СОЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сіль
іє. *sal-;
лтс. sā̀ls «сіль», лит. sólymas «розсіл», лат. sāl (‹ sale) «сіль», дірл. salann, гот. salt, нвн. Salz, тох. A sāle, B sālyiye, гр. ἅλς, вірм. ał;
псл. solь;
р. бр. др. соль, п. слн. sól, ч. sůl, слц. sol’, вл. sól, sel, нл. sol, полаб. söli, болг. м. сол, схв. со̑, стсл. соль;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безсольови́й
ви́сіль
«відсутність солі»
(?)
висо́лювати
«насичувати сіллю; виділяти шляхом обробки солями»
досі́л
«досолювання»
засі́л
засо́лка
засо́лювальний
засо́лювач
насолі́ти
«зробитися солоним»
насо́льваники
«картопля, розрізана надвоє, посолена і відварена в лушпайках»
недосі́л
недосі́ль
недосо́л
осоло́нення
осолонцюва́ти
пересі́л
пересі́ль
пересо́л
пересоли́ти
підсі́л
«засіл»
посі́л
посолоні́ти
«стати солонішим»
просі́л
«солона риба, страва із солоної риби; засіл»
просі́льне
(вид страви, їжі)
просі́льний
«засолений, маринований»
просо́л
«сік з посоленого м’яса, ропа, оселедцевий розсіл ЛексПол; солона риба або яловичина Пі»
просолі́ти
«просякнутися сіллю»
просо́льний
«тс.»
розсі́л
розсі́лниця
«суп з капусти і кукурудзяного борошна»
розсі́льний
розсі́льниця
«тс.»
розсо́льник
росі́л
(вид страви)
росі́льний
«суповий»
росоля́нка
«вид супу»
ро́сул
«бульйон»
сілки́й
«який добре солить»
(про сіль)
сілни́к
«солянка»
сілниця
сі́лька
сільки́й
«тс.»
сільни́й
«соляний»
сільни́ця
«тс.; [суглобна чашка Нед]»
сі́льня́
«солянка»
сіля́рка
«тс.»
соле́ний
«солоний»
соли́льний
соли́льник
«робітник, який засолює що-небудь»
соли́льня
«соляні копальні»
соли́ти
со́лище
«місце, де худобі дають сіль»
солі́вка
«солянка»
солоне́ць
«солончак, трава на солончаку; озеро або джерело із солоною водою; ґрунт, що містить солі натрію»
соло́ни́й
солони́на
«засолене м’ясо; [сало]»
солони́ця
«соляне джерело»
солони́ще
«тс.; [солончак]»
соло́нка
«соляне джерело»
солонкува́тий
солонува́ти
«ласувати солоним»
солонува́тий
солонці́
«картопля, що вариться цілою і солиться»
солонцюва́ти
«тс.; збільшувати в ґрунті вміст солей натрію»
солонцюва́тий
солонча́к
«ґрунт, що містить багато легкорозчинних солей; озеро або джерело із солоною водою»
сольови́й
соляне́ць
«борщ без буряків»
соля́ни́й
соля́нка
«сільниця; вид страви; соляне джерело; [солона вода, з якої виварюють сіль]»
соля́р
«солярове масло; (заст.) солевар; торговець сіллю»
соля́рка
«сільничка»
соля́рня
«солеварня; підприємство або цех для соління; (заст.) соляні копальні»
соля́рство
«солеваріння»
усоли́ти
«ударити»
усолі́ти
«просолитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| соль | білоруська |
| сол | болгарська |
| sól | верхньолужицька |
| sel | верхньолужицька |
| ał | вірменська |
| salt | готська |
| ἅλς | грецька |
| salann | давньоірландська |
| соль | давньоруська |
| *sal- | індоєвропейська |
| sāl «сіль» (‹ sale) | латинська |
| sā̀ls «сіль» | латиська |
| sólymas «розсіл» | литовська |
| сол | македонська |
| sol | нижньолужицька |
| Salz | нововерхньонімецька |
| söli | полабська |
| sól | польська |
| solь | праслов’янська |
| соль | російська |
| со̑ | сербохорватська |
| sol' | словацька |
| sól | словенська |
| соль | старослов’янська |
| sůl | чеська |
| A | ? |
соль «п’ятий звук музичної гами і нота, що позначає цей звук» (муз.)
