СОКОТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сокори́ти «сокотіти»
звуконаслідувальне утворення, паралельне до сокоті́ти, сокота́ти (пор.);
бр. [сокорець] «сокорити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
високо́рувати
«сокорити»
сокорі́ти
«сокотати (про курей)»
сокору́ха
(епітет курки)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сокорець «сокорити» | білоруська |
| сокоті́ти | ? |
| сокота́ти (пор.). | ? |
сокота́ти «видавати звуки ко-ко (про курей); жваво, безугавно говорити; скрекотати»
звуконаслідувальне утворення, паралельне до сокори́ти, цо́кати;
пов’язання з р. [са́кать] «перемовлятися», лит. sakóti «говорити» (Фасмер ІІІ 709), як і з лит. sōkti (suōkti?) (Лаучюте 148), недостатньо обґрунтоване;
р. [сокота́ть] «скрекотати; жваво, безугавно говорити; швидко йти», бр. саката́ць «кудкудакати; сокотати; часто стукати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сокоті́ти
«тс.»
сокоту́ха
«курка; цокотуха (жінка)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саката́ць «кудкудакати; сокотати; часто стукати» | білоруська |
| sakóti «говорити» | литовська |
| sōkti (suōkti?)(Лаучюте 148) | литовська |
| са́кать «перемовлятися» | російська |
| сокота́ть «скрекотати; жваво, безугавно говорити; швидко йти» | російська |
| сокори́ти | ? |
| цо́кати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України