СКІР — ЕТИМОЛОГІЯ

кора́

псл. kora «тверда оболонка (передусім – дерева); шкаралупа; шкірка », спочатку, очевидно, «те, що відділяється, відрізається, відколюється, відстає», якнайближче пов’язане давнім паралелізмом початкових k- i sk- (з рухомим іє. s-) з псл. skora «шкура, шкіра», укр, [скі́ра] «шкіра», скори́на «шкірка; твердий зовнішній шар»;
споріднене з лит. kérti «відставати, відділятися» (про шкіру, кору), karnà «лико», гр. κείρω (‹ κερι̯ω) «стрижу; зрубую; обскубую», вірм. k’erem «скоблю, скребу», k’ercem «дряпаю», k’orem «шкрябаю», korč «кора, шкірка», хет. karšmi «обрізаю», тох. A kärṣt- «тс.; руйнувати», тох. В kärst- «тс.», дінд. kṛt- «відрубувати», kṛṇtáti «ріже», kártati «тс.», cárman- «шкіра, шкура», kṛ́ttiḥ, дперс. čarman-, ав. čarəman-, дангл. heoroδa «тс.», лат. corium «шкіра; шкура; кора, оболонка, шкаралупа, шкірка; верхній шар»;
іє. *(s)ker-*skēr-/(s)kor- «різати, рубати; відтинати; відділяти»;
до розвитку значення пор. гр. δορά «шкіра (зрізана); шкура», δέρμα «тс.; хутро, руно; шкірка, оболонка, плівочка; шкаралупа», пов’язані з δέρω «здираю шкіру, обдираю, деру, облуплюю; б’ю, стинаю»;
запозиченнями з слов’янських мов є алб. kórë «кора (дерева, землі, хліба)», нгр. [κόρα] «скоринка хліба» (Младенов Годишник 23/8, 10; Meyer Neugriechische Studien II 33–35);
р. болг. кора́, р. [кор] «лід на берегах після осінньої повені», бр. кара́, ко́рка, др. кора, корь «кора», п. kora, [kúra] «тс.», [kóra] «тс.; шкіра», ч. kůra «кора; шкаралупа; шкірка», рідк. kora, ст. kóra, слц. kôra «тс.», м. кора, схв. кȍра, слн. kóra, стсл. кора;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безко́рий
кі́рє «кора рослин» (зб.)
кі́рка
кі́рря «тс.»
кора́вий «шорсткий, корявий»
кора́віти «робитися шорстким»
кори́на́ «деревна кора Г, ВеНЗн; суха кора для опалення Ж»
кори́ця (зменш.)
ко́рка «кірка»
корува́ти «здирати кору»
коря́вий «тс.; нерівний, покручений (про дерево)»
коря́вина «шерехувата кора»
коря́віти
обкори́ти «здерти кору (з дерева)»
обкоро́ваний «очищений від кори»
око́ренє «покриття корою»
окоро́ваний «очищений від кори»
окоро́вувати «очищати від кори»
окорува́льний «призначений для очищення від кори»
підкі́рка «нервові клітини під корою великих півкуль головного мозку»
підкі́рний «який міститься під корою»
прикорі́ти «засохнути у вигляді кори»
укорі́ти «наситившись чим-небудь, стати твердим, як кора» (про тканину)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
čarəman- авестійська
kórë «кора (дерева, землі, хліба)» албанська
кара́ білоруська
ко́рка білоруська
кора білоруська
корь білоруська
кора́ болгарська
k'erem «скоблю, скребу» вірменська
k'ercem «дряпаю» вірменська
k'orem «шкрябаю» вірменська
korč «кора, шкірка» вірменська
κείρω «стрижу; зрубую; обскубую» (‹ κερ$ιω) грецька
κερι̯ω грецька
δορά «шкіра (зрізана); шкура» (пор.) грецька
δέρμα «тс.; хутро, руно; шкірка, оболонка, плівочка; шкаралупа» грецька
δέρω «здираю шкіру, обдираю, деру, облуплюю; б’ю, стинаю» грецька
heoroδa «тс.» давньоанглійська
kṛt- «відрубувати» давньоіндійська
kṛṇtáti «ріже» давньоіндійська
kártati «тс.» давньоіндійська
cárman- «шкіра, шкура» давньоіндійська
kṛ́ttiḥ давньоіндійська
čarman- давньоперська
кора давньоруська
корь «кора» давньоруська
s- індоєвропейська
*skēr- індоєвропейська
(s)kor- індоєвропейська
corium «шкіра; шкура; кора, оболонка, шкаралупа, шкірка; верхній шар» латинська
kérti «відставати, відділятися» (про шкіру, кору) литовська
karnà «лико» литовська
кора македонська
κόρα «скоринка хліба» новогрецька
kora польська
kúra «тс.» польська
kóra «тс.; шкіра» польська
kora «тверда оболонка (передусім -- дерева); шкаралупа; шкірка » праслов’янська
k- (з рухомим іє. s-) праслов’янська
skora «шкура, шкіра» праслов’янська
sk- праслов’янська
кора́ російська
кор «лід на берегах після осінньої повені» російська
кȍра сербохорватська
kôra «тс.» словацька
kóra словенська
кора старослов’янська
kärṣt- «тс.; руйнувати» тохарська А
kärst- «тс.» тохарська В
скі́ра «шкіра» українська
скори́на «шкірка; твердий зовнішній шар» українська
karšmi «обрізаю» хетська
kůra «кора; шкаралупа; шкірка» чеська
kora (рідк.) чеська
kóra (ст.) чеська
*(s)ker- «різати, рубати; відтинати; відділяти» ?

