СОБОРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
собо́р «збір, збори; церковні збори; синод; головна чи велика церква (будівля)»
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. съборъ «зібрання; рада; збори духовенства; богослужіння», утворене з префікса съ- «з» і основи бор-, пов’язаної з бьрати «брати», є калькою гр. συναγωγή «збори; сход, громада», пов’язаного з дієсловом συνάγεω зводити, зносити», утвореним з префікса συν «з-» і дієслова ἄγειν «вести»;
р. собо́р, бр. сабо́р, др. съборъ «собор, зібрання», п. sobór «зібрання вищого духовенства; головна церква» (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
собі́р
«собор, зібрання»
собо́рець
«маленька церква; збори священиків і всього причту для сповіді»
собо́рище
«собор, зібрання»
собо́рний
«пов’язаний із собором; об’єднаний, неподільний»
собо́рність
собо́рування
«обряд помазання тяжкохворого»
собо́рува́ти
«здійснювати обряд соборування»
соборя́нин
«священнослужитель соборної церкви»
субі́р
«тс.»
субо́р
«собор»
суборовий
«соборний»
(церк.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сабо́р | білоруська |
| συναγωγή «збори; сход, громада» | грецька |
| съборъ «собор, зібрання» | давньоруська |
| sobór «зібрання вищого духовенства; головна церква» (з рос.) | польська |
| собо́р | російська |
| съборъ «зібрання; рада; збори духовенства; богослужіння» | старослов’янська |
| съ- «з» | ? |
| бор- | ? |
| бьрати «брати» | ? |
| συν «з-» | ? |
| ἄγειν «вести» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України