СМИРЕННИМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
сми́рний
псл. sъmirьnъ «смирний», похідне від mirъ «мир, спокій» і sъměrьnъ «смиренний, помірний», похідне від měrа «міра»;
зближення і змішування обох словотворчих варіантів відбулось, очевидно, вже в пізньопраслов’янський період;
р. сми́рный, смире́нный, бр. [смірне́ць] «смирніти», др. съмѣрение «помірність, приборкання, приниження, покірність, смирення», съмирение «тс.», п. śmierzyć «пом’якшувати, смиряти, приборкувати», болг. смиря́ «смирю, приборкаю», м. смири «смирить, заспокоїть, угамує», схв. сме̑ран «скромний, лагідний, покірний; помірний», стсл. съмѣренъ (съмѣрьнъ) «принижений, покірний, смиренний», съмиренъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
присмирі́ти
смире́нний
смире́нник
смире́ння
смире́нство
смири́ти
смирні́ти
смирні́шати
смирнота́
смиря́ти
усмири́тель
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
смірне́ць «смирніти» | білоруська |
смиря́ «смирю, приборкаю» | болгарська |
съмѣрение «помірність, приборкання, приниження, покірність, смирення» | давньоруська |
съмирение «тс.» | давньоруська |
смири «смирить, заспокоїть, угамує» | македонська |
śmierzyć «пом’якшувати, смиряти, приборкувати» | польська |
sъmirьnъ «смирний» | праслов’янська |
mirъ «мир, спокій» | праслов’янська |
sъměrьnъ «смиренний, помірний» | праслов’янська |
měrа «міра» | праслов’янська |
сми́рный | російська |
смире́нный | російська |
сме̑ран «скромний, лагідний, покірний; помірний» | сербохорватська |
съмѣренъ «принижений, покірний, смиренний» (съмѣрьнъ) | старослов’янська |
съмиренъ «тс.» | старослов’янська |
съмѣрьнъ | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України