кори́то «дерев’яна довгаста посудина; річище; [панцир черепахи]»

при цьому вважається спорідненим з лит. prãkartas «ясла (годівниця), корито; ночви», прус. рrаcartis «корито, діжа», лит. kar̃tis «корець, міра збіжжя», пов’язаними з лит. kir̃sti «рубати, зрубувати; жати; кусати; сильно бити», лтс. cìrst «рубати; тесати; сильно бити», що, як і псл. *kortъ/*kortь «раз», *čerslo (‹*čert-sl-o) «ніж, леміш», *čersti (‹*čert-ti) «різати, рубати», укр. чересло́, [че́рсти], продовжують іє. *(s)ker-t- «різати, рубати; відтинати», утворене від *(s)ker«тс.», до якого зводяться також псл. skora «шкіра, шкура; [кора]», kora «кора», укр. [скі́ра], кора́;
пов’язання з псл. *kъr̥mъ «корм» і далі з гр. κόρος «нагодовування», κορέσκω «нагодовую» (Solmsen KZ 35, 483, 484; Osthoff Parerga 62) неприйнятне, як і виведення, з припущенням метатези, від лит. traukai «посудина», дісл. prô «корито» (Otrębski Idg. Forsch. 187; Machek ESJČS 223, ESJČ 279);
зіставлення з дінд. kárakaḥ «глечик», carúḥ «казан, горщик», дісл. huerr «казан» (Meillet MSL 9, 377) сумнівне;
зближення з р. ко́рень «корінь» (Фасмер II 343; Vondrák І 451, 489) менш певне;
рум. [corítă] «корито», нгр. καρούτα «тс.; діжка», алб. karrutë «тс.», тур. [korto], yr. koritó, як і пізніші нгр. κουτά (κορύτα) «вид рибальського човна», алб. koritë «корито, діжка, велика корзина, видовбаний з дерева човен», вважаються запозиченнями з слов’янських мов;
виводиться також (ЭССЯ 11, 121–126) з поєднання префіксального компонента ko- з віддієслівною формою -ryto (букв. «ніби вирите», первісно про заглибини в землі, пор. р. [корытвина] «корыто» – ры́твина «вибоїна»);
до розвитку семантики «видовбана колода» → «водопійна колода; видовбана з колоди (з пня) посудина; жолоб» і «видовбаний вулик, човен» та «видовбана у землі виїмка» → «річище, яр, балка» пор. р. [комя́га] «колода; видовбане з дерева корито; човен, видовбаний з одного дерева», бр. [камя́га] «дерев’яне корито; видовбаний з колоди човен» або лат. caudica «видовбаний з колоди човен», похідне від caudex «стовбур; колода, паля», і гр. σκάφη «корито, басейн, ванна; човен», лат. alveus «корито, жолоб, діжка; басейн, ванна; дупло; вулик; човен»;
псл. koryto «водопійна колода; корито, жолоб, ночви; видовбаний вулик, човен; річище, яр» (спочатку «видовбана з колоди, з пня мілка посудина»), здебільшого пов’язується, як і пізніші псл. *korьcь «посудина з кори; міра», укр. ко́ре́ць «тс.», з псл. *kor-, представленим у kora «кора», укр. кора́;
р. коры́то, бр. кары́та, п. koryto «корито (з XIII ст.); річище, русло річки (з XV ст.); (заст.) примітивне судно, видовбаний з колоди човен; [діжа, ночви; яр, канава]», каш. koeréto, ku̯órəto «корито», ч. слц. koryto «корито; русло річки; (заст.) діжа, вулик», вл. korto «канава, стік; корито», [koryto] «корито», [korytko] «тс.», нл. kóryto «коритце; річище; жолоб, канавка», koryto «тс.», полаб. t’örǻi̯tə (ḱüråitö, t’örai̯tă, küöróitö) «діжа, корито», t’öråіtcă «коритце», болг. кори́то «корито; ясла (для худоби), водопійна колода; кадіб, діжка для перевезення винограду; річище; (мед.) таз, Pelvis; [яма, яр]», м. корито «корито; річище», схв. кòрито «тс.; корпус (судна)», слн. koríto «корито; діжа; годівниця; колиска; вулик, видовбаний з пня; річище, балка», стсл. корыто «корито, жолоб», цсл. корытьцє «цистерна (для води)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

