СИГ — ЕТИМОЛОГІЯ
сиг «Corеgonus lavaretus L.» (іхт.)
запозичення з російської мови;
р. сиг «тс.», очевидно, походить з прибалтійсько-фінських мов;
ест. siig, вепс. sig, фін. siika зводяться як запозичення до дат. ст. sig, шв. sik, дісл. sīkr «тс.», етимологічно неясних;
недостатньо обґрунтовані припущення про давню спорідненість з північногерманськими і балтійськими (лтс. sīga «тс.») назвами (Фасмер III 617), про зв’язок з р. сига́ть «стрибати» і запозичення з російської мови у північногерманські (Даль IV 181, Solmsen KZ 38, 143; Petersson BS. Wortst. 87) та ін;
бр. сіг, п. siga, ч. síh «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
сіг | білоруська |
sig | вепська |
sīkr «тс.» | давньоісландська |
sig | датська |
siig | естонська |
верта́ти | литовська |
siga | польська |
сиг «тс.» | російська |
сига́ть «стрибати» | російська |
сига́ть | російська |
siika | фінська |
síh «тс.» | чеська |
sik | шведська |
sig | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України