СЛИЗУВАТИХ — ЕТИМОЛОГІЯ
слиз
псл. slizь ‹ *slei-zĭ «слиз», пов’язане чергуванням голосних з sljuzъ (*sleu-zŭ) «тс.»;
зіставляється з дісл. slíkr «слиз на шкірі риб», снн. slīk «намул»;
іє. *(s)lei-g- «слизистий»;
р. слизь, бр. слізь, ч. слц. sliz, болг. сли́за «слина», слн. [slȋz] «слиз»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осли́знути
слеж
«тс.»
слиж
«слиз»
слизень
«слимак»
слизи́стий
слизи́ти
слизни́ця
«запалення слизової оболонки»
сли́зниця
«слизова оболонка»
слизня́к
«тс.»
слизо́та́
«слиз Нед; сукровиця»
слизоті́ти
слизува́тий
слизь
слизьки́й
«вкритий слизом; який містить слиз»
слизю́к
«аріон лісовий, маслюк, Arion empiricorum»
(зоол.)
слизя́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| слізь | білоруська |
| сли́за «слина» | болгарська |
| slíkr «слиз на шкірі риб» | давньоісландська |
| *(s)lei-g- «слизистий» | індоєвропейська |
| slizь «слиз» | праслов’янська |
| *slei-zĭ | праслов’янська |
| sljuzъ | праслов’янська |
| *sleu-zŭ | праслов’янська |
| слизь | російська |
| slīk «намул» | середньонижньонімецька |
| sliz | словацька |
| slȋz «слиз» | словенська |
| sliz | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України