корита́йка «черепашка беззубка, Anodonta» (зоол.)
корита́р «той, хто робить корита»
корита́рство «виготовлення корит»
кори́тка
кори́тко «коробка під кошем, через яку висипається зерно на жорна»
кори́тник «тс.»
кори́тниця «тс. Ж, ВеУг, ВеНЗн; коритна черепашка, Mactra Ж» (зоол.)
коритня́чка «черепаха; жаба, Bufo ВеНЗн» (зоол.)
кори́тува́тий «подібний до корита»
кори́тце «тс.; [мисочка Ж]»
коритча́ «мале корито»
коритя́ «невелике корито»
кори́тя́нка «черепаха»
кори́тята
кори́тятко «тс. »
кори́чуватий «коритоподібний, весь у вибоїнах»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
karrutë «тс.» албанська
koritë «корито, діжка, велика корзина, видовбаний з дерева човен» албанська
камя́га «дерев’яне корито; видовбаний з колоди човен» білоруська
кары́та білоруська
кори́то «корито; ясла (для худоби), водопійна колода; кадіб, діжка для перевезення винограду; річище; (мед.) таз, Pelvis; [яма, яр]» болгарська
korto «канава, стік; корито» верхньолужицька
koryto «корито» верхньолужицька
korytko «тс.» верхньолужицька
κόρος «нагодовування» грецька
κορέσκω «нагодовую» грецька
σκάφη «корито, басейн, ванна; човен» грецька
kárakaḥ «глечик» давньоіндійська
carúḥ «казан, горщик» давньоіндійська
prô «корито» давньоісландська
huerr «казан» давньоісландська
*(s)ker-t- «різати, рубати; відтинати» індоєвропейська
*(s)ker «тс.» індоєвропейська
koeréto «корито» кашубський
ku̯órəto «корито» кашубський
caudica «видовбаний з колоди човен» латинська
caudex «стовбур; колода, паля» латинська
alveus «корито, жолоб, діжка; басейн, ванна; дупло; вулик; човен» латинська
cìrst «рубати; тесати; сильно бити» латиська
prãkartas «ясла (годівниця), корито; ночви» литовська
kar̃tis «корець, міра збіжжя» литовська
kir̃sti «рубати, зрубувати; жати; кусати; сильно бити» литовська
traukai «посудина» литовська
корито «корито; річище» македонська
kóryto «коритце; річище; жолоб, канавка»«тс.» нижньолужицька
koryto «коритце; річище; жолоб, канавка»«тс.» нижньолужицька
καρούτα «тс.; діжка» новогрецька
κουτά «вид рибальського човна» (κορύτα) новогрецька
κορύτα новогрецька
t'örǻi̯tə «діжа, корито»«коритце» (ḱüråitö, t’örå$ită, küöróitö) полабська
t'öråіtcă «діжа, корито»«коритце» (ḱüråitö, t’örå$ită, küöróitö) полабська
ḱüråitö полабська
t'örai̯tă полабська
küöróitö полабська
koryto «корито (з XIII ст.); річище, русло річки (з XV ст.); (заст.) примітивне судно, видовбаний з колоди човен; [діжа, ночви; яр, канава]» польська
*kortъ «раз» праслов’янська
*čerslo «ніж, леміш» (‹*čertsl-o) праслов’янська
*čert-sl-o «різати, рубати» (‹*čert-ti) праслов’янська
skora «шкіра, шкура; [кора]» праслов’янська
kora «кора» праслов’янська
*kortь «раз» праслов’янська
*čert-ti праслов’янська
*čert-ti праслов’янська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥mъ «корм» праслов’янська
ko- (букв. «ніби вирите», первісно про заглибини в землі, пор. р. [корытвина] «корыто» -- ры́твина «вибоїна») праслов’янська
-ryto праслов’янська
koryto «водопійна колода; корито, жолоб, ночви; видовбаний вулик, човен; річище, яр» (спочатку «видовбана з колоди, з пня мілка посудина») праслов’янська
*korьcь «посудина з кори; міра» праслов’янська
*kor- праслов’янська
kora «кора» праслов’янська
рrаcartis «корито, діжа» прусська
ко́рень «корінь» російська
корытвина російська
ры́твина російська
комя́га «колода; видовбане з дерева корито; човен, видовбаний з одного дерева» російська
коры́то російська
corítă «корито» румунська
кòрито «тс.; корпус (судна)» сербохорватська
koryto «корито; русло річки; (заст.) діжа, вулик» словацька
koríto «корито; діжа; годівниця; колиска; вулик, видовбаний з пня; річище, балка» словенська
корыто «корито, жолоб» старослов’янська
korto турецька
koritó угорська
чересло́ українська
че́рсти українська
скі́ра українська
кора́ українська
ко́ре́ць «тс.» українська
кора́ українська
корытьцє «цистерна (для води)» церковнослов’янська
koryto «корито; русло річки; (заст.) діжа, вулик» чеська

