СПОРЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
спо́ра «мікроскопічний зародок рослинних організмів (водоростей, грибів та ін.); одноклітинні зародки найпростіших тварин класу споровиків» (біол.)
нім. Spórе «спора», фр. англ. sporе, нлат. spora «тс.» походять від гр. σπορά«посів, сіяння, сім’я» і σπόρος «сівба; сім’я; плід, врожай», пов’язаного з дієсловом σπείρω«сію, висіваю; засіваю; розкидаю, розсипаю»;
запозичення із західноєвропейських мов;
р. бр. болг. схв. спо́ра, п. ч. spora, слц. слн. spóra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спорови́к
«найпростіший тваринний організм-паразит, який розмножується спорами»
спо́рові
«рослини, що розмножуються спорами»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sporе | англійська |
| спо́ра | білоруська |
| спо́ра | болгарська |
| σπορά «посів, сіяння, сім’я» | грецька |
| σπόρος «сівба; сім’я; плід, врожай» | грецька |
| σπείρω «сію, висіваю; засіваю; розкидаю, розсипаю» | грецька |
| Spórе «спора» | німецька |
| spora «тс.» | новолатинська |
| spora | польська |
| спо́ра | російська |
| спо́ра | сербохорватська |
| spóra | словацька |
| spóra | словенська |
| sporе | французька |
| spora | чеська |
спо́рий
іє. *sp(h)ē(i)-/spē(i)-/spī- «рости; процвітати; поширюватися; збільшуватися; досягати успіху; встигати»;
споріднені з дінд. sphāráḥ «широкий, просторий, великий», sphіráḥ «жирний, товстий, гладкий; багатий, пишний», лат. sperāre «сподіватися, розраховувати; надіятися, передбачати», spēs «чекання, надія; передбачення», двн. spаr «ощадливий», spаrēn «берегти, заощаджувати», дісл. spаrr «ощадливий», вірм. p‘art‘am «рясний, багатий», хет. išpāi- «наїдатися, їсти досита»;
псл. spоrъ «прибуток, урожай» (первісно, можливо, «ряснота, багатство; успіх»), spоrъ-jь «рясний, багатий; успішний», пов’язані з spěti «уродитися, дозріти, достигнути; прямувати, поспішати»;
р. спо́рый, бр. спор «успіх, удача», спо́рны «успішний; складний, енергійний; економний; рясний (про дощ, сніг); прибутковий; вигідний; великий, густий (про почерк)», др. спорыня «достаток», п. spory «чималий, великий», ч. sporó «міцний, коренастий; стиснутий; місткий, насичений», слц. sporó «щедрий; великий, рясний», вл. нл. spory «багатий, прибутковий; достатній, ощадливий», болг. спор «прибуток, урожай; успіх», м. спор «повільний; загайний», схв. спо̏р «тс.; тривалий», слн. [spа̏r] «рясний, багатий; поживний», цсл. споръ «рясний, багатий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підспо́ра
«допомога»
підспори́ти
«допомогти»
приспо́ра
«прискорення, сприяння»
приспори́ти
«примножити; прискорити, сприяти»
спі́рний
«[тс. Г; багатий ВеБ]; спритний, вправний (про людину), прудкий (про коня); спорий; швидкий (про ходу)»
спірні́йше
«прибутковіше; швидше»
спі́рність
«прибутковість»
спориня́
спори́ти
«примножувати, сприяти»
спори́тися
спорі́йше
спорі́нє
спо́рінь
«тс.»
