СОВІСНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

со́вість

запозичене в давньоруську мову зі старослов’янської;
стсл. съвѣсть «сумління; свідомість; звістка, свідчення», як і болг. съ́вест «сумління, свідомість», м. совест «сумління», схв. са́вест «тс.», слн. svést «свідомість», утворене з префікса съ- і основи дієслова вѣдѣти, є калькою гр. συνείδησις «усвідомлення, свідомість; сумління», що складається з префікса συν- «з-, разом з» та іменника εἴδησις «пізнання, знання», пов’язаного з дієсловом ὄιδα «знаю»;
р. со́весть, бр. [со́весць, со́вісць], др. съвѣсть «розуміння; знання, згода, порозуміння; сумління», совѣсть «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безсо́вісний
всовісти́ти
со́вісливий
со́вісний
со́вісність
со́вістити
со́вісти́тися
совістли́вость
со́вѣсть «сумнів, розум» (1627)
усовісти́ти
усовіща́ти
усо́віщувати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
со́весць білоруська
съ́вест «сумління, свідомість» болгарська
συνείδησις «усвідомлення, свідомість; сумління» грецька
съвѣсть «розуміння; знання, згода, порозуміння; сумління» давньоруська
совест «сумління» македонська
со́весть російська
са́вест «тс.» сербохорватська
svést «свідомість» словенська
съвѣсть «сумління; свідомість; звістка, свідчення» старослов’янська
со́вісць українська
совѣсть «тс.» українська
съ- ?
вѣдѣти ?
συν- «з-, разом з» ?
εἴδησις «пізнання, знання» ?
ὄιδα «знаю» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України