СОРОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

со́ром

псл. *sormъ «сором»;
споріднене з ав. fšarǝma-, согд. šš’r(m), перс. šarm «тс.», дісл. harmr «турбота, досада, образа», двн. har(a)m, днн. harm, дфриз. herm, дангл. hearm «тс.», лтс. sērmelis «жах, страх» і далі, можливо, з лит. šarmá «іній»;
іє. k῀ormo- «мука, біль»;
виведення з іє. *sormo- «червоний колір» (Būga RR II 586) помилкове;
р. [соро́м] «сором», бр. со́рам, др. соромъ, п. нл. srom, болг. м. срам, схв. сра̑м, слн. srám, стсл. срамъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безсоромі́тний
безсоро́мний
безсоро́мник
обсоромля́ти
осоромля́ти
по́соромно «соромно»
сором'я́жли́вий
сором'я́жний
сором'язни́й «тс.»
соро́матися «соромитися»
сороми́тель «той, хто соромить»
соро́мити
соро́миця «лобкова кістка» (анат.)
соромі́жливий «соромливий»
соромі́тни́й «непристойний, безсоромний»
соромі́тник
соромі́тництво
соромі́тницький
соромі́цький
соромля́жий
соро́мля́тися «соромитися»
со́ро́мний
соромни́цкий
соромо́к «penis (у малолітнього)»
соромо́та́ «сором»
соромя́зли́вий
соромя́зний «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
fšarǝma- авестійська
со́рам білоруська
срам болгарська
hearm «тс.» давньоанглійська
har(a)m давньоверхньонімецька
harmr «турбота, досада, образа» давньоісландська
harm давньонижньонімецька
соромъ давньоруська
herm давньофризька
k῀ormo- «мука, біль» індоєвропейська
*sormo- «червоний колір» індоєвропейська
sērmelis «жах, страх» латиська
šarmá «іній» литовська
срам македонська
srom нижньолужицька
šarm «тс.» перська
srom польська
*sormъ «сором» праслов’янська
соро́м «сором» російська
м сербохорватська
srám словенська
šš'r(m) согдійська
срамъ «тс.» старослов’янська

соро́мниця (бот.)(у словосполученні с. и́ста «боровик чортів, Boletus Satanas Lenz (sanguineus With.)» Нед, Mak

похідне утворення від со́ром;
назва, можливо, зумовлена подібністю червоного кольору гриба до кольору обличчя людини, що червоніє від сорому;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
со́ром ?

срам «сором»

цсл. стсл. срамъ «сором» відповідає укр. со́ром;
запозичення з церковнослов’янської мови;
р. срам, [страм], бр. [страм, страмні́к], др. срамъ «сором, ганьба; образа, паплюження»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

срами́ти
срами́тися
срамни́к
срамо́вище
срамота́
срамо́тний
срамо́тниця
срамо́тній
страм
страма́ «ганебна справа»
страми́ти
страми́тися
стра́мни́й
страмни́к
страмню́чий
страмо́висько
страмо́вище
страмо́та
страмо́тний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
страм білоруська
страмні́к білоруська
срамъ «сором, ганьба; образа, паплюження» давньоруська
срам російська
страм російська
срамъ «сором» старослов’янська
со́ром українська
срамъ «сором» церковнослов’янська

сромо́та «срамота»

запозичення з польської мови;
п. sromota «сором» є похідним від srom «тс.», що відповідає укр. со́ром (див.);
бр. [сромо́тный];
Фонетичні та словотвірні варіанти

сромо́тний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сромо́тный білоруська
sromota «сором» польська
srom «тс.» польська
со́ром українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України