СЕР — ЕТИМОЛОГІЯ

сер (звертання до чоловіка в Англії, США та ін.)

англ. sir «пан» (звертання), ст. sire «тс.» походить від фр. ст. sire «тс.», яке зводиться до лат. senior «старший», пов’язаного з senex «старик»;
р. бр. сэр, п. ч. слц. слн. sir, болг. сър, схв. се̑р;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
sir «пан» (звертання) англійська
sire «тс.» англійська
сэр білоруська
сър болгарська
senior «старший» латинська
senex «старик» латинська
sir польська
сэр російська
се̑р сербохорватська
sir словацька
sir словенська
sire «тс.» французька
sir чеська

сі́рий

зіставлення з гр. χοĩρος «свиня, порося» (Pedersen там же; Petersson BSl. Wortst. 30–31; Skok III 232) або з дінд. śāráḥ «перістий, плямистий», гр. ϰηρύλος «голубий зимородок» (Petersson PBrB 40, 103; Prellwitz 221; Uhlenbeck 308) позбавлені підстав;
думка про запозичення з германських мов (Meillet Études 403; Pedersen KZ 38, 392–395; 40, 176–179; Эндзелин СБЭ 122–123; Шахматов ИОРЯС 17/1, 289) необґрунтована;
іє. *k῀oi-ro- «темний, сірий, коричневий», похідне від *k῀ei-;
можливо, споріднене з дісл. hárr «сірий, сивий», дангл. hár «гідний, величний», двн. hēr «тс.» (герм. *haira-);
псл. sěrъ‹*soir-, пов’язане з sědъ‹*soid-;
р. се́рый, бр. шэ́ры, др. сѣрыи, п. szary, ч. слц. šeró, вл. šěry, нл. šery, болг. [сер], схв. си̏jер, слн. sér «сірий, сивий», р.-цсл. сѣръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

(орел-)сіроватень «орлан-білохвост, Haliaëtus albicilla L.» (орн.)
орел-сірува́тень «тс.» ()] тж
сіра́н «темно-сірий бик, віл»
сіра́ник «тс.»
сіре́чка «сіра земля»
сіризна́
сірина́
сірі́вка «напівбіла глина»
сі́рість
сірі́ти
сірі́шати
сі́рка «сірий кінь ВеУг; (орн.) сивка, Charadrius morinellus L. Шарл»
сіркани́стий «тс.»
сірка́стий «сіруватий»
сірко́ «сірий пес; [сіра худобина Бі]»
сіркува́ти «мазати напівбілою глиною»
сірма́н «сірий вовк»
сірмани́стий «сіроплямистий»
сіро́ванка «сіра глина»
сірома́н
сірома́нець
сірома́нок
сіро́ха «сіра корова»
сірохма́нець «тс.»
сірува́ти «мазати сірою глиною»
сірува́тий
сіря́ва «сірявість»
сіря́вий
сіря́тина
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шэ́ры білоруська
сер болгарська
šěry верхньолужицька
χοĩρος «свиня, порося» грецька
ϰηρύλος «голубий зимородок» грецька
hár «гідний, величний» давньоанглійська
hēr «тс.» (герм. *haira-) давньоверхньонімецька
śāráḥ «перістий, плямистий» давньоіндійська
hárr «сірий, сивий» давньоісландська
сѣрыи давньоруська
*k῀oi-ro- «темний, сірий, коричневий» індоєвропейська
šery нижньолужицька
szary польська
sěrъ‹*soir- праслов’янська
се́рый російська
сѣръ русько-церковнослов’янська
jер сербохорватська
šeró словацька
sér «сірий, сивий» словенська
šeró чеська
*k῀ei- ?
sědъ‹*soid- ?

