СВІЖИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

сві́жий

псл. svěžь;
дальші зв’язки неясні;
зіставлялося з гот. swikns «чистий, цнотливий», дісл. sykn «невинний» (Zubató ВВ 17, 325–326; Mikkola IF 23, 126), з ірл. féig «гострий» (Zupitza ВВ 25, 104), з лат. vigēre «бути сильним, свіжим» (Machek ESJČ 596);
лтс. svaigs «свіжий», з яким також робились зіставлення (Trautmann 294; Būga RR II 614), може бути пізнім утворенням на ґрунті р. свеж або п. świeży (Mühl.–Endz. III 1141);
р. све́жий, бр. све́жы, др. свѣжь, п. świeży, ч. svěží, слц. svieži, м. свеж, схв. све̏ж, слн. svéž, стсл. свѣжь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за-сві́жа
освіжни́й
свіжа́к «новачок; свіжа вода, свіжий продукт»
свіжа́ти (про повів свіжого вітру)
сві́жени́на «освіження; підкріплення»
свіжина́ «свіжість; свіже м’ясо»
сві́жи́ти
сві́жість
свіжі́ти
свіжі́шати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
све́жы білоруська
swikns «чистий, цнотливий» готська
sykn «невинний» давньоісландська
свѣжь давньоруська
féig «гострий» ірландська
vigēre «бути сильним, свіжим» латинська
svaigs «свіжий» латиська
свеж македонська
świeży польська
świeży польська
svěžь праслов’янська
свеж російська
све́жий російська
све̏ж сербохорватська
svieži словацька
svéž словенська
свѣжь старослов’янська
svěží чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України