СОНЯШНИЧИННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

со́нях «соняшник, Helianthus L.» (бот.)

похідні утворення від со́нце;
назви зумовлені схожістю квітки соняшника із сонцем, а також тим, що його квітка постійно повертається до сонця;
р. подсо́лнечник, бр. слане́чнік, п. słonecznik, ч. slunečnice, слц. slnečnica, болг. слънчегле́д, [слъ́нчовка], м. сончоглед, схв. сунча̀нӣк, су̀нчаница, слн. sónčnica «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підсо́нічник
підсо́нух
посоня́шник
посоря́шник «тс.»
посояшник
просо́ня́шник
сон «тс.»
сонечник
со́нічник
со́няшник
соняшничи́на
соняшничи́ння
соняшня́нка «поле, де росли соняшники»
со́яшник «соняшник»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
слане́чнік білоруська
слънчегле́д болгарська
сончоглед македонська
słonecznik польська
подсо́лнечник російська
к сербохорватська
slnečnica словацька
sónčnica «тс.» словенська
слъ́нчовка українська
су̀нчаница українська
slunečnice чеська
со́нце ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України