запозичення з італійської мови;
іт. sol «тс.» походить від лат. sol-, що є початковим складом слова solve (форми 2-ї ос. одн. наказового способу від дієслова solvere (solvo) «платити; нести, терпіти; виконувати, стримувати; віддячувати, відшкодовувати; спокутувати; звільняти; ламати, знімати», яким починається п’ятий рядок першої строфи латинського релігійного гімну св. Іоанну Хрестителю, написаного в XI ст. Павлом Дияконом;
пор. назви інших звуків і нот музичної гами іт. re «ре», mi «мі», fa «фа», la «ля», si «сі», утворених також на базі початкових складів слів другого, третього, четвертого, шостого і сьомого рядків першої строфи того ж гімну;
р. бр. соль, п. ч. sol, болг. сол, слн. sól;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| соль | білоруська |
| сол | болгарська |
| sol «тс.» | італійська |
| re «ре» | італійська |
| sol- | латинська |
| sol | польська |
| соль | російська |
| sól | словенська |
| sol | чеська |
| Іоанну | ? |
| Павлом | ? |
| назви | ? |
| mi «мі» | ? |
| fa «фа» | ? |
| la «ля» | ? |
| si «сі» | ? |
відсі́ль
форма відсі́ль утворена з прийменника від і займенника *сіль з псл. *seljь (на базі займенникового кореня s-), що є, очевидно, формою родового відмінка множини, аналогічною до *koljь;
форма відсіля́ походить з отъселѣ або з *отъселя, в якій -селя могло бути родовим відмінком однини (пор. др. отътоля);
в цій формі е змінилося в і під впливом відсі́ль;
р. [отсе́ль, отсе́ле, отсу́ль, отсу́ля], бр. адсю́ль, др. отъселѣ, отъселе, стсл. отъселѣ «віднині, відтепер», отъсели «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відсіля́
відці́ль
відціля́
звідсі́ль
звідсіля́
звідці́ль
звідціля́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адсю́ль | білоруська |
| отъселѣ | давньоруська |
| *seljь (на базі займенникового кореня s-) | праслов’янська |
| отсе́ль | російська |
| отъселѣ «віднині, відтепер» | старослов’янська |
| отсе́ле | українська |
| отсу́ль | українська |
| отсу́ля | українська |
| отъселе | українська |
| отъсели «тс.» | українська |
| відсі́ль | ? |
| від | ? |
| сіль | ? |
| *koljь | ? |
| відсіля́ | ? |
| отъселѣ | ? |
| отъселя | ? |
| селя (пор. др. отътоля) | ? |
| відсі́ль | ? |
зельц «вид ковбаси»
нім. Sültze «холодець» пов’язується з сн. sülze, свн. sulz(e), двн. sulza (‹*sultja) «солона вода, солона ковбаса», дангл. sultia «тс.», нвн. Salz «сіль», спорідненим з псл. solь, укр. сіль;
нове запозичення з німецької мови;
р. бр. зельц;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зельц | білоруська |
| sultia «тс.» | давньоанглійська |
| sulza «солона вода, солона ковбаса» (‹*sultja) | давньоверхньонімецька |
| *sultja | давньоверхньонімецька |
| Sültze «холодець» | німецька |
| Salz «сіль» | нововерхньонімецька |
| solь | праслов’янська |
| зельц | російська |
| sulz(e) | середньоверхньнімецька |
| сіль | українська |
| sülze | ? |
селі́тра
лат. sal nitrum «лужна сіль» складається з sal «сіль», спорідненого з псл. sоlь, укр. сіль, і nitrum «натр, сода»;
очевидно, через німецьке й італійське посередництво (бав. Salitter, нвн. Salniter, іт. salnitro) запозичено з латинської мови;
р. сели́тра, бр. сале́тра, п. saletra, ч. salnitr, sanytr, salitr, слц. sanitra, болг. сели́тра, сали́тра, схв. ша̀лūтра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