спо́рни
«вигідний, прибутковий»
спо́рність
«спритність»
спо́ро
«прибутково; швидко»
спо́рше
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спор «успіх, удача» | білоруська |
| спо́рны «успішний; складний, енергійний; економний; рясний (про дощ, сніг); прибутковий; вигідний; великий, густий (про почерк)» | білоруська |
| спор «прибуток, урожай; успіх» | болгарська |
| spory «багатий, прибутковий; достатній, ощадливий» | верхньолужицька |
| p'art'am «рясний, багатий» | вірменська |
| spаr «ощадливий» | давньоверхньонімецька |
| spаrēn «берегти, заощаджувати» | давньоверхньонімецька |
| sphāráḥ «широкий, просторий, великий» | давньоіндійська |
| sphіráḥ «жирний, товстий, гладкий; багатий, пишний» | давньоіндійська |
| spаrr «ощадливий» | давньоісландська |
| спорыня «достаток» | давньоруська |
| *sp(h)ē(i)-/spē(i)-/spī- «рости; процвітати; поширюватися; збільшуватися; досягати успіху; встигати» | індоєвропейська |
| sperāre «сподіватися, розраховувати; надіятися, передбачати» | латинська |
| spēs «чекання, надія; передбачення» | латинська |
| спор «повільний; загайний» | македонська |
| spory «багатий, прибутковий; достатній, ощадливий» | нижньолужицька |
| spory «чималий, великий» | польська |
| spоrъ «прибуток, урожай» (первісно, можливо, «ряснота, багатство; успіх») | праслов’янська |
| spоrъ-jь «рясний, багатий; успішний» | праслов’янська |
| spěti «уродитися, дозріти, достигнути; прямувати, поспішати» | праслов’янська |
| спо́рый | російська |
| спо̏р «тс.; тривалий» | сербохорватська |
| sporý «щедрий; великий, рясний» | словацька |
| spòr «рясний, багатий; поживний» | словенська |
| išpāi- «наїдатися, їсти досита» | хетська |
| споръ «рясний, багатий» | церковнослов’янська |
| sporý «міцний, коренастий; стиснутий; місткий, насичений» | чеська |
а́по́рт (сорт яблук)
можливо, через польське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької;
свн. apfalter «яблуня» походить від apfal (нвн. Ápfel) «яблуко», спорідненого з псл. (j)ablъko, укр. я́блуко;
не зовсім ясне;
менш переконлива думка, що джерелом слова є порт. Oporto – назва міста в Португалії (Фасмер І 81; Преобр. І 7) або назва річки в Чернігівській області Опороть (Соболевский Лингв. и арх. зам. 2–3), а також припущення про зв’язок з рос. [пори́ть, поре́ть] «товстіти, жиріти» (Меркулова ЭИРЯ II 78–80), до чого можна додати ще укр. спо́рий «великий, чималий»;
р. апо́рт, [опорт, опорот], бр. болг. апорт, n. [aporty] «апорт, сорт яблук; сорт груші Pirus austera», [daporty, deporty, dziepurty, japort, japurt, oporty, purt], ч. слц. aport «апорт»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
апорта
гопорт
гопурти
опорти
опо́ртні яблука
ямпорти
япорти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апорт «апорт, сорт яблук; сорт груші Pirus austera» | білоруська |
| апорт «апорт, сорт яблук; сорт груші Pirus austera» | болгарська |
| Oporto назва міста в Португалії | португальська |
| спо́рий «великий, чималий» | португальська |
| пори́ть «товстіти, жиріти» поре́ть | російська |
| апо́рт | російська |
| apfalter «яблуня» | середньоверхньнімецька |
| aport «апорт» | словацька |
| я́блуко | українська |
| Опороть назва річки в Чернігівській області | українська |
| опорт | українська |
| опорот | українська |
| daporty | українська |
| deporty | українська |
| dziepurty | українська |
| japort | українська |
| japurt | українська |
| oporty | українська |
| purt | українська |
| aport «апорт» | чеська |
| Ápfel «яблуко» | ? |
споре́ць «ріжки, Claviceps purpurea Tul. (L.)» (бот.)
мотивація назви не зовсім ясна;
очевидно, др. *спорыня (спорына) «ріжки», пов’язане зі спорыня «ряснота, достаток», похідним від прикметника спорыи «який збільшується, помножується, рясний, пишний», якому відповідає також укр. спо́рий «швидкий, успішний; досить великий за розміром, чималий»;
р. спорынья́ «ріжки на житі; хвороба злакових культур», [спори́на, спорня́, споры́нь], бр. спарыння́ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́спір
при́спір
«тс.»
спір
спі́рець
спор
споринья
спориня
спори́ш
спо́рище
спорі́й
спо́рник
споро́к
шпоре́ц
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спарыння́ «тс.» | білоруська |
| *спорыня «ріжки» (спорына) | давньоруська |
| спорыня «ряснота, достаток» | давньоруська |
| спорыи «який збільшується, помножується, рясний, пишний» | давньоруська |
| спорына | давньоруська |
| спорынья́ «ріжки на житі; хвороба злакових культур» | російська |
| спори́на | російська |
| спорня́ | російська |
| споры́нь | російська |
| спо́рий «швидкий, успішний; досить великий за розміром, чималий» | українська |
пе́рти (уживається здебільшого з префіксами)
псл. *perti (з чергуванням реr-, por-, рьr-);
споріднене з лит. spìrti «підпирати», рãsparas «підпірка», лат. paries «стіна», двн. sparro «жердина», снн. sparre «тс.»;
іє. *(s)per- «кроква; жердина; спис»;
р. пере́ть, бр. пе́рці, др. перети, п. przeć, ч. zapřít «сховати», слц. zapriet’ «замкнути, заперти», вл. prěć so «опиратися», нл. prěś «тс.», болг. запи́рам «зу- пиняю, затримую; запираю», м. запира «зупиняє, затримує», схв. зàпрēти «заперти», слн. zapréti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безприпо́рий
«який не має припору»
(про вола)
відпира́ти
заопирува́ти
«упертися, вчинити опір»
запе́ртя
«замкнене, таємне приміщення»
запі́р
за́пірка
запо́р
на́пі́р
«тиск, натиск; [маточина колеса]»
напі́рний
напо́ристий
неспе́ртий
«неспростовний»
обпира́ти
обпира́тися
опера́ч
«крісло»
опе́рти
опертя́
опи́ра́ло
«спинка (крісла), опертя»
опира́ти
опира́тися
о́пір
о́пір
«опираючись»
о́пірка
«опертя»
о́піром
о́пірці
«тс.»
