СВІДОЦТВО — ЕТИМОЛОГІЯ
сві́док
псл. sъvědъkъ, [sъvědokъ], похідне утворення від sъvěděti «знати (разом з кимсь)», паралельне до sъvědětelь (пор. стсл. съвѣдѣтель, р. свиде́тель);
бр. све́дка «свідок», др. съвѣдъкъ, п. świadek, ч. svědek, слц. svedok, вл. swědk, болг. сведо́ча «свідчу», м. сведок, схв. свèдок;
Фонетичні та словотвірні варіанти
освідува́ти
«оглянути»
осві́дчини
«освідчення»
осві́дчити
«оповістити, повідомити»
пересві́дчення
«переконання»
посві́дчення
присвідува́ти
«свідчити»
присві́дченє
«свідчення»
свіда́льник
«свідок»
сві́дка
(жін. р., заст.)
свідкува́ти
свідо́цтво
сві́дчення
сві́дчий
«свідок»
сві́дчик
свідчина
«посвідчення»
сві́дчити
сві́дчитися
«закликати в свідки»
(заст.)
сві́дчиця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| све́дка «свідок» | білоруська |
| сведо́ча «свідчу» | болгарська |
| swědk | верхньолужицька |
| съвѣдъкъ | давньоруська |
| сведок | македонська |
| świadek | польська |
| sъvědъkъ | праслов’янська |
| sъvědokъ | праслов’янська |
| sъvěděti «знати (разом з кимсь)» | праслов’янська |
| sъvědětelь | праслов’янська |
| свиде́тель | російська |
| свèдок | сербохорватська |
| svedok | словацька |
| съвѣдѣтель | старослов’янська |
| svědek | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України