СЛОЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

загальноприйнятого пояснення не має;

реконструюється (Фасмер III 674; Черных II 176; Преобр. II 323; Bern. I 729) псл. *sъlojь (первісно) «те, що зливається, стікає», утворене з префікса *sъ- «з-; разом» та іменної основи *lojь, пов’язаної чергуванням кореневих голосних з дієсловом liti, lьjǫ «лити»;

більш переконливою є реконструкція псл. *slojь «шар, пласт; річні кільця (у дереві)», зближуваного з лтс. sleja «риска, лінія, смужка», прус. slayan «санний полоз», лит. šlãjos (жін. р., мн.) «сани», šliẽti «притуляти», лтс. slìet «тс.», дінд. śráyati «притуляє», ав. srayatē «притуляється», лат. clīno «нахиляю», гр. ϰλῑˊνω «притуляю»;

іє. *k῀loi̯o-s;

р. слой «шар, пласт», бр. слой «тс.; [річні кільця у дереві; сувій, шматок полотна]», п. słój «шар; прожилка, жилка (у дереві, мармурі)», ч. sloj «шар, пласт, поклад», слц. sloj «шар, пласт», болг. слой «тс.; [кірка льоду]», м. слоj «шар», схв. сло̑j «шар, пласт», слн. slа̏j «гірський пласт, поклад», р.-цсл. слои «пласт, шар», слоѥватыи «шаруватий»;

ототожнення зі [слій, слой] «шар, прожилки в деревині» (Фасмер III 674; Brückner 500; Schuster-Šewc 1304) видається помилковим;

п. słoik «банка», słój «велика банка», як і нл. słoj «миска, бляшанка; скляночка, банка, ящичок, скринька», słojk «тс.; тарілка з ласощами на весіллі», вл. słójk «мисочка, горщик для масла; банка, бляшанка», може бути зведене до псл. *sъlojь, пов’язаного з sъliti «злити», похідним від liti «лити»;

очевидно, запозичення з польської мови;

бр. сло́ік «банка (скляна або глиняна); [чарка; кусок чого-небудь конічної, зрізаної форми]», слой «банка (частіше глиняна)»;

запозичення з російської мови;

р. сло́йка, слоёный «тс.» пов’язані зі слой «шар, пласт», якому відповідає укр. [слій] (див.);

бр. сло́йка;