́ти
рідня́к
«родич»
ріже́ння
«сперма»
ро́да
«природа»
рода́к
«родич»
рода́тися
роджа́й
«рід; порода»
ро́ди
ро́ди́во
«пологи; частування, яке батько новонародженого несе тестю; родовід»
роди́лка
«пологовий будинок»
роди́льний
роди́ля
«породілля»
роди́мець
«припадок у дітей та вагітних жінок; [земляк, співгромадянин Нед]»
роди́мий
«уроджений; свій; рідний»
ро́ди́мка
роди́мчик
«приступ хвороби у дітей та вагітних жінок»
роди́на
«сім’я; рідня; [батьківщина Нед]»
роди́ни
«пологи; свято з нагоди народження»
роди́ня
«сім’я, рідня»
роди́телі
«батьки»
роди́тель
«батько»
роди́ти
ро́дич
«родак; [батько]»
родича́ння
«родинні, близькі стосунки»
родичі́вство
«тс.»
ро́диш
«земляк»
роді́лля
«породілля»
роді́льня
«родильна кімната, палата»
родли́вий
«родючий, урожайний»
ро́дний
«плідний»
родни́к
«джерело»
родня́
«родина; батьківщина»
родове
«подарунки кумів для дитини»
родови́к
«джерело в лісі Ч; земляк, голова родини Нед»
родови́тий
«родовий, потомствений; [родючий]»
родо́вище
родю́чий
родю́чина
«дикі плодові дерева»
родю́чка
«родючість»
родю́щий
«родючий»
рожаї́стий
«родючий, багатоплідний»
рожа́й
«урожай; рід; порода; спорідненість Бі»
рожа́ти
«народжувати»
рожде́нець
«уродженець»
рожде́ний
«природжений»
рожде́ниця
«мати; породілля»
рожде́нка
«уродженка»
рожде́нник
«батько»
роже́ниця
«породілля»
спорі́днений
спорі́днення
спорі́днювати
споро́джений
«породжений»
споро́дження
спороди́ти
урод
«врожай»
у́род
«виродок, ідіот»
уро́да
«врода»
урода́й
«красунь»
уроджа́й
«урожай»
уро́дженець
уро́дження
«народження»
уро́дини
уродли́вець
уродли́вий
«вродливий; [здібний]»
уро́дник
«красунь»
уро́ж'я
«врожай»
уро́жа
«врожай»
урожа́й
урожде́нець
«уродженець»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vǝrǝδaiti «росте» | авестійська |
| varδaitē «тс.» | авестійська |
| rit «росту, збільшую» | албанська |
| род | білоруська |
| род | болгарська |
| ród | верхньолужицька |
| ordi «син» | вірменська |
| ὀρϑόςβορϑός «прямий, правильний, істинний» | грецька |
| vrā́dhant- «висхідний» | давньоіндійська |
| vṛdháti «росте, множиться, набирається сил» | давньоіндійська |
| várdhaḥ «сприяння» | давньоіндійська |
| vṛddháḥ «той, що виріс, великий, старий» | давньоіндійська |
| rādhnṓti «виконує, робить» | давньоіндійська |
| várdhatē | давньоіндійська |
| vṛdháti | давньоіндійська |
| orotugr «крутий, піднятий» | давньоісландська |
| родъ «рід; плем’я, народ; батьківщина; одноплемінник, земляк; урожай; доля» | давньоруська |
| ard «високий, великий» | ірландська |
| arduus «крутий, високий» | латинська |
| arbor «дерево» | латинська |
| ręsns «товстий, огрядний» | латиська |
| rads «родич; рід» | латиська |
| rasma «процвітання, родючість, урожай» | латиська |
| raža | латиська |
| *radi̯ā | латиська |
| rẽsnas «сильний, міцний» | литовська |
| rasmė˜ «урожай» | литовська |
| род | македонська |
| rod | нижньолужицька |
| Art «вид, спосіб» | нововерхньонімецька |
| ród | польська |
| rodъ (< *ordъ) | праслов’янська |
| *ordъ | праслов’янська |
| rosti | праслов’янська |
| rasti | праслов’янська |
| *ord-tei | праслов’янська |
| *ordъ | праслов’янська |
| rosti | праслов’янська |
| rasti | праслов’янська |
| *ord-tei | праслов’янська |
| род | російська |
| ро̑д «рід; урожай» | сербохорватська |
| art «походження, рід» | середньоверхньнімецька |
| rod | словацька |
| ród | словенська |
| родъ «рід, покоління» | старослов’янська |
| ardu- «правнук» | хетська |
| rod | чеська |
| A orto «вгору» | ? |
било́ «стебло»
псл. bylo, bylьje, похідні від кореня by-(ti);
пор. споріднене гр. φύλλον «листя, зілля» аналогічного утворення;
Фонетичні та словотвірні варіанти
bíl
«стебло, травина»«тс.»
bíla
«стебло, травина»«тс.»
bílka
«стебло, травина»«тс.»
byl'
«стебло»
bylica
«чорнобиль»
bylica
«чорнобиль»
бȗљe
«тс.»