корм

висловлюється думка про генетичний зв’язок псл. *kъr̥mъ / *kъr̥ma (‹*(s)kъr̥mъ / *(s)kъr̥ma) «корм, їжа» і *skormъ/ *skorma (‹ *(s)kormъ/ *(s)korma) «жир; їжа» з іє. *(s)ker-m-, що, як і *(s)krem-/ *(s)krəm (звідки псл. *krem-/*krom- «відтинати, відсікати; відділяти», укр. кре́мса́ти, кромса́ти, [кро́мити]), продовжує іє. *(s)ker «різати», засвідчене у псл. skora «шкура, шкіра», укр. [шкору́па], причому реконструюється семантичний розвиток «січка» (букв. «посічена солома, висівки») → «корм для худоби» → «корм, їжа» (Петлева Этимология 1974, 16–31);
потребує додаткової аргументації зіставлення з семантично віддаленими ірл. coirm, cuirm «пиво», гал. κου̃ρμι «вид пива», лат. cremor «слизуватий, густий сік» (КЭСРЯ 212; Фасмер II 329; Гамкрелидзе–Иванов 703; Pedersen Kelt. Gr. I 168);
пропонується також (з припущенням чергування задньоязичних) пов’язання з гр. κορέσκω «нагодовую», κόρος «нагодовування, ситість, пересичення», лит. šérti «годувати», šer̥mens, šer̥menys «поминки», прус. sermen «тс., тризна», лит. šãras (pãšaras) «корм для худоби, фураж», що, як і оск.-лат. caria (*k ̑er-i̯ā) «хліб», carēnsis «мірошник», оск. karanter «годуються, харчуються» та лат. Cerēs «Церера (богиня полів, землеробства, зернових культур); дари полів, жнива, врожай, зерно, хліб» (‹ праітальське *keres-), вірм. serm (sermn) «насіння; плем’я, покоління», ser «рід, плем’я, покоління; народження», виводяться від іє. *k ̑er- «рости; годувати» (Фасмер II 329; Преобр. І 356; Горяев 158; Sławski II 80; Brückner 220; Machek ESJČ 293, ESJČS 235; Schuster-Šewc 628; Младенов 265–266; Gołąb LP 16, 61; Agrell BS1 Laufst. 24; Bezzenberger BB 17, 222; Solmsen KZ 35, 483–484; Osthoff Parerga 58, 61–62; Fick I 422; Frisk I 918–919; Boisacq 495; Hrnout–Meillet I 116–117; Walde–Hofm. I 204–205; Джаукян 161, 188–189; Pokorny 577);
іншими авторами зближується з псл. *skormъ / *skorma «жир, сало; їжа», представленим у др. скоромъ «жир, масло», укр. ско́ром «м’ясна або молочна їжа, заборонена для вживання у пісні дні», і припускається первісне значення «жир, жирна їжа» з огляду на схв. кṕмак «кабан», кр̀мача «свиноматка» (КЭСРЯ 212; Фасмер III 652–653; Brückner 496; Machek Recherches 38; Мартынов Этимология 1968, 17; Сл. и ие. аккомод. 155–156);
як паралелі до розвитку семантики наводяться лат. carō «м’ясо» (спочатку «відрізаний кусок»), cēna «трапеза» (‹ іє. *kersnā ‹ *kertsnā- ‹ *kert-, засвідчене також псл.ъr̥tǫ «ріжу», *čers-ti‹*čert-ti «різати», яким відповідають укр. че́рсти, начерта́ти, че́рта́), гр. δαΐς «бенкет; частування, страви», δαίΐζω «розділяю; розсікаю, розрубую; розриваю; спустошую; знищую» і фр. portion «частина; порція страви» (Петлева Этимология 1974, 16–29; Sławski II 80; SchusterŠewc 628; Bern. I 669; Šuman AfSlPh ЗО, 303; Коген ИОРЯС 23, 27–28);
загальноприйнятої етимології не має;
псл. *ъr̥mъ/*kъr̥ma / *kъr̥mo «корм, їжа», *kъr̥m-jа «тс.» (первісно як назва дії, словотворчо й семантично подібне до *ěd-ja «їжа»);
