СИПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
си́пати «випускати з рук чи з посуду сипку речовину; наливати (страву, напій); [викидати у воду (рибальську сітку); мостити (дорогу) камінням]»
псл. sypati, suti ‹ *souti ‹ *soupti, sъpǫ ‹ sŭp-;
споріднене з лит. sùpti «гойдати, заколисувати» (з колишнього «підкидати»), прус. suppis «насип», лтс. supata «очіски вовни, мотлох», лат. supo «кидаю», dissipo «розсіваю, розкидаю» (із *sup-);
іє. *sō˘ep-/sup-;
р. сы́пать, бр. сы́паць, др. сыпати, сути, п. sypać, ст. suć, ч. sypati, ст. súti, слц. sypat’, вл. sypać, нл. sypaś, полаб. såipĕ «наливає», болг. си́пвам «сиплю, наливаю», м. сипе «сипле, наливає», схв. си̏пати «лити, сипати», слн. sípati, стсл. соути, съпѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́сип
«дрібні плямки, пухирці, гноячки на шкірі; насип»
ви́сипка
«насип, висип; зграя пернатої дичини, яка раптово прилітає куди-небудь»
висипни́й
відси́пка
відсипне́
(іст.)
відсипни́й
во́сипка
«пухкий, розсипчастий ґрунт»
вро́зсип
вси́пище
«місткість для сипких речей»
доси́пка
за́сип
«призьба»
заси́па
«тс.»
заси́пка
«засипання»
за́си́пка
«те, чим засипають»
засипни́й
за́спа
«насипи піску або снігу, піскові дюни, снігові замети, кучугури; ячмінна крупа для засипання страви Ж; вівсяна крупа Я»
за́спи
«снігові замети»
зсип
«що-небудь зсипане; амбар»
зси́па
«вид корзини для зерна»
зсипа́льник
зси́пати
«видати заміж»
зси́пище
«зсипний пункт»
зси́пка
зсипни́й
зсипни́к
зсипча́к
«рій, який утворюється не з одного, а з кількох вуликів»
на́сип
насипа́льник
на́сипище
«насип»
наси́пка
«насипання»
на́сипка
«напірник»
насипни́й
насипни́ця
«бочка для збереження сипких речовин (зерна)»
насипня́
«тс.»
на́сипом
наси́пчастий
«такий, якого можна багато насипати в посуд, такий, якого багато входить»
на́спа
«кількість сипучої речовини, насипаної зверх міри»
обси́пка
одси́пне
«вид податі зерном»
о́сип
«осипання; (геол.) нагромадження уламків гірських порід біля підніжжя гір; (іст.) подать зерном; [обсипане зерно, міра сипких речовин Ж]»
оси́пище
«осип»
(геол.)
о́сипка
«подрібнене у млині ячмінне зерно для овець; плата борошном або пшоном пастуху; низькосортне борошно Ж; незначний висип на шкірі Ж; кір Г; штукатурка Ж»
о́тсип
«плата збіжжям за помол»
пере́сип
«земляний насип»
пересипа́ти
«ремонтувати»
переси́пка
пересипни́й
переси́пник
переси́пниця
пересо́п
«насип із землі валом»
пересо́пиця
«тс.»
пере́спа
«земляний насип Г; замет снігу на дорозі О; міра сипких речовин Нед»
підсипа́льник
підсипа́льниця
підсипа́ти
«класти (під квочку) яйця; давати хабара»
підсипа́ч
підсипа́чка
підси́пка
посипа́льник
«посівальник (на Новий рік)»
по́сипка
«кір»
по́си́пка
при́сип
«пологий берег річки»
присипаник
«перепічка, присипана сиром»
приси́пка
«присипання»
при́си́пка
«речовина, якою що-небудь присипають»
ро́зсип
розсипа́льник
розсипи́стий
«розсипчастий»
розси́пище
ро́зси́пка
розсипни́й
ро́зсипок
«витрати»
ро́зсипом
розси́пчастий
сип
«сміття, щебінь; висип на шкірі; лишай»
си́панець
«комора»
си́панка
«дерев’яна тара для зерна»
сипе́ць
«перепрілий гній, подрібнений торф, суха земля; [отвір у млиновому камені, куди сиплеться зерно»
сипки́й
сипко́виця
«піщаний берег»
сипні́
«великі скрині для зерна»
сипну́ти
сипня́к
сипону́ти
сипу́чий
сипу́чка
«сніжок; сипка речовина; [піщаний берег Ч]»
спре́спа
«призьба»
сси́пок
«тс.»
