СОРОЧЕНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *sorka i *svorka;

перший варіант пов’язують з лит. šárka «сорока», прус. sarke «тс.», дінд. śarí (śā́riḥ) «якийсь птах», śārikā «індійська сорока», а також з лат. cornīx «ворона», гр. ϰόραξ «ворон»;

іє. *k῀or-;

варіант з початковим sv- зіставляють з псл. *sv^ьr̥čati «видавати звук, сюрчати»;

р. соро́ка, бр. саро́ка, др. сорока, п. вл. нл. sroka, ч. слц. straka, полаб. svorko, болг. м. свра́ка, схв. свра̏ка, слн. sráka;

псл. *sorky, зменш. *sorčica, *sorčьka;

загальноприйнятої етимології не має;

найімовірнішим є зв’язок з лит. šar̃kas «верхній одяг, одяг; сукняний каптан рибалок» і більш віддаленими švar̃kas «піджак, халат», лтс. svā̀rks «сюртук, піджак», де приголосний -v- пояснюється можливим впливом лит. švarùs «чистий, охайний, чепурний» (Fortunatov BB 3, 70–71; Trautmann 299; Mühl.–Endz. III 1144; Būga RR II 586; Torbiörnsson LM I 31, II 63);

менш переконливим є виведення від дісл. serkr «сорочка, каптан; штани», дангл. sierce (‹*sarkjôn) «тс.», що зіставляються з дінд. sraj «виток» (Vries AEW 471; Соболевский ЖМНП 1911, травень 165; AfSlPh 33, 480; Срезн. ІІІ 479; Fraenkel 964; Hirt PBrB 23, 336; Schrader Reallexikon I 494; Torp 435);

непереконливою є думка про запозичення германських форм із слов’янських мов (Mikl. EW 316; Шаровольский Сб. Флоринскому 30–31);

сумнівними є зіставлення псл. *sorka з гр. ἕρϰος «огорожа, тенета», лат. sarcīre «латати», sarcina «в’язка, поклажа» (Meringer IF 17, 157–158), зближення з алб. sharkё «білий вовняний каптан із червоними цяточками» і виведення від ар. šarqī «східний» (Steinhauser Sl. revija 3, 284–285);

р. соро́чка, бр. саро́чка, др. сорочиця, сорочька «спідня сорочка», слн. srájčica «сорочка», srájca, стсл. срачица, сракы «тс.»;