здебільшого пов’язується з іє. *(s)ker- «різати, краяти; рубати», представленим у дінд. kṛṇā́ti «ранить, вбиває», гр. κείρω (‹*κερ-ι̯ω) «стрижу, відрізую; зрубую; гризу, ковтаю; поїдаю, пожираю; знищую» (сюди ж належать семантично віддалені похідні утворення з формантом -m- типу κορμός «стовбур, колода, поліно, жердина», κέρμα «відрізаний кусок, зокрема невелика монета, дрібні гроші»), двн. sceran «відтинати, відсікати», лит. skìrti «ділити, відділяти, розривати», псл. kora «кора», skora «шкура», *kъr̥nъ «короткий», споріднених з укр. кора́ «луб», [скі́ра] «шкіра», [корня́ти] «колоти, рубати, бити», причому псл. *kъr̥m(-ъ, -a, -ja) тлумачиться як давній дієприкметник теп. ч. з первісним значенням «щось відрізуване, зрубуване», найкраще збереженим у сучасному «підніжний корм, корм для худоби»;
р. корм, [ко́рмля], бр. корм, [карма́, ко́рма], др. кормъ (кърмъ, коръмъ) «корм; харчі; вид данини, податку, збору, мита», п. [karma], karm (жін. р.), [karm] (чол. р.), ст. karḿ, [karmia], ч. krmě (кн.), заст. krmí, рідк. krm, слц. krm, [krma], вл. korm, korma, [kormo] «корм (зокрема, той, що приносить пташенятам дорослий птах)», нл. kjarm, kjarmo, болг. кърма́, м. крма, схв. кṕма, слн. kŕma, стсл. кръма «їжа», кръмлга «тс.», кръмити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безко́рм «брак кормів»
ко́рма «травлення (їдкою речовиною)»
ко́рмик «кабан на відгодівлі»
корми́лець «годувальник»
корми́тель «тс.»
корми́ти
кормі́вка «годівля, харчування»
ко́рмленє «тс.»
ко́рмля
ко́рмний «відгодований (про вола, корову та ін.)»
кормни́к «хлів, у якому відгодовують худобу; саж»
кормо- (перша частина складних слів, що відповідає слову корм)
корму́шка «годівниця (для худоби, птиці та ін.)»
недоко́рм
о́ко́рм «їжа, харчування; провіант»
підко́рм
підко́рмка
підко́рмлювати «підгодовувати»
підкормля́ти
по́ко́рм
про́ко́рм
прокорми́ти
проко́рмлення
проко́рмлювати
прокормля́ти
розкорми́ти
розко́рмлювати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
корм білоруська
карма́ білоруська
ко́рма білоруська
кърма́ болгарська
korm верхньолужицька
korma верхньолужицька
kormo «корм (зокрема, той, що приносить пташенятам дорослий птах)» верхньолужицька
serm «насіння; плем’я, покоління» (sermn) вірменська
ser «рід, плем’я, покоління; народження» вірменська
sermn вірменська
κου̃ρμι «вид пива» галльська
κορέσκω «нагодовую» грецька
κόρος «нагодовування, ситість, пересичення» грецька
δαΐς «бенкет; частування, страви» грецька
δαίΐζω «розділяю; розсікаю, розрубую; розриваю; спустошую; знищую» грецька
κείρω «стрижу, відрізую; зрубую; гризу, ковтаю; поїдаю, пожираю; знищую» (‹*κερ-$ιω)(сюди ж належать семантично віддалені похідні утворення з формантом -m- типу κορμός «стовбур, колода, поліно, жердина», κέρμα «відрізаний кусок, зокрема невелика монета, дрібні гроші») грецька
*κερ-ι̯ω грецька
κορμός грецька
κέρμα грецька
sceran «відтинати, відсікати» давньоверхньонімецька
kṛṇā́ti «ранить, вбиває» давньоіндійська
скоромъ «жир, масло» давньоруська
кормъ «корм; харчі; вид данини, податку, збору, мита» (кърмъ, коръмъ) давньоруська
кърмъ давньоруська
коръмъ давньоруська
*(s)ker-m- «різати» індоєвропейська
*(s)krem- індоєвропейська
