СОКІЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

со́кіл «Falco L.» (орн.)

псл. sokolъ;
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується із звуконаслідувальним сокота́ти (Brückner 506; Schuster-Šewc 1332);
зіставляється з дінд. śakunáḥ (śakúnіḥ) «якийсь птах, великий птах» (Фасмер–Трубачев ІІІ 708–709; Младенов 598; Meillet Études 419; Uhlenbeck 301);
виводиться як запозичення від ар. ṣaḳr «мисливський сокіл» (Lokotsch 143; Булаховський Вибр. пр. ІІІ 249);
пов’язується з псл. sok-, sočiti «переслідувати» (Булаховський тж);
р. м. со́кол, бр. со́кал, др. соколъ, п. sokół, ч. слц. sokol, вл. нл. sokoł, болг. соко́л, схв. са̏кō, слн. sôkol, стсл. соколъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підсоко́лик «чеглик, Hypotriorchis Boie»
сокі́лка «соколиця»
сокі́льний «соколиний»
сокі́льник «сокольник» (іст.)
сокільни́цтво
соколеня́
соко́лик
соколи́ний
соколинча́ «соколеня»
соколи́ти «літати по-соколиному»
соколи́ха
соколи́ця
соко́лич «молодий сокіл»
соко́льник (іст.)
соко́льничий (іст.)
соколя́
соко́лячий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ṣaḳr «мисливський сокіл» арабська
со́кал білоруська
соко́л болгарська
sokoł верхньолужицька
śakunáḥ «якийсь птах, великий птах» (śakúnіḥ)(Фасмер--Трубачев ІІІ 708--709; Младенов 598; Meillet Études 419; Uhlenbeck 301) давньоіндійська
соколъ давньоруська
со́кол македонська
sokoł нижньолужицька
sokół польська
sokolъ праслов’янська
sok- праслов’янська
со́кол російська
кō сербохорватська
sokol словацька
sôkol словенська
соколъ старослов’янська
sokol чеська
сокота́ти ?
sočiti «переслідувати» ?

со́кіл (інструмент будівельника)

результат перенесення на інструмент назви птаха за подібністю форми;
р. со́кол;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
со́кол російська

сокіл «висока і обривиста скеля; виступ граніту»

неясне;
можливо, пов’язане з слц. sokorec (sochoreс) «вершина, верхівка», яке зіставляється (Варбот 168–169) з псл. sěk-/sok- «сікти, різати» і, далі, з скала́, ске́ля;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сокі́в «стрімка скеля над водою»
соко́л «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
sěk-/sok- «сікти, різати» праслов’янська
sokorec «вершина, верхівка» (sochoreс) словацька
скала́ ?
ске́ля ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України