били́на
«стеблина, бур’янина; [(бот.) чорнобиль, Artemisia vulgaris L. Mak]»
били́нець
«Gymnadenia R. Br.»
(бот.)
били́сько
«заросле бур’яном місце»
били́ця
«стебло; (бот.) чорнобиль Ж»
билје
«рослини, бур’яни»
би́лка
«тс.»«лікарська рослина»
би́лля
«бур’ян, зілля»
биль
«чорнобиль»
(бот.)
би́лька
«стебло картоплі»
бильни́к
«черешки в листку; (бот.) чорнобиль; сухоребриця, Draba verna Mak»
бильня́нка
«тс.»
биля́ниця
«тс. ДзАтл ІІ; вижате поле ВеУг»
биля́нка
«поле з-під кукурудзи»
більник
«пажитниця, Lobium»«чорнобиль»«стебло картоплі»«тс.»«бур’ян»«трава»«стебло квітки»«кущ»
(бот. Mak, [былянка> ВеЛ, [быль] ВеЛ; -- р. быльё , были́на, бр. быллё, [бы́лле], др. былие, быль , п. [byl] , ст. byle , ч. býlí (бот.)
былиѥ
«рослини»
быль
«трава»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| φύλλον «листя, зілля» | грецька |
| bylo | праслов’янська |
| bylьje | ? |
| споріднене | ? |
дзьо́бня «чотирикутна вовняна торба, що одягається через плече»
похідне утворення від псл. zobь «їжа; корм» (очевидно, спочатку «зерно»);
первісне значення «торба для зерна»;
пор. споріднені лтс. zebenieks «торба з вівсом для коня», лит. žibìkas «торбинка»;
р. [зобня́] «торба для вівса (коням)», [зобни́ца] «тс.», др. зобьня «міра сипких тіл», зобьница «тс.», болг. зо́бник «кінська торба», м. зобник «торба для вівса», зобница, схв. зòбница «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзьобе́нка
дзьо́бленя
дзьобли́на
дзюбли́на
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зо́бник «кінська торба» | болгарська |
| зобьня «міра сипких тіл» | давньоруська |
| zebenieks «торба з вівсом для коня» | латиська |
| žibìkas «торбинка» | литовська |
| зобник «торба для вівса» | македонська |
| zobь «їжа; корм» (очевидно, спочатку «зерно») | праслов’янська |
| зобня́ «торба для вівса (коням)» | російська |
| зòбница «тс.» | сербохорватська |
| зобни́ца «тс.» | українська |
| зобьница «тс.» | українська |
| зобница | українська |
| значення «торба для зерна» | ? |
| споріднені | ? |
дюра́ «діра»
y замість більш звичайного у слов’янських мовах і характерне, мабуть, для давніх балтослов’янських варіантів слова;
пор. споріднене лит. dùrti «колоти, пробивати», dũris «укол»;
відрив псл. *ďura від dira (Machek ESJČ 124) і припущення про спорідненість із гр.ϑύра «двері» (Iljinskij AfSIPh 29, 489; Соболевский Slavia 5, 444) малопереконливі;
п. dziura «отвір, нора, яма», [dzióra, dziora], ст. dura, dóra, як і ч. [ďura, ďoura], нл. ст. źura ‹ źóra, очевидно, пов’язане з псл. *dьrati, *derti;
можливо, запозичення з польської мови;
бр. дзюра́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дюра́вий
дюра́й
«тс.»
дю́рка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзюра́ | білоруська |
| dùrti «колоти, пробивати» | литовська |
| źura | нижньолужицька |
| dziura «отвір, нора, яма» | польська |
| *ďura від dira і припущення про спорідненість із гр.ϑύра «двері» | праслов’янська |
| *dьrati | праслов’янська |
| ďura | чеська |
| ďoura | чеська |
| споріднене | ? |
| dũris «укол» | ? |
| dzióra | ? |
| dziora | ? |
| dura | ? |
| dóra | ? |
| źura | ? |
| *derti | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України