*(s)krəm індоєвропейська
*(s)ker індоєвропейська
*k ̑er- «рости; годувати» індоєвропейська
*kersnā індоєвропейська
*kertsnā- індоєвропейська
*kert-, індоєвропейська
*(s)ker- «різати, краяти; рубати» індоєвропейська
coirm ірландська
cuirm «пиво» ірландська
cremor «слизуватий, густий сік» латинська
Cerēs «Церера (богиня полів, землеробства, зернових культур); дари полів, жнива, врожай, зерно, хліб» (‹ праітальське *keres-) латинська
carō «м’ясо» (спочатку «відрізаний кусок») латинська
cēna «трапеза» (‹ іє. *kersnā ‹ *kertsnā- ‹ *kert-, засвідчене також псл.ъ$rtǫ «ріжу», *čers-ti‹*čert-ti «різати», яким відповідають укр. че́рсти, начерта́ти, че́рта́) латинська
šérti «годувати» литовська
šer̥mens литовська
šer̥menys «поминки» литовська
šãras «корм для худоби, фураж» (pãšaras) литовська
pãšaras литовська
skìrti «ділити, відділяти, розривати» литовська
крма македонська
kjarm нижньолужицька
kjarmo нижньолужицька
karanter «годуються, харчуються» оскська
karma (жін. р.) польська
karm (жін. р.) польська
karm (чол. р.) польська
karḿ (ст.) польська
karmia (ст.) польська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥mъ «корм, їжа»«жир; їжа» (‹*(s)kъ$rmъ / *(s)kъ$rma)(‹ *(s)kormъ/ *(s)korma) праслов’янська
skora «шкура, шкіра» праслов’янська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥ma праслов’янська
*(s)k<SUP>ъ</SUP>r̥mъ праслов’янська
*(s)k<SUP>ъ</SUP>r̥ma праслов’янська
*skormъ праслов’янська
*skorma праслов’янська
*(s)kormъ праслов’янська
*(s)korma праслов’янська
*krem- праслов’янська
*krom- праслов’янська
*skormъ «жир, сало; їжа» праслов’янська
*skorma праслов’янська
*č<SUP>ъ</SUP>r̥tǫ праслов’янська
*čers-ti праслов’янська
*čert-ti праслов’янська
*<SUP>ъ</SUP>r̥mъ «корм, їжа» праслов’янська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥ma «тс.» (первісно як назва дії, словотворчо й семантично подібне до *ěd-ja «їжа») праслов’янська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥mo праслов’янська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥m-jа праслов’янська
*ěd-ja праслов’янська
kora «кора» праслов’янська
skora «шкура» праслов’янська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥nъ «короткий» праслов’янська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥m праслов’янська
sermen «тс., тризна» прусська
*keres- російська
корм російська
ко́рмля російська
кṕмак «кабан» сербохорватська
кр̀мача «свиноматка» сербохорватська
кṕма сербохорватська
krm словацька
krma словацька
kŕma словенська
кръма «їжа» старослов’янська
кръмлга «тс.» старослов’янська
кръмити старослов’янська
шкору́па українська
кре́мса́ти українська
кромса́ти українська
кро́мити українська
ско́ром «м’ясна або молочна їжа, заборонена для вживання у пісні дні» українська
че́рсти українська
начерта́ти українська
че́рта́ українська
кора́ «луб» українська
скі́ра «шкіра» українська
корня́ти «колоти, рубати, бити» українська
portion «частина; порція страви» французька
krmě (кн.) чеська
krmí (заст.) чеська
krm (рідк.) чеська
caria «хліб» (*k ̑er-i̯ā) ?
carēnsis «мірошник» ?
*k ̑er-i̯ā ?