опо́ра
перетися
«тиснутися, пхатися»
пи́рла
«підпора»
підпе́ртя́
підпира́ти
підпі́р
пі́дпі́рка
підпо́ра
підпо́рка
попі́р
«підтримка»
попо́ра
«тс.»
пре́пір
«частина шиї у вола, в яку впирається ярмо»
припиро́вище
«пристановище»
при́пі́р
«тс. Г; запор, замок; спокій, перепочинок; невідкладна потреба; крутий схил Нед»
припо́ра
«запор, замок»
припо́ристий
«(про вола) з добре виступаючою частиною шиї, в яку впирається ярмо; (про сани) з полозами, загнутими під прямим кутом»
пропирати
розпира́льний
розпира́ти
ро́зпір
ро́зпірка
розпірни́й
спір
«затори криги; запор; астма»
спор
«астма»
супо́ра
«підпірка»
узаперті́
упира́ти
упира́тися
упі́рка
«трикутний пліт для захисту плавучої валюшні від інших плотів»
упо́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́рці | білоруська |
| запи́рам «зу- пиняю, затримую; запираю» | болгарська |
| prěć so «опиратися» | верхньолужицька |
| sparro «жердина» | давньоверхньонімецька |
| перети | давньоруська |
| *(s)per- «кроква; жердина; спис» | індоєвропейська |
| paries «стіна» | латинська |
| spìrti «підпирати» | литовська |
| рãsparas «підпірка» | литовська |
| запира «зупиняє, затримує» | македонська |
| prěś «тс.» | нижньолужицька |
| przeć | польська |
| *perti (з чергуванням реr-, por-, рьr-) | праслов’янська |
| пере́ть | російська |
| зàпрēти «заперти» | сербохорватська |
| sparre «тс.» | середньонижньонімецька |
| zapriet' «замкнути, заперти» | словацька |
| zapréti «тс.» | словенська |
| zapřít «сховати» | чеська |
пе́рти «перечити»
псл. *реrti, pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати», можливо, пов’язане з *реrti, pьrǫ «тиснути»;
споріднене з лит. реřti «бити, хльоскати віником», лтс. рèrt «лупцювати», ріrêtiês «сваритися», дінд. pṛt- «боротьба, суперечка», ав. рǝrеt- «тс.»;
іє. *реr- «бити»;
р. пре́ния (з цсл.), пря, спор, спорить, бр. [спо́рка] «спірка», [спо́раваць] «сперечатися», др. пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа», п. заст. przeć «заперечувати», ч. příti se «сперечатися», слц. priet’sa «тс.; сваритися», вл. prěć «заперечувати», нл. prěś «тс.», болг. препи́рам се «сперечаюся», м. препира се «сперечається», схв. пре̏ти «обвинувачувати», пре̏ти се «сваритися, сперечатися», слн. prepírati se «сваритися», стсл. прѣти сѧ «сперечатися», пьрѣти сѧ «тс.», пьрѣти «противитися, заперечувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́спір
«суперечка»
на
«наперекір»
()
навсу́пор
«наперекір»
неспе́ртий
«незаперечний»
одпо́ра
«опір»
опира́тися
о́пір
опі́рний
перепе́рти
«переспорити»
пере́тися
«тс.»
пе́рити
«бити»
пе́рнути
«сильно вдарити»
пе́ртися
«сперечатися»
пир
«суперечка, сварка»
пїр
«тс.»
пі́рити
«сильно бити; (про дощ) дуже лити»
пі́рчити
«лупцювати, бити»
пря
«спір, боротьба»
ро́зпра
«ворожнеча»
спе́ртися
«упертися, затятися»
спір
спіра́тися
«сперечатися, проявляти впертість»
спі́рити
«відлупцювати»
спі́рка
спірли́вий
«сварливий»
спі́рний
спірни́к
«суперник»
спо́рити
спо́ритися
спорли́вець
«сперечальник»
спорли́вий
«тс.; спірний»
спо́рний
«тс.»