салє́тра
салі́тра
салітря́ниця
«місце добування селітри»
салітря́нка
«мокра земля, ґрунт, багатий на солі азоту»
селітрува́ти
селі́тряний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Salitter | баварський |
| Salitter | баварський |
| сале́тра | білоруська |
| сели́тра | болгарська |
| сали́тра | болгарська |
| salnitro | італійська |
| salnitro | італійська |
| sal nitrum «лужна сіль» | латинська |
| sal «сіль» | латинська |
| nitrum «натр, сода» | латинська |
| Salniter | нововерхньонімецька |
| Salniter | нововерхньонімецька |
| saletra | польська |
| sоlь | праслов’янська |
| сели́тра | російська |
| ша̀лūтра | сербохорватська |
| sanitra | словацька |
| сіль | українська |
| salnitr | чеська |
| sanytr | чеська |
| salitr | чеська |
сильник «ситник розлогий, Juncus effusus L.» (бот.)
очевидно, результат видозміни форми ситник «тс.», зближеної з основами слів си́ла (з огляду на міцність листя ситнику як матеріалу для плетіння) і сіль (деякі види ситнику ростуть на солончаках);
Фонетичні та словотвірні варіанти
сілник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ситник «тс.» | українська |
| си́ла (з огляду на міцність листя ситнику як матеріалу для плетіння)(деякі види ситнику ростуть на солончаках) | українська |
| сіль | українська |
слеме́но «брус, який з’єднує крокви»
Skok III 290. – Пор. селе́мено;
Младенов 590;
Machek ESJČ 553;
Brückner 531;
Фасмер ІІІ 668–669;
Клепикова ОЛА 1981, 52–59;
очікуване укр. *солом’я не збереглося. – Німчук НЗ УжДУ 14, 187;
ч. діал. слц. slemeno «найвища балка в даху», як і п. заст. ślemię «тс.», вл. ст. sleme «поперечна балка», болг. діал. м. сле́ме «центральна балка в даху», схв. сле̏ме (сље̏ме) «найвища балка в даху», слн. slême «тс.», р. [соламя] «товста колода як опора для даху; стріла колодязного журавля», [солом] «перекладина, крокви», бр. [саламяно́] «жердина як важіль для діставання відра з криниці», зводяться до псл. *selmę «колода, перекладина», спорідненого з лит. šelmuo (род. в. šelme[s) «гребінь даху, довгий брус», šelmenỹs «тс.», можливо, також лат. culmen «верх, дах», гр. σέλμα«брус, поміст»;
запозичення з чеської і словацької мов;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ослеме́ни
«підпори, на яких держиться колиба»
сле́мба
«місце між кроквою і покрівлею»
слембе́на
«тс.; жердка в хаті, на яку вішали одяг та ін.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саламяно́ «жердина як важіль для діставання відра з криниці» | білоруська |
| сле́ме «центральна балка в даху» | болгарська |
| sleme «поперечна балка» | верхньолужицька |
| σέλμα «брус, поміст» | грецька |
| culmen «верх, дах» | латинська |
| šelmuo «гребінь даху, довгий брус» (род. в. šelme[s) | литовська |
| šelmenỹs «тс.» | литовська |
| сле́ме «центральна балка в даху» | македонська |
| ślemię «тс.» | польська |
| *selmę «колода, перекладина» | праслов’янська |
| соламя «товста колода як опора для даху; стріла колодязного журавля» | російська |
| солом «перекладина, крокви» | російська |
| сле̏ме «найвища балка в даху» (сље̏ме) | сербохорватська |
| сље̏ме | сербохорватська |
| slemeno «найвища балка в даху» | словацька |
| slême «тс.» | словенська |
| *солом'я | українська |
| slemeno «найвища балка в даху» | чеська |
со́ло (муз.)
