СКУБ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ску́бти
псл. skusti ‹ *skubti, пов’язане з čubъ «чуб»;
очевидно, споріднене з гот. skuft «волосся на голові», дісл. skopt «тс.», нвн. Schopf «чуб»;
поширене зіставлення з лит. skùbti «поспішати» (Фасмер ІІІ 660; Brückner 498; Schuster-Šewc 1290; Skok III 274; Trautmann 263) здається помилковим;
р. [скуба́ть] «смикати за волосся; скубти», [скубти́, ску́бить, скубсти́] «тс.», бр. ску́бці, скуба́ць, п. skubać, ст. skuść, ч. škubati, слц. škubat’, [skubat’], вл. skobać, нл. skubaś, болг. ску́бя, м. скубе, схв. ску́псти, слн. skúbsti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навску́бки
«скубучи»
оску́банец
«картопляний млинець»
розску́бувач
(текст.)
скуб
скуба́льний
ску́банка
«скубання; корпія»
ску́ба́ти
ску́бень
«скубання»
ску́бка
ску́бну́ти
скубону́ти
скубрі́й
«хабарник»
ску́бсти
«скубти»
скупсти́
«рвати фрукти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ску́бці | білоруська |
| скуба́ць | білоруська |
| ску́бя | болгарська |
| skobać | верхньолужицька |
| skuft «волосся на голові» | готська |
| skopt «тс.» | давньоісландська |
| skùbti «поспішати» | литовська |
| скубе | македонська |
| skubaś | нижньолужицька |
| Schopf «чуб» | нововерхньонімецька |
| skubać | польська |
| skuść | польська |
| skusti | праслов’янська |
| čubъ «чуб» | праслов’янська |
| *skubti | праслов’янська |
| скуба́ть «смикати за волосся; скубти» | російська |
| скубти́ | російська |
| ску́бить | російська |
| скубсти́ «тс.» | російська |
| ску́псти | сербохорватська |
| škubat' | словацька |
| skubat' | словацька |
| skúbsti | словенська |
| škubati | чеська |
поскубки «плоскінь, Cannabis sativa mascula Mak; коноплі звичайні, Cannаbis sativa L. ВеНЗн» (бот.)
очевидно, результат зближення назви [поскінки] «тс.» з дієсловом ску́бти (як назва рослини, яку скубуть);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| поскінки «тс.» | українська |
| ску́бти (як назва рослини, яку скубуть) | українська |
ши́бер «заслінка, затулка в заводських димарях для регулювання тяги; [каглянка, затулка] До» (тех.)
н. Schieber «шибер; заслінка; засув; той, хто рухає, штовхає» пов’язане зі schieben «рухати; штовхати; пересувати», спорідненим з двн. scioban, дісл. skūfa, дангл. skūfan, англ. shove, гот. afskiuban «відсувати», а також із лит. skùbti «поспішати», псл. skub- «скубти», укр. ску́бти;
запозичення з німецької мови;
р. болг. ши́бер, бр. шы́бер, п. szyber, ч. (розм.) šíbr «шибер», нл. šyber «кухонна дошка, таця, пиріжниця»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shove | англійська |
| шы́бер | білоруська |
| ши́бер | болгарська |
| afskiuban «відсувати» | готська |
| skūfan | давньоанглійська |
| scioban | давньоверхньонімецька |
| skūfa | давньоісландська |
| skùbti «поспішати» | литовська |
| šyber «кухонна дошка, таця, пиріжниця» | нижньолужицька |
| Schieber «шибер; заслінка; засув; той, хто рухає, штовхає» | німецька |
| schieben «рухати; штовхати; пересувати» | німецька |
| szyber | польська |
| skub- «скубти» | праслов’янська |
| ши́бер | російська |
| ску́бти | українська |
| šíbr «шибер» (розм.) | чеська |
щур «пацюк, Mus rattus, Mus decumanus» (зоол.)
сумнівним видається зближення (Фасмер IV 510) зі щур (орн.) «Pinicola enucleator L.», ч. štír «скорпіон», слц. št’úr «тс.», болг. щурец «коник», слн. ščúrek «тс.», цсл. штîуръ;
менш вірогідні спроби довести іє. походження слова, зокрема пов’язання з гр. σαυ̃ρος (‹ *σϰαυρός) «ящірка» (Machek ESJČ 626–627), виведення з первісного jaščurъ, що нібито зазнало скорочення (Machek ESJČS 514), пов’язання з лит. skùsti (1 ос. одн. теп. ч. skutu) «голити», лтс. skut «тс.», п. skubać, укр. ску́бти, псл. *ščurъ «худий, стрункий» (Brückner 545; Schuster-Šewc 1424), зіставлення з гр. σϰίουρος «білка» (Штрекель у Преобр. II, вып. последний 121);
псл. ščurъ;
не зовсім ясне;
найвірогіднішим є припущення (Топоров–Трубачев 247) про його фіно-угорське походження (пор. морд.-ерз. čejeŕ «миша», [čeveŕ], морд.-мокш. šejer, фін. hiiri, вепс. hіŕ, комі, удм. шыр, уг. egér «тс.», що зводяться до пфін.-уг. *šiŋere › пфін. *šīre);