спо́рник
«тс.»
супе́рник
супе́рництво
су́пірець
«суперник»
су́пор
«опір, ворожнеча»
супо́рник
«суперник»
супоро́к
«суперечність»
су́пра
«суперечка»
упе́ртий
упертю́х
упира́ння
упира́тися
упири́стий
«упертий»
упирува́ти
«бути впертим»
упиря́ка
«упертюх»
у́пір
«упертість»
упі́рливо
«уперто»
упі́рний
упі́рчивий
упо́ром
«силоміць»
упорчи́вий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рǝr<SUP>е</SUP>t- «тс.» | авестійська |
| спо́рка «спірка» | білоруська |
| спо́раваць «сперечатися» | білоруська |
| препи́рам се «сперечаюся» | болгарська |
| prěć «заперечувати» | верхньолужицька |
| pṛt- «боротьба, суперечка» | давньоіндійська |
| пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа» | давньоруська |
| *реr- «бити» | індоєвропейська |
| рèrt «лупцювати» | латиська |
| ріrêtiês «сваритися» | латиська |
| реřti «бити, хльоскати віником» | литовська |
| препира се «сперечається» | македонська |
| prěś «тс.» | нижньолужицька |
| przeć «заперечувати» (заст.) | польська |
| *реrti | праслов’янська |
| pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати» | праслов’янська |
| *реrti | праслов’янська |
| pьrǫ «тиснути» | праслов’янська |
| пре́ния (з цсл.) | російська |
| пря | російська |
| спор | російська |
| спорить | російська |
| пре̏ти се «обвинувачувати» | сербохорватська |
| пре̏ти се «сваритися, сперечатися» | сербохорватська |
| priet'sa «тс.; сваритися» | словацька |
| prepírati se «сваритися» | словенська |
| прѣти сѧ «сперечатися» | старослов’янська |
| пьрѣти сѧ «тс.» | старослов’янська |
| пьрѣти «противитися, заперечувати» | старослов’янська |
| příti se «сперечатися» | чеська |
шпа́ргет «рід печі (плити)»
н. Sparherd «плита», (букв.) «ощадна піч» є складним словом, утвореним від дієслова sparen «економити, заощаджувати», спорідненого з укр. спо́рий «швидкий; великий», та іменника Herd «вогнище, піч, плита», що споріднене з укр. че́рі́нь «дно, низ печі»;
запозичення з німецької мови;
ч. розм. špárherd, šparherd, šporherd «піч (плита)», м. шпорет, схв. šporet, šparhed;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шпарга́т
«піч (плита)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шпорет | македонська |
| Sparherd «плита» | німецька |
| sparen «економити, заощаджувати» | німецька |
| Herd «вогнище, піч, плита» | німецька |
| šporet | сербохорватська |
| šparhed | сербохорватська |
| спо́рий «швидкий; великий» | українська |
| че́рі́нь «дно, низ печі» | українська |
| špárherd «піч (плита)» (розм.) | чеська |
| šparherd «піч (плита)» (розм.) | чеська |
| šporherd «піч (плита)» (розм.) | чеська |
шпарува́ти «бути ощадним»
н. sparen «складати (зокрема, гроші), заощаджувати, економити» (двн. sparēn, sparōn) споріднене з днн. sparon, дфриз. spariа, дангл. sparian, англ. spare, дісл. spara, далі з псл. sporъ, укр. спо́рий «швидкий, успішний», спори́ти «примножувати, сприяти»;
запозичення з німецької мови;
п. [szparować, śperować] «заощаджувати, бути скупим, нагромаджувати гроші», слц. [šporovat’] «заощаджувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шпарівни́к
«ощадлива людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spare | англійська |
| sparian | давньоанглійська |
| sparēn | давньоверхньонімецька |
| sparōn | давньоверхньонімецька |
| spara | давньоісландська |
| sparon | давньонижньонімецька |
| spariа | давньофризька |
| sparen «складати (зокрема, гроші), заощаджувати, економити» (двн. sparēn, sparōn) | німецька |
| szparować «заощаджувати, бути скупим, нагромаджувати гроші» | польська |
| śperować «заощаджувати, бути скупим, нагромаджувати гроші» | польська |
| sporъ | праслов’янська |
| šporovat' «заощаджувати» | словацька |
| спо́рий «швидкий, успішний» | українська |
| спори́ти «примножувати, сприяти» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України