іт. solo «соло; музичний твір для одного голосу або інструмента, самостійна партія для одного виконавця» виникло на базі прикметника solo «одинокий; єдиний, лише один, цілий», що походить від лат. sōlus «один, одинокий; єдиний; відокремлений, самотній», яке загальноприйнятої етимології не має;
запозичення з італійської мови;
р. болг. м. схв. со́ло, бр. со́ла, п. вл. solo, ч. слц. слн. sólo;
Фонетичні та словотвірні варіанти
солі́рувати
солі́ст
со́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| со́ла | білоруська |
| со́ло | болгарська |
| solo | верхньолужицька |
| solo «соло; музичний твір для одного голосу або інструмента, самостійна партія для одного виконавця» | італійська |
| sōlus «один, одинокий; єдиний; відокремлений, самотній» | латинська |
| со́ло | македонська |
| solo | польська |
| со́ло | російська |
| со́ло | сербохорватська |
| sólo | словацька |
| sólo | словенська |
| sólo | чеська |
| solo «одинокий; єдиний, лише один, цілий» | ? |
Соломі́я (жіноче ім’я)
гр. Σαλώμη пов’язане з чоловічим ім’ям Σαλωμών (Σολωμών) «Соломон», що походить від гебр. Šělōmṓh, утвореним від šālṓm «мир»;
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
р. Саломе́я, Соломе́я, бр. Саламе́я, п. Salomea, ч. слц. Salome, болг. Саломе́я, Саломи́я, м. Саломеjа, схв. Саломеjа, слн. Saloma, стсл. Саломи, Саломии, Соломии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Саломе́я
Соло́ха
Солю́ня
Со́ля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Саламе́я | білоруська |
| Саломе́я | болгарська |
| Š | гебрайська |
| Σαλώμη пов'язане з чоловічим ім'ям Σαλωμών «Соломон» | грецька |
| Саломеjа | македонська |
| Salomea | польська |
| Саломе́я | російська |
| Саломеjа | сербохорватська |
| Salome | словацька |
| Saloma | словенська |
| Саломи | старослов’янська |
| Соломе́я | українська |
| Саломи́я | українська |
| Саломии | українська |
| Соломии | українська |
| Salome | чеська |
| šālṓm «мир» | ? |
солоне́ць «Salicornia L.; [курай, Salsola L. Mak]» (бот.)
похідні утворення від сіль, соло́ний;
назви зумовлені тим, що ці рослини ростуть на засолених ґрунтах;
р. солеро́с «солонець», [со́льник] «тс.», солоне́чник «солонечник», соля́нка «курай», бр. саля́нка «тс.», саляро́с «солонець», салане́чнік «солонечник», п. solanka «курай», ч. заст. slaněnka, slanice «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
солерос
«солонець»
солинка
солоне́й
«кермек сарептський, Statice sareptana (S. tomentella)»
солоне́чник
«Galatella Cass. (Aster L.)»
солоній
«тс.»
сольник
«тс.»
соля́нка
«курай, Salsola L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саля́нка «тс.» | білоруська |
| solanka «курай» | польська |
| со́льник «тс.» | українська |
| солоне́чник «солонечник» | українська |
| соля́нка «курай» | українська |
| саляро́с «солонець» | українська |
| салане́чнік «солонечник» | українська |
| slaněnka «тс.» | чеська |
| slanice «тс.» | чеська |
| сіль | ? |
| соло́ний | ? |
| солеро́с «солонець» | ? |
| slaněnka «тс.» | ? |
| slanice «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України