СПОДІЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ді́яти

псл. dějati «діяти, чинити, робити», утворене від děti «класти, подіти; робити»;
про розвиток значення див. Zubatý St. а čl. І 98–102;
р. де́ять, др. дѣяти «робити; чіпати; говорити», п. dziać się ( ‹dziejać się) «діятися», [dzieć] «діяти», [dziejać] «тс.», ч. díti «сказати», díti se «діятися», слц. diať «тс.», нл. źaś «сказати», стсл. дѣгати «діяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безді́йство
бездія́льний
ді́вий «дійовий»
діє́вий
ді́єць «діяч»
ді́йник «тс.»
дійо́вий
ді́йство
ді́ючий
дія
дія́льний
дія́льність
ді́янка
дія́тель
дія́тельний
ді́ятися
дія́ч
заді́яна «виснажена» (про землю),. заподі́яти
зді́йкатися «трапитися»
неді́йний
недія
поді́я
поді́яти «зробити; [зробити щось погане чаклунством]»
споді́яти «вчинити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дѣяти «робити; чіпати; говорити» давньоруська
źaś «сказати» нижньолужицька
dziać się «діятися» ( ‹dziejać się) польська
dějati «діяти, чинити, робити» праслов’янська
де́ять російська
diať «тс.» словацька
дѣгати «діяти» старослов’янська
dzieć «діяти» українська
dziejać «тс.» українська
díti «сказати»«діятися» чеська
díti se «сказати»«діятися» чеська
děti «класти, подіти; робити» ?
Zubatý ?
а ?
І ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України