СВЯЩЕНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
свяще́нний
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. свѧщеныи / свѧщеньныи є прикметником від дієслова свѧтити «святити», який відповідає укр. свяче́ний;
р. свяще́нный, бр. свяшчýнны, болг. свеще́н, м. свештен;
Фонетичні та словотвірні варіанти
освяща́ти
посвяща́ти
преосвяще́нний
преосвяще́нство
свяще́ник
свяще́нство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| свяшчэ́нны | білоруська |
| свеще́н | болгарська |
| свештен | македонська |
| свяще́нный | російська |
| свѧщеныи / свѧщеньныи «святити» | старослов’янська |
| свѧтити | старослов’янська |
| свяче́ний | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України