СКОРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ско́ра «кора; шкіра; шкура»
іє. *(s)ker- «різати», *(s)korā- «відрізок»;
споріднене з лит. skará «клапоть», skìrti «розділяти», лтс. skara «кучер, кучерява шерсть, клапоть», дангл. scearu (‹*skarō) «частина, частка», двн. sceran «стригти», лат. scortum «шкура», алб. harr «прополюю», shker, shtjer «роздираю»;
псл. skora, пов’язане з kora;
р. ст. скора́, скара́ «шкура; хутряні товари», бр. ску́ра «шкіра», [ско́рка] «скорина», др. скора «шкура; хутро; хутряний звір», п. skóra «шкіра; шкура; лушпиння; (ст.) кора», ч. (заст. і діал.) skůra, skura, skora «(оброблена) шкіра», слц. [skura] «шкіра; шкура; плівка; лушпиння», вл. skora «кора; шкаралуща; струп; скорина (хліба)», нл. škóra «кора; [шкіра людини]», [skóra] «тс.», полаб. st’ö'ră «кора (на дереві)», м. [шкорка] «трісочка (дерева)», схв. ска̏рина «скорина; лушпиння», слн. skórja «кора (дерева); скорина (хліба)», цсл. скора «шкіра, шкура; хутро; кора»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заскорині́ти
«покритися корою»
скора́
«невичинена шкура звіра»
скори́на
скорни́к
«чинбар»
ско́рні
«чоботи»
скорувати
«знімати (з дерева) кору»
(дерево)
шкора́
«шматок соснової кори як поплавець у рибальському знарядді»
шкори́на
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| harr «прополюю» | албанська |
| shker | албанська |
| shtjer «роздираю» | албанська |
| ску́ра «шкіра» | білоруська |
| ско́рка «скорина» | білоруська |
| skora «кора; шкаралуща; струп; скорина (хліба)» | верхньолужицька |
| scearu «частина, частка» (‹*skarō) | давньоанглійська |
| *skarō | давньоанглійська |
| sceran «стригти» | давньоверхньонімецька |
| скора «шкура; хутро; хутряний звір» | давньоруська |
| *(s)ker- «різати» | індоєвропейська |
| *(s)korā- «відрізок» | індоєвропейська |
| scortum «шкура» | латинська |
| skara «кучер, кучерява шерсть, клапоть» | латиська |
| skarà «клапоть» | литовська |
| skìrti «розділяти» | литовська |
| шкорка «трісочка (дерева)» | македонська |
| škóra «кора; [шкіра людини]» | нижньолужицька |
| skóra «тс.» | нижньолужицька |
| st'ö'ră «кора (на дереві)» | полабська |
| skóra «шкіра; шкура; лушпиння; (ст.) кора» | польська |
| skora | праслов’янська |
| kora | праслов’янська |
| скора́ | російська |
| скара́ «шкура; хутряні товари» | російська |
| скòрина «скорина; лушпиння» | сербохорватська |
| skura «шкіра; шкура; плівка; лушпиння» | словацька |
| skórja «кора (дерева); скорина (хліба)» | словенська |
| скора «шкіра, шкура; хутро; кора» | церковнослов’янська |
| skůra «(оброблена) шкіра» | чеська |
| skura «(оброблена) шкіра» | чеська |
| skora «(оброблена) шкіра» | чеська |
закору́злий «зашкарублий, твердий»
рідкісне суфіксальне утворення від кора́, [ско́ра] «шкіра»;
пор. р. [корю́злый] «невеликий; корявий», слн. korúze «шкапа»;
р. закору́злый «зашкарублий, твердий», заскору́злый, бр. закару́злы «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заскору́злий
«викривлений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| закару́злы «тс.» | білоруська |
| корю́злый «невеликий; корявий» | російська |
| закору́злый «зашкарублий, твердий» | російська |
| korúze «шкапа» | словенська |
| заскору́злый | українська |
| кора́ | ? |
| ско́ра «шкіра» | ? |
заскору́злий «зашкарублий»
р. заскору́знуть «засохнути, зашкарубнути», заскору́злый, скору́злый пов’язані з скору́знуть «ставати сухим, жорстким; рубцюватися (про рану)», яке виводиться від [скора́] «шкура, шкіра», пов’язаного з шку́ра, укр. шкі́ра, а також з р. укр. кора́, псл. kora;
