СКУПЧЕННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ку́па «нагромадження; [мурашник Бі; земля, викинута кротом Бi»
псл. kupa, kupъ ‹ іє. *koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо»;
споріднене з лит. kaũpas «купа», kúopa «рота; купа, група», лтс. kuõpa «купа, стіс», kuõpâ «разом», двн. hauf «купа, горб», нвн. Haufe «купа», днн. hop «тс.», дангл. heap «купа; натовп», ав. kaofa- «гора; горб (верблюда)», перс. kōh «гора», а також (на іншому ступені чергування) з лит. kupetà «копиця, стіг», kùpstas «купина», ірл. cuan «купа», алб. kipí «тс.», що зводяться до іє. *keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати»;
зв’язок з дінд. kūpā «яма, колодязь», гр. κύπη «заглибина», лат. cupa «ніша» (Holub–Kop. 194) менш імовірний;
пов’язання з р. ки́па (Брандт РФВ 22, 143) або з чуб (Bern. IF 10, 152; Iljinskij AfSlPh 29, 487–488) помилкове;
припущення про германське походження слова (Meillet Études 236) безпідставне;
р. [ку́па] «сукупність предметів, маса», бр. [купа] «тс.», п. kupa «купа; натовп», ч. kupa, слн. [kupa], вл. kupa, болг. куп «тс.», м. куп «велика кількість чогось зібраного», схв. куп «купа; збори», слн. kùp «купа; натовп», стсл. коупь «купа; з’єднання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вку́пі
(уку́пі)
вку́почці
(уку́почці)
вку́пці
(уку́пці)
доку́пи
ку́п'є
«купи»
(зб.)
куп'єва́тий
«наповнений кротовими купками, мурашниками»
куп'я́
«тс.»«Л, [ку́пцем] «усі разом, усією громадою, юрбою»
(зб.)
купеня́к
«мурашник»
ку́пець
«купка, натовп»
купи́на
«купа; [земля, викинута кротом Ж; мурашник О]»
купи́нє
«кротовиння»
(зб.)
купини́нє
«тс. »
купи́ння
«купи»
(зб.)
ку́питися
«скупчуватися»
купі́нка
(зменш. від ку́па)
ку́пінь
«купа»
ку́пний
«спільний»
купни́к
«мурашник біля старого пенька»
ку́пно
«разом»
(заст.)
ку́почок
«купка»
купчи́на
«тс.»
ку́пчити
(ся)
наку́пчення
по́вкупі
«разом»
поку́пі
«тс.»
ску́пина
«партія, маса, натовп»
ску́пити
«з’єднати, зібрати»
ску́пище
«купа; скупчення, натовп; маса, юрба»
ску́пчення
ску́пчити
«тс.»
суку́пний
суку́пність
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kaofa- «гора; горб (верблюда)» | авестійська |
| kipí «тс.» | албанська |
| купа «тс.» | білоруська |
| куп «тс.» | болгарська |
| kupa | верхньолужицька |
| κύπη «заглибина» | грецька |
| heap «купа; натовп» | давньоанглійська |
| hauf «купа, горб» | давньоверхньонімецька |
| kūpā «яма, колодязь» | давньоіндійська |
| hop «тс.» | давньонижньонімецька |
| *keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати» | індоєвропейська |
| cuan «купа» | ірландська |
| cupa «ніша» | латинська |
| kuõpa «купа, стіс» | латиська |
| kaũpas «купа» | литовська |
| kupetà «копиця, стіг» | литовська |
| куп «велика кількість чогось зібраного» | македонська |
| Haufe «купа» | нововерхньонімецька |
| kōh «гора» | перська |
| kupa «купа; натовп» | польська |
| kupa | праслов’янська |
| ки́па | російська |
| ку́па «сукупність предметів, маса» | російська |
| куп «купа; збори» | сербохорватська |
| kupa | словенська |
| kùp «купа; натовп» | словенська |
| коупь «купа; з’єднання» | старослов’янська |
| kupa | чеська |
| *koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо» | ? |
| kúopa «рота; купа, група» | ? |
| kuõpâ «разом» | ? |
| kùpstas «купина» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України