СКАРБНИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
скарб
через польське посередництво запозичено, очевидно, з давньоверхньонімецької мови;
двн. scerf «монета», раннє нвн. scher(p)f «тс.» пов’язані з двн. scarbоn «робити надрізи, карбувати», спорідненим із псл. *čerpъ, укр. череп;
виведення від псл. skъrbь «жаль, гризота» (Brückner 493; Брандт РФВ 24, 173) непереконливе;
р. бр. скарб, др. скарбъ, п. skarb, нл. škarba «лепта»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наскарбля́тися
«наживатися»
підска́рбій
«скарбник»
(заст.)
скарбе́ць
«посуд, у якому заривають скарб»
скарбівни́к
скарбівни́ця
скарбівни́чий
«скарбник»
скарбі́вня́
скарбівці́
«прислуга в поміщицькому господарстві»
ска́рбни́к
скарбни́ця
скарбни́чий
«тс.»
скарбничи́ха
скарбни́чка
«шкатулка для коштовностей»
скарбо́вий
«казенний; заст. поміщицький»
скарбо́вня
«скарбниця»
скарбо́на
«скарбниця; карнавка; скарб»
скарбъ
«казна (1388); майно (1449)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скарб | білоруська |
| scerf «монета» | давньоверхньонімецька |
| scarbоn «робити надрізи, карбувати» | давньоверхньонімецька |
| скарбъ | давньоруська |
| škarba «лепта» | нижньолужицька |
| scher(p)f «тс.» | нововерхньонімецька |
| skarb | польська |
| *čerpъ | праслов’янська |
| skъrbь «жаль, гризота» | праслов’янська |
| скарб | російська |
| череп | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України