очевидно, запозичення з російської мови;
бр. заскару́злы;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| заскару́злы | білоруська |
| kora | праслов’янська |
| заскору́знуть «засохнути, зашкарубнути» | російська |
| скора́ «шкура, шкіра» | російська |
| шку́ра | російська |
| кора́ | російська |
| скору́знуть | російська |
| шкі́ра | українська |
| кора́ | українська |
| заскору́злый | ? |
| скору́злый «ставати сухим, жорстким; рубцюватися (про рану)» | ? |
кори́ти «картати; дорікати комусь; (рідк.) примушувати покоритися; скоряти; [схиляти в покорі (голову, чоло); завойовувати Бі]»
алб. koris «корити; ганьбити» вважається запозиченням із болгарської мови;
зближення з лит. kãrias «військо», kãras «війна», kãrė «тс.», лтс. kaŗš «тс.; суперечка, неспокій, шум; військо», дперс. kāra- «військо; народ», прус. kargis «військо», сірл. cuire «натовп», ірл. cuire «військо», гот. harjis, двн. hari, heri «тс.», гр. κοίρανός «воєначальник, володар» (Sławski II 511; Trautmann 118; Fick I 377), що зводяться до іє. *kor(i̯o) «військо, війна», менш певне, як і пов’язання з р.-цсл. чаръ «чари, чаклунство» (Ильинский РФВ 61, 238);
споріднене з лтс. karinât «дражнити, дратувати, збуджувати», лит. [kìrinti] «тс.», гр. κάρνη «шкода; штраф; кара», лат. carino (cārino) «глузую, висміюю, ганьблю», дірл. caire (‹*qr̥i̯ria) «докір», дкімр. гал. cared «непридатність; недбалість; безпутність», кімр. carred, корн. cara «тс.», сбрет. carez «закид», що продовжують іє. *kar«ганьбити, ганити; карати», пов’язане з *(s)ker- «різати; гостро, різко ображати», представленим у гр. κέρτομος «той, хто глузує; лукавий, облудний», κερτόμιος «глузливий, образливий, уїдливий», σκερβόλλω «обливаю брудом, ображаю» (пор. дангл. gehornian «ображати», а також двн. harawēn «глузувати», свн. herwēn, дангл. hierwan «тс.» і більш віддалене тох. А, В kärn- «мучити, бити»);
пов’язане чергуванням голосних з псл. karati «карати, мучити; корити; дорікати; сварити», kara «лайка, ганьблення, осуд; покарання, приниження», укр. кара́ти, ка́ра;
псл. koriti «корити; ганити; сварити; принижувати; карати, мучити», очевидно, похідне від korъ «образа» (пор. р. заст. кор «образа; лайка, картання», болг. [кор] «прізвисько», цсл. коръ «образа, зневага»);
р. кори́ть «корити», [кори́ться] «скаржитися; мучитися; каятися; просити», бр. розм. кары́ць «корити», кары́цца «покорятися, примирятися», др. корити «ганити, осуджувати», коритися «каятися; сваритися», п. korzyć się «упокорюватися, примирятися; (заст., рідк.) сваритися», ст. рідк. korzyć «принижувати, корити», ч. kořiti «принижувати», kořiti se «упокорюватися», слц. koriť sa, вл. pokorić so «тс.», pokorić «принизити», болг. коря́ «докоряти, сварити, осуджувати», [ко́ра] «обмовляти», м. кори «корити, докоряти, сварити», схв. кòрити «тс., робити зауваження», кòрити се «докоряти один одному, сваритися», слн. ст. kоríti «ганити, картати; карати, мучити», стсл. корити «ганити, ображати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́кі́р
докі́рливий
докі́рний
докі́рник
доко́ра
«докір»
докори́тель
докори́ти
доко́рище
«докори, закиди»
докоря́ти
закори́тися
«упертися, затятися; захопитися чимсь; завзятися на когось, щось»
кор
«докір»
кори́тися
«беззаперечно слухатися; підкорятися; [задиратися з кимось НЗ УжДУ 26/2]»
ко́рне
«покірно»
навкі́р
«поперек, усупереч; на зло»
навкі́рки
напере́кі́р
напереко́ри
«тс.»
