СНІТА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. snětъ «відрізаний стовбур дерева; пень; колода; гілка» (‹ іє. *snoito-s «щось відрізане»);

споріднене з гот. sneiþan «різати, збирати урожай», дісл. snīða (sneið) «тс.», sneið «відрізаний кусок; причіпка», дангл. snīðan «різати; рубати, ударяти», днн. snīthan «різати», гол. snijden, двн. snīdan, нвн. schneiden «тс.»;

виведення від нвн. Schnitt «розріз, шматок» (Шелудько 46) помилкове;

бр. [сніт] «лінія, по якій розпилюють дрова вздовж чи впоперек», [снет] «дошка, якою закривають боковий вхід до колодкового вулика», [снёт, снето́к, снётка, сне́ціна, сніці́на, снято́к] «тс.», п. śniat «пень; стовбур дерева; колода; стовбур дерева без гілля; зарубка на дереві; колодки, деревини, які закривають отвори борті», [śniad] «колода; стовбур дерева без гілля; зарубка на дереві», ч. snět’ «гілка; [частина стовбура, з якої виростає гілля]», [snět] «тс.; стовбур дерева; корпус тіла», [snítka] «трухляве дерево; трухлява колода», [snítek] «тс.», слц. [snet’] «гілка» [snet] «тс.», [snietka] «тонка гілка», нл. *snět «пень»;

псл. snětъ (snětь) «сажка»;

менш обґрунтовані зближення з дангл. gnīdan «терти» (‹ іє. *gneid(h)- «тс., роздирати») (Kořínek LF 61, 49), зіставлення з псл. *gniti «гнити, тліти» (Skok III 297–298), пов’язання з псл. snětь «колода, обрубок» (Schuster-Šewc 1326–1327);

у такому разі назва могла бути зумовлена подібністю зовнішнього вигляду рослин, уражених грибками, до головні, обгорілого поліна (пор. інші назви цієї грибкової хвороби злаків: укр. са́жка, р. головня́, бр. са́жа, схв. га́ра, [гар, гареж, гарежина, гарка], слн. ožíg, pálež, нвн. Brand);

здебільшого пов’язується з ч. nítiti «запалювати, палити», слц. nietit’ «розпалювати», п. niecić «тс., роздмухувати», схв. ст. унитити «запалити (вогонь)», слн. nétiti «роздмухувати (вогонь)», псл. *gnětiti «запалювати, розпалювати» (укр. гніти́ти) і припускається розвиток семантики «розпалити (вогонь)» – «обпалена дровина, головня» – «сажка, [головня]»;

бр. [смятый] «сажка», [смяце́й, смяця́й, сніцей, сніт, заснет] «тс.», п. śnieć «зона, сажка», ч. snet’, [snět] «тс.», snětivó «уражений сажкою», слц. snet’ «вид грибів, що живуть як паразити на вищих рослинах, Hemibasidiales», вл. sněć «сажка», [smjeć], нл. sněś «тс.», болг. заст. сне́тей «сажка на житі», схв. [сни̏jет] «сажка на збіжжі», [снит], сне̑т «тс.», [(тврда) снет] «ріжки, Claviceps purpurea L.», [(прашната) снет] «сажка вівса», снèтљив «уражений сажкою», слн. snét «сажка», [smetljäj] «тс.», стсл. снѣтовъ «паршивий, покритий паршею»;

очевидно, запозичення з польської мови;

п. [śnity] (у сполученні s.orzech «поганий, зіпсований горіх») може бути пов’язане з [śnić] «спорохніла зернина у колосі (пшениці тощо)», śnieć «[тс.]; сажка, Uredo’, якому відповідає укр. [сніть] «сажка, Ustilago (Pers.) Rouss.; сажка зернова, Uredo segetum L.»;

очевидно, пов’язане з [сніті́й] «сажка зернова, Uredo segetum L.» як назва польового бур’яну, що не дає корисних плодів;