ціп «ручне знаряддя для молотьби»

пов’язання з лат. cippus «колона, стовп» (Sławski I 56) непереконливе;
виводиться також від стсл. цѣпити, з яким споріднені ч. čepiti «щипати», укр. щепи́ти (Brückner 58; Machek ESJČ 83; Holub–Kop. 84; Holub–Lyer 112);
припускається спорідненість із гр. σϰίπων «палиця, патериця», лат. scīpiō «тс.», гот. skip «судно, корабель», лат. scindō «розрізую, розриваю», гр. σχίζω «тс.», дінд. chinátti «розколює» (Младенов AfSlPh 36, 117–118; Uhlenbeck PBrB 27, 131);
псл. сěръ «ціп»;
р. болг. м. цеп, бр. цэп, др. цѣпъ, п. ч. слц. сер, вл. суру (мн.), нл. серу, полаб. сероі «тс.», схв. це̑п, слн. серес;
Фонетичні та словотвірні варіанти

цепов'є́ «ціпилно»
ціпи́вно
ціпи́лно
ціпи́ло «тс.»
ціпи́льна «тс.»
ціпи́льно
ціпи́на «тс.»
ціпо́к
ціпува́ти «молотити ціпом»
ціпу́га «велика палиця»
ціпу́н
ціпу́ра
ціпу́х «тс.»
цѣпъ
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цэп білоруська
цеп болгарська
суру (мн.) верхньолужицька
skip «судно, корабель» готська
σϰίπων «палиця, патериця» грецька
σχίζω «тс.» грецька
chinátti «розколює» давньоіндійська
цѣпъ давньоруська
cippus «колона, стовп» латинська
scīpiō «тс.» латинська
scindō «розрізую, розриваю» латинська
цеп македонська
серу нижньолужицька
сероі «тс.» полабська
сер польська
сěръ «ціп» праслов’янська
цеп російська
п сербохорватська
сер словацька
серес словенська
цѣпити старослов’янська
щепи́ти українська
čepiti «щипати» чеська
сер чеська

сі́ра «молозиво»

ототожнюється також з псл. sěra «сірка» (Трубачев Этимология 1968, 38–43; Клепикова 120);
назва пояснюється сірим кольором першого молока (Brüсkner 487; Schuster-Šewc 1401);
пов’язується із сі́рий;
не зовсім ясне;
бр. [се́ра], п. siara, вл. syra, нл. sera, болг. [ся́ра], м. сереj, сера «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сє́ра
сє́ркабр.)
ся́ра «тс.»п.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
се́ра білоруська
ся́ра болгарська
syra верхньолужицька
сереj македонська
sera нижньолужицька
siara польська
sěra «сірка» праслов’янська
сера «тс.» українська
сі́рий ?

сі́рка «хімічний елемент, S; виділення у вухах»

псл. sěra «жирна густа рідина»;
зіставлення із сі́рий (Brückner 487; Schrader Reallexikon II 359; Младенов 626), з свн. hare «терпкий, гіркий» (Mühl.–Endz. III 830) або з дінд. śāráḥ «перістий» (Младенов 626) безпідставні;
зіставляється з лат. serum «сироватка», разом з яким зводиться до іє. *ser- (або *kser-) «текти»;
р. се́ра «сірка; виділення у вухах; [деревна смола]», бр. се́ра «сірка», се́рка «тс.», др. сѣра «сірка, гірська смола, твердий жир», п. siarka «сірка, жирна земляна смола», ч. слц. síra «сірка», вл. syrik, болг. ся́ра, слн. [serec] «сірка», стсл. сѣра «нафта; сірка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

