СПЕСИВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
спеси́вий «пихатий»
очевидно, запозичення з російської мови (дієслово може бути здавна успадкованим);
р. спеси́вый «зарозумілий, бундючний, пихатий» пов’язане з іменником спесь «пиха, чванство» не зовсім ясного походження;
можливо (з огляду на заст. фольк. [спесивъ] «швидкий, квапливий»), пов’язане зі спех «поспішність, квапливість; поспіх», заст. [спеть] «поспішати за ким-небудь, доганяти; мати успіх», спорідненими з укр. спі́х «поспіх; моторність; спритність; [результат, успіх]», [спі́ти] «досягати успіхів, удосконалюватися»;
менш переконливі реконструкція псл. *спьсь і зближення з іє. *spēіs- «бундючитися» (Ильинский ИОРЯС 20/3, 78–79);
Фонетичні та словотвірні варіанти
спеси́витися
(у виразі с. до кого «гордувати кимсь»)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*spēіs- «бундючитися» | індоєвропейська |
*спьсь | праслов’янська |
спеси́вый «зарозумілий, бундючний, пихатий» | російська |
спесь «пиха, чванство» | російська |
спех «поспішність, квапливість; поспіх» | російська |
спеть «поспішати за ким-небудь, доганяти; мати успіх» | російська |
спесивъ | російська |
спі́х «поспіх; моторність; спритність; [результат, успіх]» | українська |
спі́ти «досягати успіхів, удосконалюватися» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України