непо́кір
непокі́рниця
«непокірна, непідвладна жінка»
непоко́ра
неско́ра
нескори́мий
нескори́мі
«ті, кого не можна подолати, скорити»
перекі́р
«тс.; [велика суперечка, сварка; упертість, опір Нед]»
перекі́рливий
«схильний до перекорів, суперечок, опору»
перекі́рочка
«опір; заперечення, суперечка»
переко́ри
«взаємні докори, суперечки; [спірні питання Нед]»
(мн.)
переко́ри́ще
«тс. »
переко́рюватися
«сперечатися, докоряти один одному»
перекоря́тися
«тс.»
підкори́ти
підко́рювати
підко́рювач
підкоря́ти
покі́рливий
покі́рний
покі́рник
«підвладна кому-небудь, слухняна людина Г; віддана людина, вірний слуга Нед»
поко́ра
покори́тель
покори́ти
поко́рствувати
покоря́ти
при́кір
«неприємність»
скори́тель
скори́ти
ско́рювач
скоря́ти
супокі́рно
у́кір
«докір, закид»
укори́зна
«ображання, приниження»
уко́рищі
(у словосполученні [на уко́рищі] «на зло, наперекір» Нед)
уко́рливий
«докірливий»
укоря́ти
«дорікати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| koris «корити; ганьбити» | албанська |
| кары́ць «корити» (розм.) | білоруська |
| кары́цца «покорятися, примирятися» (розм.) | білоруська |
| корити «ганити, осуджувати» | білоруська |
| коритися «каятися; сваритися» | білоруська |
| кор | болгарська |
| коря́ «докоряти, сварити, осуджувати» | болгарська |
| ко́ра «обмовляти» | болгарська |
| pokorić so «тс.»«принизити» | верхньолужицька |
| pokorić «тс.»«принизити» | верхньолужицька |
| cared «непридатність; недбалість; безпутність» | галльська |
| harjis | готська |
| κοίρανός «воєначальник, володар» | грецька |
| κάρνη «шкода; штраф; кара» | грецька |
| κέρτομος «той, хто глузує; лукавий, облудний» | грецька |
| κερτόμιος «глузливий, образливий, уїдливий» | грецька |
| σκερβόλλω «обливаю брудом, ображаю» (пор. дангл. gehornian «ображати», а також двн. harawēn «глузувати», свн. herwēn, дангл. hierwan «тс.» і більш віддалене тох. А, В kärn- «мучити, бити») | грецька |
| hari | давньоверхньонімецька |
| heri «тс.» | давньоверхньонімецька |
| caire «докір» (‹*q$$ria) | давньоірландська |
| *qr̥i̯ria | давньоірландська |
| cared «непридатність; недбалість; безпутність» | давньокімрська |
| kāra- «військо; народ» | давньоперська |
| корити «ганити, осуджувати» | давньоруська |
| коритися «каятися; сваритися» | давньоруська |
| *kor(i̯o) «військо, війна» | індоєвропейська |
| *kar- «ганьбити, ганити; карати» | індоєвропейська |
| *(s)ker- «різати; гостро, різко ображати» | індоєвропейська |
| cuire «військо» | ірландська |
| carred | кімрська |
| cara «тс.» | корнська |
| carino «глузую, висміюю, ганьблю» (cārino) | латинська |
| cārino | латинська |
| kaŗš «тс.; суперечка, неспокій, шум; військо» | латиська |
| karinât «дражнити, дратувати, збуджувати» | латиська |
| kãrias «військо» | литовська |
| kãras «війна» | литовська |
| kãrė «тс.» | литовська |
| kìrinti «тс.» | литовська |
| кори «корити, докоряти, сварити» | македонська |
