СИТНИКОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

менш переконливим є зіставлення (Преобр. ІІ 290) із си́то за ознакою сітчастої будови стебла, незважаючи на паралель дісл. sef «оситняк» і дангл. sife «сито, решето», двн. sib, нвн. Sieb «тс.»;

пор. укр. рого́жа від рогоза́, рогі́з, р. [вирёвочник] «куга»;

праслов’янська назва рослин мотивується використанням їх для зв’язування і плетіння;

споріднене з лит. siẽtas «мотузка; прив’язь», saĩtas «тс.», siẽti «зв’язувати», лтс. sìet, sáistót «тс.»;

псл. sitъ, sita, пов’язане чергуванням голосних із sětь «сітка»;

р. сыть «смикавець», [сит] «оситняк», [сита, сить] «тс.», си́тник «тс., [очерет; ситняг; рогіз, Typha L.]», ситня́г «ситняг, Heleocharis», [ситня́к] «комиш», [ситовье] «тс.; сусак зонтичний, Butonus umbellatus L.», [сито́вина] «рогіз», бр. сіт «оситняк», сіто́ўнік «ситівник», [сíтнік] «бульбокомиш скупчений, Scirpus compactus Hoffm.», сітня́к «комиш лісовий, Scirpus silvaticus L.», сыць «смикавець», п. sit «оситняк», sitowiе «тс.; комиш», ч. sítina «оситняк», ст. sít’, sítie, sítí, слц. sita, sít’a, вл. syće, syćina, syćizna, нл. syśe, syśina «тс.», схв. си́та «ситняг; оситняк; [комиш болотний, Scirpus palustris]», слн. síta «ситняк», [sít] «тс.», р.-цсл. ситиѥ «очерет, Phragmites Trin.»;

назви гриба могли бути зумовлені наявністю у нього пористої шапинки, яка нагадує решето (пор. інші назви цього гриба [сітник], р. [си́тник, си́то́вик, ситу́ха]);

похідні утворення від ре́шето́;

р. [решетка] «моховик зелений», [решетник] «тс.»;

очевидно, результат видозміни форми ситник «тс.», зближеної з основами слів си́ла (з огляду на міцність листя ситнику як матеріалу для плетіння) і сіль (деякі види ситнику ростуть на солончаках);

пов’язане з р. [сити́вень] «дрібний дощ; мряка», [си́тник, ситу́ха, ситя́га] «тс.», болг. м. си́тен «дрібний», схв. си̏тан «тс.», які зводяться до псл. sito «сито»;

прямими відповідниками є лит. síetas «(густе) сито», лтс. siêts «сито, решето»;

спорідненим є й гр. ἠϑμός «сито»;

псл. sito ‹ *sēi-to, похідне від того самого кореня, що й sějati (sěti) «сіяти», sěmę «сім’я»;

р. болг. м. си́то, бр. сі́та, п. слц. sito, ч. слн. síto, нл. syto, схв. си̏то;