СОНЯШНИЧИННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
со́нях «соняшник, Helianthus L.» (бот.)
похідні утворення від со́нце;
назви зумовлені схожістю квітки соняшника із сонцем, а також тим, що його квітка постійно повертається до сонця;
р. подсо́лнечник, бр. слане́чнік, п. słonecznik, ч. slunečnice, слц. slnečnica, болг. слънчегле́д, [слъ́нчовка], м. сончоглед, схв. сунча̀нӣк, су̀нчаница, слн. sónčnica «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підсо́нічник
підсо́нух
посоня́шник
посоря́шник
«тс.»
посояшник
просо́ня́шник
сон
«тс.»
сонечник
со́нічник
со́няшник
соняшничи́на
соняшничи́ння
соняшня́нка
«поле, де росли соняшники»
со́яшник
«соняшник»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
слане́чнік | білоруська |
слънчегле́д | болгарська |
сончоглед | македонська |
słonecznik | польська |
подсо́лнечник | російська |
к | сербохорватська |
slnečnica | словацька |
sónčnica «тс.» | словенська |
слъ́нчовка | українська |
су̀нчаница | українська |
slunečnice | чеська |
со́нце | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України