СОТОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. sauté «соте», пов’язане з sauter «cмажити на великому вогні (на олії або на салі); стрибати, скакати», яке зводиться до лат. saltāre «танцювати; підстрибувати»;

р. болг. соте́, бр. сатэ́, п. sauté «смажене (м’ясо або риба)»;

слово виникло в українській мові із словосполучення дев’ять сот, пор. стсл. девѧть сътъ та аналогічні сполучення в деяких сучасних слов’янських мовах;

форма com (sъtъ) була родовим відмінком множини від sъto «сто»;

р. девятьсо́т, бр. дзевяцьсот, п. dziewięćset, ч. devět set, слц. deväťsto, вл. dźewjeć stow, нл. źeẃeś stow, болг. де́ветстотин, м. деветстотини, схв. дȅвēmсmȍmūнā, дȅветсто, слн. devétsto;

загальноприйнятої етимології не має;

зіставляється ще (Брандт РФВ 24, 189; Ильинский РФВ 62, 239–240) із [сот] «стільник», р. сот, со́ты «тс.»;

пов’язується також (Mühl.–Endz. III 1128) із прус. sutristio «сироватка», лит. sutrė (sùtros) «помиї, мутна, брудна рідина, осад», лтс. sutra «гноївка», дірл. suth «сік, молоко»;

з огляду на п. woda, miodem nasycona «вода, сичена медом» виводиться (Горяев 356) від псл. sytъ «ситий»;

р. бр. сыта́ «сичена медом вода, медовий узвар, розварений мед на воді», др. сыта, п. syta «тс.»;

псл. sъtъ «тс.»;

переконливої етимології не має;

найімовірнішим є зв’язок з др. сыта «вода, підсолоджена медом; зварений мед», р. ст. сыта «тс.», укр. сита́ «вода, підсолоджена медом, або медовий відвар на воді»;

реконструюється також *sъpto-, як пов’язане чергуванням голосних із *svepetъ, п. ст. świepiet «борть», świepiot «тс.», ч. [svapato] «вулик», др. свепетъ «мед диких бджіл» (Machek LF 55, 150);

недостатньо об´рунтовані пов’язання з дінд. sátaḥ «посудина» (Meillet Études 302), з лит. siū́ti «шити», псл. šiti (Osthoff Parerga I 23; Младенов 624), з лит. sémti «черпати, набирати» (Lidén Studien 37–38);

сумнівне виведення від сл. *sojiti «колоти» (Moszyński PZJP 216), як і зближення з псл. sъpǫ, suti «сипати» (Mikkola Ursl. Gr. III 25);

р. со́ты, сот (одн.), бр. со́ты, др. сътъ, сотъ (одн.), съты (мн.), болг. сът, м. сот, схв. са̑т, саће (зб.), слн. sát, [sęˇt], стсл. сътъ «віск, стільник»;