СОБОРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

собо́р «збір, збори; церковні збори; синод; головна чи велика церква (будівля)»

запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. съборъ «зібрання; рада; збори духовенства; богослужіння», утворене з префікса съ- «з» і основи бор-, пов’язаної з бьрати «брати», є калькою гр. συναγωγή «збори; сход, громада», пов’язаного з дієсловом συνάγεω зводити, зносити», утвореним з префікса συν «з-» і дієслова ἄγειν «вести»;
р. собо́р, бр. сабо́р, др. съборъ «собор, зібрання», п. sobór «зібрання вищого духовенства; головна церква» (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

собі́р «собор, зібрання»
собо́рець «маленька церква; збори священиків і всього причту для сповіді»
собо́рище «собор, зібрання»
собо́рний «пов’язаний із собором; об’єднаний, неподільний»
собо́рність
собо́рування «обряд помазання тяжкохворого»
собо́рува́ти «здійснювати обряд соборування»
соборя́нин «священнослужитель соборної церкви»
субі́р «тс.»
субо́р «собор»
суборовий «соборний» (церк.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сабо́р білоруська
συναγωγή «збори; сход, громада» грецька
съборъ «собор, зібрання» давньоруська
sobór «зібрання вищого духовенства; головна церква»рос.) польська
собо́р російська
съборъ «зібрання; рада; збори духовенства; богослужіння» старослов’янська
съ- «з» ?
бор- ?
бьрати «брати» ?
συν «з-» ?
ἄγειν «вести» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України