СПИН — ЕТИМОЛОГІЯ

спи́на

задовільної етимології не має;
реконструюється псл. [spina] «спина» (Трубачев Этимология 1968, 58);
пов’язується, як споріднене, з лтс. spina «прут», лат. spīna «терен; колючка; хребет», двн. spinula «шпилька», тох. А spin- «гак, кілочок» (Windekens Lexique étymol. des dialectes tokhariens 1944, 126), дангл. spír «довгий пагонець», снн. spīle «рожен» (Mühl.–Endz. III 997; Walde–Hofm. II 574; Holthausen АeWb. 311);
виводиться через посередництво п. ст. spina «хребет» (ХVI ст.) від лат. spīna «спинний хребет, хребет» (Brückner 509; KZ 46, 223; Mikl. EW 318);
зближується з р. спи́ца «спиця» (Преобр. II 364–365);
р. спина́, [спин], бр. спі́на;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заспи́нниця (вид хвороби)
наспи́нник
спи́нка «опора для спини у стільці, дивані тощо; деталь одягу; корінець книжки»
спинкува́ти «рухатися, лежачи на спині»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
спі́на білоруська
spír «довгий пагонець» давньоанглійська
spinula «шпилька» давньоверхньонімецька
spīna «терен; колючка; хребет» латинська
spīna «спинний хребет, хребет» латинська
spina «прут» латиська
spina «хребет» польська
spina «спина» праслов’янська
спи́ца «спиця» російська
спина́ російська
спин російська
spīle «рожен» середньонижньонімецька
А spin- «гак, кілочок» ?

спіно́за «дереза, повій, Lycium L.» (бот.)

запозичення з молдавської (румунської) мови;
молд. спино́с (рум. spinós) «колючий», спини́ш (рум. spiníş) «зарості колючого чагарника» є похідними від спин (spin) «колючка», що зводиться до лат. spīna «тс.; терновий кущ», яке зіставляється з тох. A spin-ae «гак, кілочок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

спині́з «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
spīna «тс.; терновий кущ» латинська
спино́с «колючий» (рум. spinós) молдавська
спини́ш «зарості колючого чагарника» (рум. spiníş) молдавська
спин «колючка» (spin) молдавська
spinós румунська
spiníş румунська
spin румунська
spin-ae «гак, кілочок» тохарська А

пини́ти «заважати, перешкоджати»

характерні головним чином для української мови похідні утворення від псл. pęti, рьnǫ «п’ясти, пну», які розвинулись, очевидно, на ґрунті префіксальної похідної форми za-pinati «запинати, затягувати (дорогу) якимись перепонами»;
р. [пинить] «затримувати» (?), [запина́ть] «зупиняти, затримувати», запина́ться «зупинятися в мовленні», запи́нка, бр. запіна́цца, запі́нка, схв. за́пон «затримка, зупинка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безупи́нний
впин (у виразі нема впи́ну)
зап'я́стися «тс.»
запи́на «перешкода»
запина́тися «зупинятися в мовленні; перериватися, припинятися (про голос, розмову та ін.)»
запини́ти «зупинити, припинити»
за́пи́нка «зупинка в мові; (заст.) кома»
запну́тися
запо́на «тс.»
зу́пи́н (у виразі нема зупину)
зупини́ти
зу́пи́нка
невпи́нний
незупи́нно «безперервно»
неприпи́нний «нестримний; безперешкодний»
неспи́нний
неупи́нний
опени́тися «зупинитися»
опина́тися «чинити опір; [запинатися в мові]»
опини́ти «зупинити»
опини́тися «потрапити, з’явитися; зупинитися»
о́пи́нка «перешкода»
пеня́вий «неакуратний, незграбний»
пеня́ти «бути неакуратним, незграбним»
перепе́ня «перешкода»
перепи́н (у виразі нема ні впину, ні перепину)
перепини́ти
пере́пинка «зупинка; перешкода»
перепо́на «перешкода»
перепо́ня «тс.»
пинь «затримка, перепочинок» (невідм.)
пиня́ «уперта людина»
пи́ня́вий «повільний, неквапливий»
пиня́ти «зволікати»
при́пи́н «зупинка, затримка»
припи́на
припини́ти
при́пинка «тс.»
спин (у виразі нема спину)
спини́ти
спи́нок «тс.»
спо́на «перепона»
упи́н
упини́ти «зупинити, стримати»
у́пинка «кома» (заст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
запіна́цца білоруська
запі́нка білоруська
pęti праслов’янська
рьnǫ «п’ясти, пну» праслов’янська
za-pinati «запинати, затягувати (дорогу) якимись перепонами» праслов’янська
пинить «затримувати» (?) російська
запина́ть «зупиняти, затримувати» російська
запина́ться «зупинятися в мовленні» російська
запи́нка російська
за́пон «затримка, зупинка» сербохорватська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України