| korzyć się «упокорюватися, примирятися; (заст., рідк.) сваритися» | польська |
| korzyć «принижувати, корити» (ст.), (рідк.) | польська |
| karati «карати, мучити; корити; дорікати; сварити» | праслов’янська |
| kara «лайка, ганьблення, осуд; покарання, приниження» | праслов’янська |
| koriti «корити; ганити; сварити; принижувати; карати, мучити» | праслов’янська |
| korъ «образа» (пор. р. заст. кор «образа; лайка, картання», болг. [кор] «прізвисько», цсл. коръ «образа, зневага») | праслов’янська |
| kargis «військо» | прусська |
| кор (заст.) | російська |
| кори́ть «корити» | російська |
| кори́ться «скаржитися; мучитися; каятися; просити» | російська |
| чаръ «чари, чаклунство» | русько-церковнослов’янська |
| кòрити «тс., робити зауваження» | сербохорватська |
| кòрити се «докоряти один одному, сваритися» | сербохорватська |
| carez «закид» | середньобретонська |
| cuire «натовп» | середньоірландська |
| koriť sa | словацька |
| kоríti «ганити, картати; карати, мучити» (ст.) | словенська |
| корити «ганити, ображати» | старослов’янська |
| кара́ти | українська |
| ка́ра | українська |
| коръ | церковнослов’янська |
| kořiti «принижувати»«упокорюватися» | чеська |
| kořiti se «принижувати»«упокорюватися» | чеська |
ско́рець «вузький довгий килим»
молд. скоа́рцэ «килим», рум. scoárţă «вовняна селянська постілка» походять від лат. scortea «одяг із шкур», пов’язаного з scortum «шкура», corium «тс.», cortex «кора», спорідненими з псл. kora, skora, укр. кора́, [скора́], шкі́ра;
запозичення з молдавської чи румунської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скорц
«узорчаста вовняна тканина, яку вішають на стіну»
ско́рца
«невеликий килим»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| scortea «одяг із шкур» | латинська |
| scortum «шкура» | латинська |
| corium «тс.» | латинська |
| cortex «кора» | латинська |
| скоа́рцэ «килим» | молдавська |
| kora | праслов’янська |
| skora | праслов’янська |
| scoárţă «вовняна селянська постілка» | румунська |
| кора́ | українська |
| скора́ | українська |
| шкі́ра | українська |
ско́рий
споріднене з лит. skėrỹs «сарана», гр. σϰαίρω«стрибаю», σϰιρτάω «тс.», снн. scheren «поспішати»;
пов’язання з нвн. rasch «швидкий» (Machek ESJČ 547) позбавлене підстав;
р. ско́рый, бр. ско́ры, др. скорыи, п. skory, ч. слц. skoró, вл. нл. skoro «незабаром; майже», болг. м. ско́ро «швидко; недавно; незабаром», схв. ска̏ро «недавно; скоро; майже», слн. skôro «майже; скоро», стсл. скоръ «швидкий, раптовий, негайний; легкий», – псл. skorъ «швидкий», skoro «незабаром»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заско́ря
«чим скоріше»
на́-скорі
«нашвидку»
поскори́ти(ся)
«поспішити»
приско́рений
приско́рення
приско́ри́ти
приско́рювальний
приско́рювач
скор
ско́рен
«скорий»
скоре́нький
скори́стий
«який швидко ходить»
скори́ти
«поспішати»
ско́рі
«швидко»
скорі́й
«скоріше»
скорість
скорі́ш
«тс.»
