СКРИП — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. skrіpъ, skripati;

лтс. skripstêt «хрустіти, скрипіти, гуркотіти», kripš(ķ)êt «тс.», лит. krìpšterėti «тихо прошарудіти», можливо, також двн. днн. scrīan «кричати», screi «крик» (нвн. Schrеi «тс.», schreien «кричати»);

іє. *(s)krei-/(s)kerei- «шум, крик» (звуконаслідувального характеру), до якого зводиться також псл. krikъ, укр. крик;

пов’язується також з іє. *(s)ker-/(s)krē- «різати» (Schuster-Šewc 701, 1449; Варбот Этимология 1981, 16–21; Skok III 403; Zupitza GG 126);

р. скрип, бр. скрып, др. скрипание «скрипіння, скрип», п. skrzyp, ч. skřípati, слц. škripat’ (škripiet’), вл. křipać, нл. škripaś, болг. скри́пвам «поскрипую», м. чкрипи, скрипи, схв. шкри̏па «скрип, шелестіння», слн. škríp;

похідні утворення від скрипі́ти;

назви зумовлені, очевидно, хрусткістю деяких з цих грибів, коли їх їдять;

р. [скрипи́ца] «гриб-зонтик великий, Lepiota procera Quél.», [скрыпи́ца] «тс.», п. skrzypel «колчак, Hydnum»;

назви зумовлені характером крику деркача, відображеного і в інших його назвах (деркач, тирчак, хрушель, хрящ);

похідні утворення від скрипі́ти;

псл. gribъ;

повʼязувалось із *skripъ, укр. [скрип] «гриб» як позначення тугості (скрипучості) грибів (Machek ESJČ 188), з grebǫ «гребу» як позначення того, що виростає (вигрібається) з землі (Jakobson Word 8, 387), з лит. greĩmas «вершки, сметана, слизистий осад» (Фасмер І 457), griebti «збирати молоко» (про соковиту шапинку) (Brückner 163; Holub– Kop. 134), з псл. *g^ъŗbъ «горб», норв. korpa (korp) «стара кора», ірл. gerbach «зморшка, складка» (Petersson Vgl. sl. Wortst. 12; Schuster-Šewc 341–342), з п. grzybieć «робитися старим або кривим» (Machek ESJČ 188);

виводиться від *glibъ із зміною r › l (Sławski І 373; Moszyński JP 36, 196), яке порівнюється з укр. гли́ва «гриб на дереві, губка», лит. gléima «слиз», gliẽti «мазати, ліпити»;

етимологія затемнена, єдиної думки щодо походження немає;

лит. grỹbas «гриб», лтс. grĩbas «неїстівний гриб» запозичені з словʼянських мов;

р. гриб «гриб», [гриб, гри́ба] «губа (частина обличчя)», бр. грыб, п. grzyb, ч. hřib, слц. hrib, вл. hrib, нл. grib «гриб; пухлина у коней», слн. grîb;

не зовсім ясне;

твердження про закарпатсько-південнослов’янский ареал відповідних назв (Дзендзелівський St. sl. 13, 224) позбавлене підстав;

у зв’язку з цим словесне гніздо виводиться й від іє. *sker- «різати, колоти»;

більш природним здається розвиток значень від «розщіп, щось розколене» через «диби для ніг, рук», «диба як знаряддя для підіймання, підйомний блок, блок у ткацькому верстаті»;

пов’язується (Трубачев Рем. терминол. 135; Machek ESJČ 550; Schuster-Šewc 701) із звуконаслідувальною основою скрип;

п. ст. skrzypiec (знаряддя тортур), skrypiec «тс.», ч. skřipec «пристрій для затискування; прищепка; капкан, блок у ткацькому верстаті; (іст.) диба (знаряддя тортур)», skřipnouti «стиснути, затиснути», oskřipec «затискач для освітлювальної скіпки», слц. škripec «диба; блок у ткацькому верстаті», вл. skřipk «підйомний блок», křipa «система підйомних блоків», křip «блок у ткацькому верстаті», болг. скрипе́ц «підйомний блок», [скрип] «блок у ткацькому верстаті», скрипци́ «блоки у ткацькому верстаті», [шкрипълци́] «тс.», м. скрипец «підйомний блок», скрипка «тс.», схв. шкри̑п «палка із розщепом для ловіння птахів, змій», шкрипка «блок у ткацькому верстаті», шкри́пац (мн. шкрипци) «тс.», слн. škrípec «блок», škrípčevje «блоки; диба»;

очевидно, звуконаслідувальне утворення, яке мотивується голосом птаха, що являє собою скрипучий крик «крек-крек… крек-крек» (Птицы СССР 209);

пор. синонімічні назви деркач, [дерчак, скрип, скрипак] та ін;

думка про походження назви тришко від власного імені Три́фон (Булаховський Вибр. пр. ІІІ 214) викликає сумнів;