СНІТІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сні́тий (у сполученні [с. орі́х] «горіх без ядра і запліснявілий»)
п. [śnity] (у сполученні s.orzech «поганий, зіпсований горіх») може бути пов’язане з [śnić] «спорохніла зернина у колосі (пшениці тощо)», śnieć «[тс.]; сажка, Uredo’, якому відповідає укр. [сніть] «сажка, Ustilago (Pers.) Rouss.; сажка зернова, Uredo segetum L.»;
очевидно, запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
снітя́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
śnity «поганий, зіпсований горіх» (у сполученні s.orzech «поганий, зіпсований горіх») | польська |
śnić «спорохніла зернина у колосі (пшениці тощо)» (у сполученні s.orzech «поганий, зіпсований горіх») | польська |
śnieć «[тс.]; сажка, Uredo’, якому відповідає укр. [сніть] «сажка, Ustilago (Pers.) Rouss.; сажка зернова, Uredo segetum L.» | ? |
снітій «стоколос, Bromus L.» (бот.)
очевидно, пов’язане з [сніті́й] «сажка зернова, Uredo segetum L.» як назва польового бур’яну, що не дає корисних плодів;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
сніті́й «сажка зернова, Uredo segetum L.» | ? |
сніт «колода, обрубок, оцупок»
псл. snětъ «відрізаний стовбур дерева; пень; колода; гілка» (‹ іє. *snoito-s «щось відрізане»);
споріднене з гот. sneiþan «різати, збирати урожай», дісл. snīða (sneið) «тс.», sneið «відрізаний кусок; причіпка», дангл. snīðan «різати; рубати, ударяти», днн. snīthan «різати», гол. snijden, двн. snīdan, нвн. schneiden «тс.»;
виведення від нвн. Schnitt «розріз, шматок» (Шелудько 46) помилкове;
бр. [сніт] «лінія, по якій розпилюють дрова вздовж чи впоперек», [снет] «дошка, якою закривають боковий вхід до колодкового вулика», [снёт, снето́к, снётка, сне́ціна, сніці́на, снято́к] «тс.», п. śniat «пень; стовбур дерева; колода; стовбур дерева без гілля; зарубка на дереві; колодки, деревини, які закривають отвори борті», [śniad] «колода; стовбур дерева без гілля; зарубка на дереві», ч. snět’ «гілка; [частина стовбура, з якої виростає гілля]», [snět] «тс.; стовбур дерева; корпус тіла», [snítka] «трухляве дерево; трухлява колода», [snítek] «тс.», слц. [snet’] «гілка» [snet] «тс.», [snietka] «тонка гілка», нл. *snět «пень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
снєдь
«накривка очка дуплянки -- вулика з видовбаної колоди»
снєт
снєть
«тс.»
снить
сні́та
«тс.»
снітува́ти
«рубати ліс»
снот
«дошка, яка закриває великий боковий отвір і кришку дуплянки; кришка великого бокового отвору дуплянки»
цніт
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
сніт «лінія, по якій розпилюють дрова вздовж чи впоперек» | білоруська |
snijden | голландська |
sneiþan «різати, збирати урожай» | готська |
snīðan «різати; рубати, ударяти» | давньоанглійська |
snīdan | давньоверхньонімецька |
snīða «тс.» (sneið) | давньоісландська |
snīthan «різати» | давньонижньонімецька |
*snět «пень» | нижньолужицька |
schneiden «тс.» | нововерхньонімецька |
Schnitt «розріз, шматок» | нововерхньонімецька |
śniat «пень; стовбур дерева; колода; стовбур дерева без гілля; зарубка на дереві; колодки, деревини, які закривають отвори борті» | польська |
snětъ «відрізаний стовбур дерева; пень; колода; гілка» (‹ іє. *snoito-s «щось відрізане») | праслов’янська |
snet' «гілка»«тс.» | словацька |
снет «дошка, якою закривають боковий вхід до колодкового вулика» | українська |
снёт | українська |
снето́к | українська |
снётка | українська |
сне́ціна | українська |
сніці́на | українська |
снято́к «тс.» | українська |
śniad «колода; стовбур дерева без гілля; зарубка на дереві» | українська |
snět «тс.; стовбур дерева; корпус тіла» | українська |
snítka «трухляве дерево; трухлява колода» | українська |
snítek «тс.» | українська |
snietka «тонка гілка» | українська |
snět' «гілка; [частина стовбура, з якої виростає гілля]» | чеська |
sneið «відрізаний кусок; причіпка» | ? |
сніть «сажка, Ustilago (Pers.) Rouss. (Uredo segetum L.)» (бот.)