сси́пок
«зсип»
уосип
уро́зсип
урозси́пку
у́сипок
«кадка для збіжжя, борошна»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сы́паць | білоруська |
| си́пвам «сиплю, наливаю» | болгарська |
| sypać | верхньолужицька |
| сыпати | давньоруська |
| сути | давньоруська |
| *su̯ep-/sup- | індоєвропейська |
| supo «кидаю» | латинська |
| dissipo «розсіваю, розкидаю» (із *sup-) | латинська |
| supata «очіски вовни, мотлох» | латиська |
| sùpti «гойдати, заколисувати» (з колишнього «підкидати») | литовська |
| сипе «сипле, наливає» | македонська |
| sypaś | нижньолужицька |
| såipĕ «наливає» | полабська |
| sypać | польська |
| suć | польська |
| sypati | праслов’янська |
| suti | праслов’янська |
| *souti | праслов’янська |
| *soupti | праслов’янська |
| sъpǫ | праслов’янська |
| sŭp- | праслов’янська |
| suppis «насип» | прусська |
| сы́пать | російська |
| си̏пати «лити, сипати» | сербохорватська |
| sypat' | словацька |
| sípati | словенська |
| соути | старослов’янська |
| съпѫ | старослов’янська |
| sypati | чеська |
| súti | чеська |
сипанка «тонконіг, Poa L.» (бот.)
похідне утворення від си́пати;
назва, очевидно, зумовлена тим, що цю кормову траву можна висівати на сіножатях або тим, що вона легко розсівається вітром;
Фонетичні та словотвірні варіанти
висипка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| си́пати | українська |
си́пень «мілина»
очевидно, пов’язане із си́пати як назва місця, занесеного (засипаного піском, глиною, мулом);
пор. слн. sipínа «обмілина, піски»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sipínа «обмілина, піски» | словенська |
| си́пати | українська |
со́пка «горб або невисока гора; [невеликий (згаслий) вулкан Куз]»
може бути зіставлене із си́пати (псл. *sъpъka, др. съпъ, сопъ «насип; сопка») і частково (в значенні «вулкан») із сопі́ти;
не зовсім ясне;
р. со́пка «тс.; вулкан», бр. со́пка «тс.», ч. слц. sopka «вулкан» (з р.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| со́пка «тс.» | білоруська |
| со́пка «тс.; вулкан» | російська |
| sopka «вулкан» (з р.) | словацька |
| sopka «вулкан» (з р.) | чеська |
| си́пати (псл. *sъpъka, др. съпъ, сопъ «насип; сопка»)(в значенні «вулкан») | ? |
пошпа́й «свіжий сніг, пороша»
неясне;
можливо, виникло з *поспа́й, пов’язаного із си́пати;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *поспа́й | українська |
| си́пати | українська |
шплях «шрам, пляма, ряботиння»
не зовсім ясне;
можливо, споріднене з др. сути «сипати» (съплю, съпеши «сиплю, сиплеш»), пор. укр. ви́сипка, р. сыпь, утворені від си́пати (сы́пать);
Фонетичні та словотвірні варіанти
шпляхт
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сути «сипати» (съплю, съпеши «сиплю, сиплеш») | давньоруська |
| сыпь | російська |
| си́пати (сы́пать). | російська |
| сы́пать | російська |
| ви́сипка | українська |
сип «Gyps Sav.» (орн.)
загальноприйнятого пояснення не має;
пов’язується з р. сипе́ть «сипіти, видавати сиплі звуки» (Фасмер III 626; Преобр. II 288);
більш імовірним є зв’язок з ч. слц. sup, схв. су̑п, п. sęp, стсл. сѫпъ «тс.», з якими пов’язується су́пити, р. су́пить, п. sępić «хмурити, супити», схв. осупнути се «здивуватися», слн. osúpnoti «тс.» (Skok III 363; Ferianc Názv. vtákov 106);
р. сип «тс.; [шуліка, Vulpus percnopterus]», бр. сіп «сип»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сіп «сип» | білоруська |
| sęp | польська |
| sępić «хмурити, супити» | польська |
| сипе́ть «сипіти, видавати сиплі звуки» | російська |
| су́пить | російська |
| сип «тс.; [шуліка, Vulpus percnopterus]» | російська |
| су̑п | сербохорватська |
| осупнути се «здивуватися» | сербохорватська |
| sup | словацька |
| osúpnoti «тс.» | словенська |
| сѫпъ «тс.» | старослов’янська |
| су́пити | українська |
| sup | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України