сві́рка «зв’язка у батога, ремінець, яким батіг прикріпляється до пужална»

псл. sъvora «зв’язка, вірьовка», пов’язане зі *sъverti «зімкнути», утвореним з префікса sъ- «з-, разом» і дієслова *verti «замикати»;
паралелізм початкових сш, як у [скі́рашкі́ра] та ін;
р. сво́ра «ремінь для мисливських собак, швора», сво́рка «тс.», бр. [шво́рка] «мотузка», п. ст. swora «зграя собак; ремінь для собак», ч. svor «скріпа; шворінь; [вінок цибулі]», [svora] «зв’язка між ціпом і ціпилном», слц. svorka «зграя (собак)», слн. svîra «розвора», с.-цсл. съвора «пряжка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

свірник «гак, який утримує розвору»
сво́ра «розвора»
швара «плетений шнурок»
шво́рка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шво́рка «мотузка» білоруська
swora «зграя собак; ремінь для собак» польська
sъvora «зв’язка, вірьовка» праслов’янська
*sъverti «зімкнути» праслов’янська
sъ- «з-, разом» праслов’янська
*verti «замикати» праслов’янська
сво́ра «ремінь для мисливських собак, швора» російська
сво́рка «тс.» російська
съвора «пряжка» сербо-церковнослов’янська
svorka «зграя (собак)» словацька
svо́ra «розвора» словенська
скі́ра українська
шкі́ра українська
svor «скріпа; шворінь; [вінок цибулі]» чеська
svora «зв’язка між ціпом і ціпилном» чеська

сере́ш «тонка крига на воді»

споріднене з лит. šеr̃kšnas «іній», šarmá «тс.», лтс. sērsna «іній; ожеледиця; наст»;
пов’язання з р. шершавый, шорох (Фасмер IV 430), як і з іє. *serg- «мороз» (Holub–Kop. 359), помилкове;
паралелізм початкових сш, як у сипі́тишипі́ти, [скі́ра] – шкі́ра та ін;
псл. *seršь/seržь «тонка крига; наст», словотворчо паралельне до *sernъ «наст»;
р. [шерошь] «перший лід, шуга», [шорошь] «тс.», бр. [шарэш], п. [śreż] «тс.», ст. strysz «дрібна крига», ч. [stříž] «тонка крига», слц. [stríž] «наст; іній», [sriež] «тс.», вл. srěž «тонка крига; іній», нл. srěž «донний лід», болг. м. скреж «іній», схв. [сре̑ш, среж (стреж)] «тс.», слн. sréž «наст»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

