СИГ — ЕТИМОЛОГІЯ

сиг «Corеgonus lavaretus L.» (іхт.)

запозичення з російської мови;
р. сиг «тс.», очевидно, походить з прибалтійсько-фінських мов;
ест. siig, вепс. sig, фін. siika зводяться як запозичення до дат. ст. sig, шв. sik, дісл. sīkr «тс.», етимологічно неясних;
недостатньо обґрунтовані припущення про давню спорідненість з північногерманськими і балтійськими (лтс. sīga «тс.») назвами (Фасмер III 617), про зв’язок з р. сига́ть «стрибати» і запозичення з російської мови у північногерманські (Даль IV 181, Solmsen KZ 38, 143; Petersson BS. Wortst. 87) та ін;
бр. сіг, п. siga, ч. síh «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сіг білоруська
sig вепська
sīkr «тс.» давньоісландська
sig датська
siig естонська
верта́ти литовська
siga польська
сиг «тс.» російська
сига́ть «стрибати» російська
сига́ть російська
siika фінська
síh «тс.» чеська
sik шведська
sig ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України