СПОРКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

спо́рок «шпергель, Spergula L.» (бот.)

можливо, пов’язане з нвн. Spergel, лат. spergula «тс.»;
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шпорок «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
spergula «тс.» латинська
Spergel нововерхньонімецька

споре́ць «ріжки, Claviceps purpurea Tul. (L.)» (бот.)

очевидно, др. *спорыня (спорына) «ріжки», пов’язане зі спорыня «ряснота, достаток», похідним від прикметника спорыи «який збільшується, помножується, рясний, пишний», якому відповідає також укр. спо́рий «швидкий, успішний; досить великий за розміром, чималий»;
мотивація назви не зовсім ясна;
р. спорынья́ «ріжки на житі; хвороба злакових культур», [спори́на, спорня́, споры́нь], бр. спарыння́ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́спір
при́спір «тс.»
спір
спі́рець
спор
споринья
спориня
спори́ш
спо́рище
спорі́й
спо́рник
споро́к
шпоре́ц
Етимологічні відповідники

Слово Мова
спарыння́ «тс.» білоруська
*спорыня «ріжки» (спорына) давньоруська
спорыня «ряснота, достаток» давньоруська
спорыи «який збільшується, помножується, рясний, пишний» давньоруська
спорына давньоруська
спорынья́ «ріжки на житі; хвороба злакових культур» російська
спори́на російська
спорня́ російська
споры́нь російська
спо́рий «швидкий, успішний; досить великий за розміром, чималий» українська

пе́рти «перечити»

псл. *реrti, pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати», можливо, пов’язане з *реrti, pьrǫ «тиснути»;
споріднене з лит. реřti «бити, хльоскати віником», лтс. рèrt «лупцювати», ріrêtiês «сваритися», дінд. pṛt- «боротьба, суперечка», ав. рǝrеt- «тс.»;
іє. *реr- «бити»;
р. пре́нияцсл.), пря, спор, спорить, бр. [спо́рка] «спірка», [спо́раваць] «сперечатися», др. пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа», п. заст. przeć «заперечувати», ч. příti se «сперечатися», слц. priet’sa «тс.; сваритися», вл. prěć «заперечувати», нл. prěś «тс.», болг. препи́рам се «сперечаюся», м. препира се «сперечається», схв. пре̏ти «обвинувачувати», пре̏ти се «сваритися, сперечатися», слн. prepírati se «сваритися», стсл. прѣти сѧ «сперечатися», пьрѣти сѧ «тс.», пьрѣти «противитися, заперечувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́спір «суперечка»
на «наперекір» ()
навсу́пор «наперекір»
неспе́ртий «незаперечний»
одпо́ра «опір»
опира́тися
о́пір
опі́рний
перепе́рти «переспорити»
пере́тися «тс.»
пе́рити «бити»
пе́рнути «сильно вдарити»
пе́ртися «сперечатися»
пир «суперечка, сварка»
пїр «тс.»
пі́рити «сильно бити; (про дощ) дуже лити»
пі́рчити «лупцювати, бити»
пря «спір, боротьба»
ро́зпра «ворожнеча»
спе́ртися «упертися, затятися»
спір
спіра́тися «сперечатися, проявляти впертість»
спі́рити «відлупцювати»
спі́рка
спірли́вий «сварливий»
спі́рний
спірни́к «суперник»
спо́рити
спо́ритися
спорли́вець «сперечальник»
спорли́вий «тс.; спірний»
спо́рний «тс.»
спо́рник «тс.»
супе́рник
супе́рництво
су́пірець «суперник»
су́пор «опір, ворожнеча»
супо́рник «суперник»
супоро́к «суперечність»
су́пра «суперечка»
упе́ртий
упертю́х
упира́ння
упира́тися
упири́стий «упертий»
упирува́ти «бути впертим»
упиря́ка «упертюх»
у́пір «упертість»
упі́рливо «уперто»
упі́рний
упі́рчивий
упо́ром «силоміць»
упорчи́вий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рǝr<SUP>е</SUP>t- «тс.» авестійська
спо́рка «спірка» білоруська
спо́раваць «сперечатися» білоруська
препи́рам се «сперечаюся» болгарська
prěć «заперечувати» верхньолужицька
pṛt- «боротьба, суперечка» давньоіндійська
пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа» давньоруська
*реr- «бити» індоєвропейська
рèrt «лупцювати» латиська
ріrêtiês «сваритися» латиська
реřti «бити, хльоскати віником» литовська
препира се «сперечається» македонська
prěś «тс.» нижньолужицька
przeć «заперечувати» (заст.) польська
*реrti праслов’янська
pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати» праслов’янська
*реrti праслов’янська
pьrǫ «тиснути» праслов’янська
пре́нияцсл.) російська
пря російська
спор російська
спорить російська
пре̏ти се «обвинувачувати» сербохорватська
пре̏ти се «сваритися, сперечатися» сербохорватська
priet'sa «тс.; сваритися» словацька
prepírati se «сваритися» словенська
прѣти сѧ «сперечатися» старослов’янська
пьрѣти сѧ «тс.» старослов’янська
пьрѣти «противитися, заперечувати» старослов’янська
příti se «сперечатися» чеська

поро́ти

псл. *porti (porjǫ), пов’язане з *perti «іти, просуватися; проникати» (пор. р.-цсл. напери «проколов», разперɤ «розпорю»);
споріднене з гр. πείρω (‹*peri̯ō) «проколюю, протикаю», ἔπαρον «(я) просвердлив, проткнув», πόρος «прохід», гот. faran «їхати»;
р. поро́ть, бр. паро́ць, др. пороти, п. заст. pruć, próć, ст. (багатораз.) parać, ч. párati, слц. párat’, вл. próć, нл. projś, ст. proś, болг. по́ря «порю», м. пори «поре», схв. по̀рити, слн. práti, цсл. прати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відпі́рчити «відлупцювати»
поро́льний
по́ротий
поро́тина «тавро на вівці, свійській птиці; вухо, розрізане вздовж до половини; розріз перетинки між пальцями»
поро́тися
ро́зпір «розпорене місце»
ро́зпі́рка
розпо́рина «тс.»
спо́рок «споротий верх одягу»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
паро́ць білоруська
по́ря «порю» болгарська
próć верхньолужицька
faran «їхати» готська
πείρω «проколюю, протикаю» (‹*peri̯ō) грецька
ἔπαρον «(я) просвердлив, проткнув» грецька
πόρος «прохід» грецька
пороти давньоруська
пори «поре» македонська
projś нижньолужицька
*porti (porjǫ) праслов’янська
*perti «іти, просуватися; проникати» (пор. р.-цсл. нап$ери «проколов», разп$ер$ɤ «розпорю») праслов’янська
поро́ть російська
напери русько-церковнослов’янська
разперɤ русько-церковнослов’янська
по̀рити сербохорватська
párat' словацька
práti словенська
прати церковнослов’янська
párati чеська
proś ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України