СОБАКУВАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
соба́ка
загальноприйнятого пояснення не має;
виводиться (Коваль 83–84, Огиенко 28; Фасмер–Трубачев ІІІ 702; Преобр. ІІ 347; Uhlenbeck 322; AfSlPh 17, 629) від ір. *sabäka- (пapci sabah «собака», ав. spaka- «собачий», spā «собака»);
пов’язується (Трубачев Назв. дом. жив. 29–34; Менгес 103) з тюрк. köbäk «тс.»;
р. соба́ка, бр. саба́ка, др. собака, п. [sobaka], каш. [sobaka] «сука; розпусна людина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
насоба́читися
присоба́чити
«притиснути»
розсоба́читися
собака́р
«наглядач за мисливськими собаками»
собаківни́к
собаківни́цтво
собакува́тий
соба́рний
«собачий»
собарня́
«собачня»
соба́рня
«собача будка»
соба́цький
собацю́га
собацю́ра
собача́
собача́тина
собаченя́
соба́чий
соба́чин
соба́чи́на
«собачатина; хутро собаки; запах собаки, псина»
собачи́ний
соба́чити
«лаяти»
соба́чиця
«сука»
собачи́ще
соба́чник
собачня́
соба́шник
«собача будка»
собашня́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саба́ка | білоруська |
| собака | давньоруська |
| *sabäka- (пapci sabah «собака», ав. spaka- «собачий», spā «собака») | іранські |
| sobaka «сука; розпусна людина» | кашубський |
| sobaka | польська |
| соба́ка | російська |
| köbäk «тс.» | тюркські |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України