СКРИПУЧЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
скрип
псл. skrіpъ, skripati;
лтс. skripstêt «хрустіти, скрипіти, гуркотіти», kripš(ķ)êt «тс.», лит. krìpšterėti «тихо прошарудіти», можливо, також двн. днн. scrīan «кричати», screi «крик» (нвн. Schrеi «тс.», schreien «кричати»);
іє. *(s)krei-/(s)kerei- «шум, крик» (звуконаслідувального характеру), до якого зводиться також псл. krikъ, укр. крик;
пов’язується також з іє. *(s)ker-/(s)krē- «різати» (Schuster-Šewc 701, 1449; Варбот Этимология 1981, 16–21; Skok III 403; Zupitza GG 126);
р. скрип, бр. скрып, др. скрипание «скрипіння, скрип», п. skrzyp, ч. skřípati, слц. škripat’ (škripiet’), вл. křipać, нл. škripaś, болг. скри́пвам «поскрипую», м. чкрипи, скрипи, схв. шкри̏па «скрип, шелестіння», слн. škríp;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́скрип
поскри́пувати
скрип
(виг.)
скри́павка
«тріскачка, торохкало»
скрипа́к
«скрипаль»
скрипа́ль
скрипа́р
скри́пати
скрипа́ч
скрипи́ця
«скрипка»
скрипи́чний
скри́піт
«скрип»
скрипі́ти
скрипі́чник
скри́пка
скрипли́вий
скри́пник
«тс.»
скри́пнути
скри́полинє
«терликання, цигикання»
скрипоті́ти
скрипу́га
«все тріскотливе, незграбне»
скрипу́н
«кусач Lamia F.; Saperda F.»
(ент.)
скрипу́нь
«тс.»
скрипу́ха
скрипу́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скрып | білоруська |
| скри́пвам «поскрипую» | болгарська |
| křipać | верхньолужицька |
| scrīan «кричати» | давньоверхньонімецька |
| screi «крик» (нвн. Schrеi «тс.», schreien «кричати») | давньоверхньонімецька |
| screi | давньоверхньонімецька |
| scrīan «кричати» | давньонижньонімецька |
| скрипание «скрипіння, скрип» | давньоруська |
| *(s)krei-/(s)kerei- «шум, крик» (звуконаслідувального характеру) | індоєвропейська |
| *(s)ker-/(s)krē- «різати» | індоєвропейська |
| skripstêt «хрустіти, скрипіти, гуркотіти» | латиська |
| kripš(ķ)êt «тс.» | латиська |
| krìpšterėti «тихо прошарудіти» | литовська |
| чкрипи | македонська |
| скрипи | македонська |
| škripaś | нижньолужицька |
| Schrеi | нововерхньонімецька |
| schreien | нововерхньонімецька |
| skrzyp | польська |
| skrіpъ | праслов’янська |
| skripati | праслов’янська |
| krikъ | праслов’янська |
| скрип | російська |
| шкри̏па «скрип, шелестіння» | сербохорватська |
| škripat' (škripiet’) | словацька |
| škripiet' | словацька |
| škríp | словенська |
| крик | українська |
| skřípati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України