здебільшого пов’язується з ч. nítiti «запалювати, палити», слц. nietit’ «розпалювати», п. niecić «тс., роздмухувати», схв. ст. унитити «запалити (вогонь)», слн. nétiti «роздмухувати (вогонь)», псл. *gnětiti «запалювати, розпалювати» (укр. гніти́ти) і припускається розвиток семантики «розпалити (вогонь)» – «обпалена дровина, головня» – «сажка, [головня]»;
у такому разі назва могла бути зумовлена подібністю зовнішнього вигляду рослин, уражених грибками, до головні, обгорілого поліна (пор. інші назви цієї грибкової хвороби злаків: укр. са́жка, р. головня́, бр. са́жа, схв. га́ра, [гар, гареж, гарежина, гарка], слн. ožíg, pálež, нвн. Brand);
менш обґрунтовані зближення з дангл. gnīdan «терти» (‹ іє. *gneid(h)- «тс., роздирати») (Kořínek LF 61, 49), зіставлення з псл. *gniti «гнити, тліти» (Skok III 297–298), пов’язання з псл. snětь «колода, обрубок» (Schuster-Šewc 1326–1327);
псл. snětъ (snětь) «сажка»;
бр. [смятый] «сажка», [смяце́й, смяця́й, сніцей, сніт, заснет] «тс.», п. śnieć «зона, сажка», ч. snet’, [snět] «тс.», snětivó «уражений сажкою», слц. snet’ «вид грибів, що живуть як паразити на вищих рослинах, Hemibasidiales», вл. sněć «сажка», [smjeć], нл. sněś «тс.», болг. заст. сне́тей «сажка на житі», схв. [сни̏jет] «сажка на збіжжі», [снит], сне̑т «тс.», [(тврда) снет] «ріжки, Claviceps purpurea L.», [(прашната) снет] «сажка вівса», снèтљив «уражений сажкою», слн. snét «сажка», [smetljäj] «тс.», стсл. снѣтовъ «паршивий, покритий паршею»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́сніт
«сажка; зіпсованість, хиріння, кволість Ж»
засні́та
«зіпсованість, хиріння, кволість»
засніти́ти(ся)
«хиріти, гинути від сажки Ж; покритися сажкою; зароджуватися; закупорюватися гноєм (про рану)»
за́сніток
«зародок; нівечення, загибель Ж»
засні́ченє
«тс.»
засні́чуватися
«тс.»
о́снідок
«сажка»
присніти́тися
«запліснявіти, покритися іржею»
сніт
сніта́
сніти́й
сніти́стий
«із сажкою (про хліб)»
сніти́тися
«покриватися сажкою (про колосся); пліснявіти»
сні́тиці
(мн.)
сні́тиця
сніті́й
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
смятый «сажка» | білоруська |
сне́тей «сажка на житі» | болгарська |
sněć «сажка» | верхньолужицька |
gnīdan «терти» (‹ іє. *gneid(h) | давньоанглійська |
sněś «тс.» | нижньолужицька |
niecić «тс., роздмухувати» | польська |
śnieć «зона, сажка» | польська |
*gnětiti «запалювати, розпалювати» (укр. гніти́ти) | праслов’янська |
*gniti «гнити, тліти» | праслов’янська |
snětь «колода, обрубок» | праслов’янська |
snětъ «сажка» (snětь) | праслов’янська |
унитити «запалити (вогонь)» | сербохорватська |
jет «сажка на збіжжі» | сербохорватська |
nietit' «розпалювати» | словацька |
snet' «вид грибів, що живуть як паразити на вищих рослинах, Hemibasidiales» | словацька |
nétiti «роздмухувати (вогонь)» | словенська |
snét «сажка» | словенська |
снѣтовъ «паршивий, покритий паршею» | старослов’янська |
смяце́й | українська |
смяця́й | українська |
сніцей | українська |
сніт | українська |
заснет «тс.» | українська |
snět «тс.»«уражений сажкою» | українська |
snětivó «тс.»«уражений сажкою» | українська |
smjeć | українська |
снит | українська |
т «тс.» | українська |
тврда «ріжки, Claviceps purpurea L.» () | українська |
прашната «сажка вівса» () | українська |
снèтљив «уражений сажкою» | українська |
smetljäj «тс.» | українська |
nítiti «запалювати, палити» | чеська |
snet' | чеська |
унитити «запалити (вогонь)» | ? |
сне́тей «сажка на житі» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України