СЛАВИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

сла́ва

псл. slava «слава, хвала», slaviti «хвалити», пов’язані чергуванням голосних із slovǫ, slyti (‹slūti) «бути славетним, називатися»;
споріднене з лит. šlóvė «честь, хвала», (сх.) [šlãvė] «честь, слава», [šlovė˜] «пишність, розкіш», [šlãvinti] «славити, хвалити», лтс. slava (slave) «поголос, чутка; слава», гр. ϰλέος ([ϰλέƑος]) «слава», дінд. śrávaḥ «хвала, слава, честь», ав. sravah- «слово», дірл. clú «слава», іллір. (Ves-)clevesis (власна назва), тох. kälywe;
іє. *k῀leu-/k῀lou- «слухати, чути»;
р. бр. др. болг. м. сла́ва, п. вл. нл. sława, ч. слц. слн. sláva, схв. сла̏ва, стсл. слава, славити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безсла́в'я
знесла́вити
обсла́вити «знеславити»
осла́ва «слава; тріумф, блиск»
осла́влювати
ославля́ти
по́славка «поголос, недобра слава»
просла́влений
прославля́ти
сла́вен
славе́та «історія»
славе́тний
славе́тник «прославлена людина; (ст.) міщанин»
слави́мий «уславлюваний»
сла́вити «хвалити; [багато говорити Нед]»
сла́виця «пуста слава»
славнейко «приємно»
славне́нький
сла́вний
славно́ванє «ювілей»
сла́вонька
славу́тний
славу́тній
усла́влений
усла́влювати
уславля́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
sravah- «слово» авестійська
сла́ва білоруська
сла́ва болгарська
sława верхньолужицька
ϰλέος «слава» ([ϰλέƑος]) грецька
ϰλέƑος грецька
ϰλέƑος грецька
ϰλέƑος грецька
ϰλέƑος грецька
śrávaḥ «хвала, слава, честь» давньоіндійська
clú «слава» давньоірландська
сла́ва давньоруська
(Ves-)clevesis іллірійська
(Ves-)clevesis іллірійська
(Ves-)clevesis іллірійська
(Ves-)clevesis іллірійська
*k<SUP>῀</SUP>leu- / k<SUP>῀</SUP>lou- «слухати, чути» індоєвропейська
slava «поголос, чутка; слава» (slave) латиська
slave латиська
slave латиська
slave латиська
slave латиська
šlóvė «честь, хвала» литовська
šlãvė «честь, слава» литовська
šlovė˜ «пишність, розкіш» литовська
šlãvinti «славити, хвалити» литовська
сла́ва македонська
sława нижньолужицька
sława польська
slava «слава, хвала» праслов’янська
slaviti «хвалити» праслов’янська
slovǫ праслов’янська
lyti праслов’янська
slūti праслов’янська
slovǫ праслов’янська
lyti праслов’янська
slūti праслов’янська
slovǫ праслов’янська
lyti праслов’янська
slūti праслов’янська
сла́ва російська
сла̏ва сербохорватська
sláva словацька
sláva словенська
слава старослов’янська
славити старослов’янська
sláva чеська
kälywe ?

славо́лити «базікати»

результат контамінації слів [сла́вити] «багато говорити» і сваво́лити;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сла́вити «багато говорити» українська
сваво́лити українська

Яросла́в

псл. Jaroslavъ, (букв.) «уславлений, відомий сміливістю»;
складне слово, утворене з прикметника jarъ «гнівний; суворий; дужий, cміливий, відважний» та віддієслівної форми -славъ, утвореної від сла́вити, слу́ти «бути відомим»;
р. болг. Яросла́в, бр. Ярасла́ў, др. Ярославъ, п. нл. Jarosław, ч. слц. Jaroslav, цсл. Арославъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Яросла́ва
Я́рош «Ярослав»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Ярасла́ў білоруська
Яросла́в болгарська
Ярославъ давньоруська
Jarosław нижньолужицька
Jarosław польська
Jaroslavъ праслов’янська
jarъ праслов’янська
сла́вити праслов’янська
слу́ти «бути відомим» праслов’янська
-славъ праслов’янська
Яросла́в російська
Jaroslav словацька
Арославъ церковнослов’янська
Jaroslav чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України