засереши́ти «затягти (воду) тонкою кригою» (воду)
шере́ш «крига»
шере́шитися (про річку, коли посередині течії рушає крига)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шарэш білоруська
скреж «іній» болгарська
srěž «тонка крига; іній» верхньолужицька
*serg- «мороз» індоєвропейська
sērsna «іній; ожеледиця; наст» латиська
šеr̃kšnas «іній» литовська
šarmà «тс.» литовська
скреж «іній» македонська
srěž «донний лід» нижньолужицька
śreż «тс.» польська
strysz «дрібна крига» польська
*seršь / seržь «тонка крига; наст» праслов’янська
*sernъ «наст» праслов’янська
шершавый російська
шорох російська
шерошь «перший лід, шуга» російська
шорошь «тс.» російська
сре̑ш сербохорватська
среж «тс.» (стреж)] сербохорватська
стреж сербохорватська
стреж сербохорватська
stríž «наст; іній» словацька
sriež «тс.» словацька
sréž «наст» словенська
сипі́ти українська
шипі́ти українська
скі́ра українська
шкі́ра українська
stříž «тонка крига» чеська

підскі́рниця «ризоморфи (своєрідні нитчасті утворення у грибів, які сприяють їх поширенню), Rizomorpha»

похідні утворення від [скі́ра], шкі́ра;
назва зумовлена тим, що ризоморфи розростаються під корою дерева (Словн. бот. 463);
Фонетичні та словотвірні варіанти

підшкі́рниця «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
скі́ра українська
шкі́ра українська

шква́рити «смажити; щось енергійно робити»

утворення, споріднене зі сквар;
до варіативності початкових ск-/шк- пор. шкі́раскі́ра, шкаралу́паскорлу́па тощо;
р. [шква́рить] «смажити; гаряче напалювати (у печі); бити», бр. [шква́рка] «шкварка», ч. škvařiti «розтоплювати на вогні (сало тощо)», слц. škvarit’ «смажити», нл. škwark «шкварка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́-шкварок
ви́шкварка
шквара «спека»
шкварени́на «лій»
шква́рка
шкварки́й «(про мороз) дуже сильний»
шква́ркнути «ударити; блиснути (про блискавку); кинути, швиргонути, брязнути»
шкваркону́ти «тс.»
шкваркоті́ти «кипіти на вогні (про сало, масло, олію)»
шкваркотня́ «сичання й тріск жиру, що кипить»
шкварни́й «пекучий, палючий»
шква́рно «жарко, палко, пекуче»
шкварну́ти «(хвацько) розпочати (зокрема, про гру на музичному інструменті)»
шква́ро́к «шкварка Г; вишкварка ЛПол»
шкварча́ти «шипіти, сичати; (про вогонь) тріскотіти; (про мороз) тріщати; (про сонце) дуже пекти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шква́рка «шкварка» білоруська
škwark «шкварка» нижньолужицька
шква́рить «смажити; гаряче напалювати (у печі); бити» російська
škvarit' «смажити» словацька
сквар українська
шкі́ра українська
шкаралу́па українська
скорлу́па українська
скі́ра українська
škvařiti «розтоплювати на вогні (сало тощо)» чеська

шкі́ра «зовнішній покрив тіла людини й тварини; матеріал з обробленої шкури вбитої тварини»

з огляду на західноукраїнське поширення слова шкі́ра, можливе запозичення з польської мови (п. skýra) із субституцією польського -о́- українським -і-, пор. п. łóżko – укр. лі́жко;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заскі́рний
заскі́рник «вугор»
зашке́рник «тс.»
зашкі́рний
надшкі́р'я
надшкі́рень «верхня частина шкіри, епідерміс»
надшкі́рина «тс.»
наскі́рниця «верхня частина шкіри; епітелій»
нашкі́рень «тс.»
нашкі́рний
нашкі́рниця «тс.»
підскі́рниця «вид гіпоміцетів (Rizomorpha)»
підшкі́рний
пошкі́р-ний «про рукав: зроблений із цільної овечої шкури»
скі́-рочка «скоринка»
скі́ра «шкіра; шкура»
скіри́стий «шкірястий»
скі́рний «шкіряний»
скі́рниця «власне шкіра на ремінь»
скі́рня «чобіт»
скі́ряний
шкири́нка «скорина»
шки́рка
шкі-ри́стий «подібний до шкіри»
шкі́рений «тс.»
шкі́рка «скорина»
шкі́рний
шкірни́цтво «чинбарня»
шкірчи́на «шкірка Нед; шкурка Г»
шкі́ряни́й
шкіряни́к «робітник шкіряної промисловості; (розм.) лікар-дерматолог»
шкіря́нка
шкіря́стий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
łóżko польська
skýra skýra польська
шкі́ра українська
лі́жко українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України