скорі́ший
ско́рний
«мудрий, хитрий; готовий»
ско́ро
«(присл.) швидко, незабаром; (спол.) коли, якщо»
ско́рший
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ско́ры | білоруська |
| ско́ро «швидко; недавно; незабаром» | болгарська |
| skoro «незабаром; майже» | верхньолужицька |
| σϰαίρω «стрибаю» | грецька |
| σϰιρτάω «тс.» | грецька |
| скорыи | давньоруська |
| skėrỹs «сарана» | литовська |
| ско́ро «швидко; недавно; незабаром» | македонська |
| skoro «незабаром; майже» | нижньолужицька |
| rasch «швидкий» | нововерхньонімецька |
| skory | польська |
| skorъ | праслов’янська |
| skoro | праслов’янська |
| skorъ | праслов’янська |
| skoro | праслов’янська |
| ско́рый | російська |
| скòро «недавно; скоро; майже» | сербохорватська |
| scheren «поспішати» | середньонижньонімецька |
| skorý | словацька |
| skôro «майже; скоро» | словенська |
| скоръ «швидкий, раптовий, негайний; легкий»«швидкий»«незабаром» | старослов’янська |
| skorý | чеська |
скоро́здрий «скороспілий»
складне утворення з основ прислівника ско́ро і дієслова зрі́ти ([здр-]) «достигати»;
п. [skorojrzy] «скороспілий», [skołojrzy] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сколо́здря
(сорт кукурудзи)
сколо́зрий
скоро́здра
«скороспілка»
скороздрі́лий
скоро́здря
«ранній овес»
скороздря́вий
скоро́зрий
скорозри́мий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skorojrzy «скороспілий» | польська |
| skołojrzy «тс.» | польська |
| ско́ро «достигати» ([здр-]) | українська |
| зрі́ти | українська |
скорозрі́ст «підсніжник звичайний, Galanthus nivalis L.» (бот.)
назва зумовлена тим, що підсніжник з’являється навесні раніше від усіх квітів;
складне утворення з основ прислівника ско́ро і дієслова зроста́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скородрість
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ско́ро | українська |
| зроста́ти | українська |
ско́ром «м’ясна і молочна їжа, заборонена церквою в пісні дні»
псл. *skormъ «жир», очевидно, пов’язане з *kъr̥mъ «корм»;
можливо, споріднене з гр. ϰορέννῡμι «нагодовую», лит. šérti «годувати (худобу)» (з паралелізмом кореневих k/k῀);
пов’язується далі (Петлева Этимология 1974, 16–20) з іє. *(s)ker- «різати» як давнє позначення того, що зрізується, здирається, у т. ч. тваринного жиру;
р. скоро́мный, скоро́мить, бр. ско́рам «скором», скаро́мны, др. скоромъ, п. skrom «жир дичини», схв. скра̏ма «плівка, пінка», [skrа̑ma] «жир на юшці», р.-цсл. скрамъ «жир»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безскоро́мник
«той, хто додержується посту»
оскоро́ма
«скором»
скорі́вний
«скоромний»
ско́рома
скороме́ц
скоро́мина
«тс.»
скоро́мити(ся)
скоро́мний
скоро́мник
«той, хто вживає скоромну їжу в пісні дні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ско́рам «скором» | білоруська |
| скаро́мны | білоруська |
| ϰορέννῡμι «нагодовую» | грецька |
| скоромъ | давньоруська |
| *(s)ker- «різати» | індоєвропейська |
| šérti «годувати (худобу)» (з паралелізмом кореневих k/k῀) | литовська |
| skrom «жир дичини» | польська |
| *skormъ «жир» | праслов’янська |
| скоро́мный | російська |
| скоро́мить | російська |
| скрамъ «жир» | русько-церковнослов’янська |
| скра̏ма «плівка, пінка» | сербохорватська |
| skrа̑ma «жир на юшці» | сербохорватська |
| *k<SUP>ъ</SUP>r̥mъ «корм» | ? |
шкаралу́ща «шкаралупа»
східнослов’янський новотвір із компонентів шкара-, пов’язаного зі ско́ра «шкіра, шкура», і лу́щити «знімати луску»;
др. скоролуща «шкаралуща»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скаралу́ща
шкаляру́ща
шкаралу́щина
«тс.»
шкаралу́щник
«рід черепашки (Testacella)»
(зоол.)
шкаралю́ща
«шкаралуща»
шкаралю́щина
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скоролуща «шкаралуща» | давньоруська |
| шкара- | українська |
| ско́ра «шкіра, шкура» | українська |
| лу́щити «знімати луску» | українська |
шкару́ха «кірка (хліба)»
експресивне утворення, споріднене зі [ско́ра] (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ско́ра | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України