насі́рчи́ти «окурити сіркою»
сі́ра́ «тс.»
сіркани́чка «сірничниця»
сірка́ч «сірник»
сі́рки «сірники»
сіркови́й
сіркува́ти «обробляти сіркою (бочки)»
сірни́к
сірни́чка «сірник; обгорілий сірник»
сірни́чниця «футляр або підставка для коробки із сірниками»
сірча́ний
сірча́нка «сірчана кислота»
сірча́стий
сірчи́стий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
се́ра «сірка» білоруська
ся́ра болгарська
syrik верхньолужицька
śāráḥ «перістий» давньоіндійська
сѣра «сірка, гірська смола, твердий жир» давньоруська
*ser- «текти» (або *kser-) індоєвропейська
serum «сироватка» латинська
siarka «сірка, жирна земляна смола» польська
sěra «жирна густа рідина» праслов’янська
се́ра «сірка; виділення у вухах; [деревна смола]» російська
hare «терпкий, гіркий» середньоверхньнімецька
síra «сірка» словацька
serec «сірка» словенська
сѣра «нафта; сірка» старослов’янська
се́рка «тс.» українська
síra «сірка» чеська
сі́рий ?

сра́ти (серу́)

менш обґрунтованим є зіставлення з дінд. sárati «тече», saráḥ «рідкий», лат. serum «сироватка; водяниста рідина», іє. *ser- (Младенов 578; Zubató LF 28, 31; Machek ESJČ 571–572; Holub–Lyer 449; Būga RR II 586);
іє. *(s)k῀er(d-) «випорожнятися; кал»;
очевидно, споріднене з лтс. sãrņi (мн.) «покидьки, бруд», ав. sairya- «гній, кал», перс. sargīn «тс.», дінд. śárdhatē «випускає гази» і більш віддаленими гр. σϰω̃ρ (род. в. σϰατός) «кал, нечистоти, бруд», дісл. skarn «гній, добриво», нн. scharn «гній, кал», лат. sū-cerda «свинячий кал», хет. šak(k)ar (род. в. šaknaš) «бруд», дінд. apa-skaraḥ «екскременти», псл. skarędъ (skarědъ, skarěda), укр. [шка́ред] «негідь, мерзота»;
псл. sьrati, serǫ;
р. срать, с(е)ру́, бр. сраць, сра́ка, п. srać, siorę, ч. sráti, seru, слц. srat’, serú, вл. srać, seru, нл. sraś, seru, болг. сера́, схв. сра̏ти, се̏рēм, слн. sráti, sérjem;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́серка «груша або яблуня, що виросла з проковтнутої і потім виділеної насінини»
ви́сранка «тс.»
засе́ра «неохайна людина»
за́сранець
сра́ка
сра́льня «убиральня»
сратва́
сратво́
сраття́
срач «убиральня»
сра́чка «понос»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
sairya- «гній, кал» авестійська
сраць білоруська
сра́ка білоруська
сера́ болгарська
srać верхньолужицька
seru верхньолужицька
σϰω̃ρ «кал, нечистоти, бруд» (род. в. σϰατός) грецька
sárati «тече» давньоіндійська
saráḥ «рідкий» давньоіндійська
śárdhatē «випускає гази» давньоіндійська
apa-skaraḥ «екскременти» давньоіндійська
skarn «гній, добриво» давньоісландська
*ser- індоєвропейська
*(s)k῀er(d-) «випорожнятися; кал» індоєвропейська
serum «сироватка; водяниста рідина» латинська
sū-cerda «свинячий кал» латинська
sãrņi «покидьки, бруд» (мн.) латиська
sraś нижньолужицька
seru нижньолужицька
scharn «гній, кал» нижньонімецька
sargīn «тс.» перська
srać польська
siorę польська
skarędъ (skarědъ, skarěda) праслов’янська
sьrati праслов’янська
serǫ праслов’янська
срать російська
с(е)ру́ російська
сра̏ти сербохорватська
се̏рēм сербохорватська
srat' словацька
serú словацька
sráti словенська
sérjem словенська
шка́ред «негідь, мерзота» українська
šak(k)ar «бруд» (род. в. šaknaš) хетська
sráti чеська
seru чеська

сур «сміття»

бр. [сур] є результатом фонетичної видозміни р. сор «тс.», пов’язаного чергуванням голосних із серу́, сра́ти;
запозичене з білоруської мови;
п. [sur] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сур білоруська
sur «тс.» польська
сор «тс.» російська
серу́ ?
сра́ти ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України