р. [щур] «пацюк; дощовий черв’як», бр. [шчур] «миша; щур, пацюк», п. szczur «щур, пацюк», ч. štír «скорпіон», слц. št’úr «тс.», вл. šćura «щур, пацюк», нл. (заст.) šćur [šćurk] «тс.», болг. щуре́ц «цвіркун; коник», м. штурец «цвіркун», схв. шту́рак «тс.», слн. ščúrek «тарган; цвіркун», цсл. штурьць «рід тварин», шоуръ «цвіркун; цикада»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
щуреня́
щуря́
щуря́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчур «миша; щур, пацюк» | білоруська |
| щурец «коник» | болгарська |
| щуре́ц «цвіркун; коник» | болгарська |
| šćura «щур, пацюк» | верхньолужицька |
| σαυ̃ρος «ящірка» (‹ *σϰαυρός)(Machek ESJČ 626--627) | грецька |
| σϰίουρος «білка» | грецька |
| походження | індоєвропейська |
| skut «тс.» | латиська |
| skùsti «голити» (1 ос. одн. теп. ч. skutu) | литовська |
| штурец «цвіркун» | македонська |
| šćur «тс.» (заст.)[šćurk] | нижньолужицька |
| skubać | польська |
| szczur «щур, пацюк» | польська |
| *ščurъ «худий, стрункий» | праслов’янська |
| ščurъ | праслов’янська |
| щур «пацюк; дощовий черв’як» | російська |
| шту́рак «тс.» | сербохорватська |
| št'úr «тс.» | словацька |
| št'úr «тс.» | словацька |
| ščúrek «тс.» | словенська |
| ščúrek «тарган; цвіркун» | словенська |
| ску́бти | українська |
| шоуръ «цвіркун; цикада» | українська |
| штîуръ | церковнослов’янська |
| штурьць «рід тварин» | церковнослов’янська |
| štír «скорпіон» | чеська |
| štír «скорпіон» | чеська |
| щур «Pinicola enucleator L.» (орн.) | ? |
чуб «волосся на голові в людини (переважно в чоловіка); жмут шерсті або пір’я на голові деяких тварин; суцвіття трав’янистих рослин (волоть, китиця); цідилко для молока; великий вузол, яким зв’язані кінці жіночої хустки; пов’язь наповненого мішка; борода, пропуск при косінні; уквітчаний жмут жита, який ставлять у приміщенні з нагоди закінчення жнив і справлення обжинків ЛЖит; прикраса для голови Нед»
псл. čubъ (cuba)/čup (čupa);
споріднене з двн. scoub «сніп; в’язка соломи», skubil «пасмо волосся; жмут соломи; купа», свн. schopf «чуб, вихор», гот. skuft «волосся на голові», нвн. Kaupe «чубик (у птахів)» (Machek ESJČ 107);
іє. *(s)keub-/(s)keup- «чубик, снопик, в’язка», можливо, пов’язане з *koub-/koup- «купа»;
можливий зв’язок і з дієсловом ску́бти;
припущення про спорідненість з лит. kaũbrė «горб» (Буга ИОРЯС 17/1, 33) або лит. kublỹs «вид жайворонка» (Matzenauer LF 7, 39) сумнівні;
Фонетичні та словотвірні варіанти
cuba
«жмут волосся»
čuba
«тс.»
čȗp
«жмуток, чуб»
п
«пасмо волосся»
па
«пасмо волосся; лицьовий бік (шкури, хутра)»
почубе́нь
почубе́нько
(у виразі почубе́ньків да́ти] «поскубати волосся, побити» Г, Нед, [почубе́ньки] «скубіння волосся», [перечу́бити] «вимити голову» Куз; -- р. бр. чуб, п. czub, ч. čub «чуб (у птахів)»
чуба́єчка
«чайка, Vanellus cristatus L.»
(орн.)
чуба́йка
«чубик; чубата пташка»
чубак
«омелюх, Bombycilla garrulus L.»
(орн.)
чубани́на
«бійка»
чуба́нька
«посмітюха, Galerida cristata L.»
(орн.)
чуба́р
«той, хто має чуб; [(орн.) посмітюха, Galerida cristata L. Шарл»
чуба́рий
«плямистий (про масть коня)»
чуба́рка
«посмітюха»
чуба́рний
«плямистий, строкатий»
чу́батень
«яструб гороб’ятник, Accipiter nisus L.; чубатий голуб»
(орн.)
чуба́ти
«вчепитися у волосся, скубати волосся»
чуба́тий
чуба́тка
«жайворонок ЛПол; синиця чубата, Parus cristatus Нед, Шарл»
(орн.)
чуба́ч
«пугач, Strix bubo»
(орн.)
чуба́шка
«чубатий птах»
чу́бити
чу́бица
«чуб»
чубі́й
«забіяка»
чу́бка
«вівця чорна з білим чубом»
чубли́вий
«задиристий, забіякуватий»
чу́брик
«кінчик жіночого волосся, в який вплітають стрічки; чубок, чуприна Нед»
чубри́ка́тися
«кланятися»
чубрі́й
«людина з довгим волоссям; назва вола зі жмутиком шерсті між рогами; бійка; прізвисько козака, що носить чуб Нед»
чубро́вка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skuft «волосся на голові» | готська |
| scoub «сніп; в’язка соломи» | давньоверхньонімецька |
| *(s)keub-/(s)keup- «чубик, снопик, в’язка» | індоєвропейська |
| kaũbrė «горб» | литовська |
| kublỹs «вид жайворонка» | литовська |
| Kaupe «чубик (у птахів)» | нововерхньонімецька |
| čubъ (cuba)/čup (čupa) | праслов’янська |
| schopf «чуб, вихор» | середньоверхньнімецька |
| skubil «пасмо волосся; жмут соломи; купа» | ? |
| *koub-/koup- «купа» | ? |
| ску́бти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України