СЕРНА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. s^ьr̥na;

споріднене з лтс. ст. sirna «серна», прус. sirvis «олень», лат. cervus «тс.», cornū «ріг», ав. srvā «ріг, ніготь», дінд. śṛ́ŋgam «ріг», гот. haúrn «тс.», а також з псл. *korva, укр. коро́ва;

існує думка (Machek ESJČ 572) про спорідненість тільки з лит. stìrna «серна», лтс. stіr̃na, фонетично й інтонаційно відмінними від слов’янських, і про праєвропейське походження слова;

р. се́рна, др. сьрна, п. sarna, ч. слц. srna, вл. sorna, [serna], нл. sarnja, болг. сърна́, м. срна, схв. ср́на, слн. sŕna, стсл. сръна;

запозичення з західноєвропейських мов;

нвн. Koryphäe «корифей, світоч, видатний діяч (науки, мистецтва)», фр. coryphée «корифей» (з XVI ст.), англ. coryphée «тс. (у балеті)», рідк. corypheus «корифей, начальник, керівник хору у давньогрецьких драмах», coryphaeus «тс.; керівник (школи, секти)» зводяться до лат. coryphaeus «проводир, голова, керівник, корифей», яке походить від гр. κορυφαĩος «тс., вождь; (театр.) начальник, керівник», утвореного від κορυφή (дор. κορυφά) «верхня частина голови, маківка; верх, верхівка; найвища точка», що, як і κόρυς «шолом, голова», перебуває в зв’язку з κεραός (‹*κεραғός ‹ іє. *k ̑erəu̯-o-s) «прикрашений рогами; рогатий; зроблений з рога, роговий», спорідненим з лат. cervus «олень», двн. hir(u)ӡ, лит. kárvė «корова», псл. *korva (*korvь) «тс.», укр. коро́ва та з гот. haúrn «ріг», лат. cornū «тс.», прус. sirwis «козуля», лтс. sirna «тс., сарна», псл. *s^ьr̥na «тс.», укр. се́рна;

р. болг. корифе́й, бр. карыфе́й, п. ч. слц. koryfej, м. корифе́ј, схв. корùфēj, слн. koriféja;

іє. *kor- / ker- / kerə- / kr- / *k ̑er-/ k ̑r̥- «ріг; голова; вершина, верхівка»: менш переконливе з огляду на морфологічні, фонетичні і семантичні труднощі зіставлення з гр. κόρος (‹*κορϜός) «хлопець», κόρη (‹*κορϜᾱ) «дівчина» (Rozwadowski BSL 25, 116–117) або стсл. чрьнъ «чорний», р. корь «кір (хвороба)» (Petersson BSl. Wortst. 36–37), чи з лат. curvus «зігнутий, кривий» (Pisani RSl 14, 190; Indogermanisches Jahrbuch 14, 14), дінд. cárvati «ремиґає; кришить, розчавлює» (про жуйну тварину) (Machek ESJČ 290, ESJČS 233; KZ 64, 262; Мартынов Сл. и ие. аккомод. 162–163);

споріднене з лит. kárvė «корова», прус. curwis (kurwis) «віл», лат. cervus «олень», cerva «лань», гр. κεραός (‹ *χεραϜός) «рогатий; зроблений з рога», кімр. гал. carw «олень», корн. carow, брет. karô «тс.», алб. ka (‹іє. *kru) «бик, віл», хет. karau̯ar «ріг», пгерм. *herut- (‹іє. *kerud- / *k ̑erud-) «олень», дісл. hjǫrtr (‹*hërutr), двн. hir(u)ӡ «тс.», а також з гр. κέρας «ріг», лат. cornū «ріг, бивень», кімр. корн. carn «копито тварини», двн. дфриз. дангл. дісл. horn «ріг», гот. haúrn «тс.», дінд. śṛṅgam, ав. srvā- «тс.; ніготь», прус. sirwis (зоол.) «козуля, Capreolus», лтс. sirna «тс.; серна», псл. *s^ьr̥na «тс.», укр. се́рна;

псл. *korva «корова» (первісне «рогата тварина»), можливо, як похідне від псл. *korvъ «віл», представленого в п. заст. karw «старий лінивий віл»;

р. корова, бр. каро́ва, др. корова, п. нл. krowa, каш. заст. [karwa], ч. слн. kráva, слц. krava, вл. kruwa, полаб. korvo, болг. м. кра́ва, схв. крȁва, стсл. крава;

запозичення з польської мови;

п. sarna споріднене з укр. се́рна;

р. діал. бр. са́рна, нл. sarna;

утворення, можливо, споріднене із серн «самець сарни», п. sаren «тс.», однак деталі неясні;