СВАР — ЕТИМОЛОГІЯ
свар «лайка»
псл. svarъ;
споріднене з дісл. svara «відповідати», гот. swaran «присягати», двн. swerian «тс.; говорити певно», дангл. andswaru «відповідь», нвн. Schwur «клятва», лат. sermo «бесіда, розмова»;
іє. *sō˘er- «говорити»;
зіставлення з ч. svada «звада» (Machek ESJČ 594) необґрунтоване;
р. болг. сва́ра, бр. сва́рка, др. сваръ, п. swar, swara, ч. слц. svàr, вл. нл. swar, полаб. svorĕt «сваритися», слн. svaríti «попереджувати», стсл. сваръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́сварка
пересва́р
пере́сва́рка
посва́р
(а)
по́сварка
сва́ра́
сварба́
свари́ти
свари́тися
сва́рка
сва́рки́й
сварку́т
«сварливий чоловік»
сварли́ве
«сердито»
сварли́вець
сва́рли́вий
сварни́й
«сварливий»
сва́рник
«тс.»
сварня́
свару́н
«сварливець»
свару́нок
«сварка»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
сва́рка | білоруська |
сва́ра | болгарська |
swar | верхньолужицька |
swaran «присягати» | готська |
andswaru «відповідь» | давньоанглійська |
swerian «тс.; говорити певно» | давньоверхньонімецька |
svara «відповідати» | давньоісландська |
сваръ | давньоруська |
*sō˘er- «говорити» | індоєвропейська |
sermo «бесіда, розмова» | латинська |
swar | нижньолужицька |
Schwur «клятва» | нововерхньонімецька |
svorĕt «сваритися» | полабська |
swar | польська |
swara | польська |
svarъ | праслов’янська |
сва́ра | російська |
svár | словацька |
svaríti «попереджувати» | словенська |
сваръ | старослов’янська |
svada «звада» | чеська |
svár | чеська |
суво́рий
значення «суворий» розвинулось, очевидно, пізніше в результаті зближення з фонетично подібним суро́вий;
може бути зіставлене з [верий] «вигнутий, скручений» (пор. [уве́рий] «кривий, упертий»), сва́ра, свари́тися, [во́ркати] «бурчати»;
неясне;
р. [суво́рый] «суворий; сердитий; бридкий, рябий, віспуватий», [суворь] «міцне місце в дереві, на суку», бр. [суво́ріна] «уперта людина; дерен, піднятий сохою»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
суво́ріти
суво́рішати
суво́рливий
«суворий»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
суво́ріна «уперта людина; дерен, піднятий сохою» | білоруська |
суво́рый «суворий; сердитий; бридкий, рябий, віспуватий» | російська |
суворь «міцне місце в дереві, на суку» | українська |
значення «суворий» | ? |
суро́вий | ? |
верий «вигнутий, скручений» (пор. [уве́рий] «кривий, упертий») | ? |
сва́ра | ? |
свари́тися | ? |
во́ркати «бурчати» | ? |
чва́ра «розбрат, незгода, ворогування; [гроза, буря]»
специфічно українське утворення не цілком ясного походження;
можливо, через форму *шва́ра постало із сва́ра (пор. шмали́ти ‹ смали́ти, шво́рінь ‹ сво́рінь);
Фонетичні та словотвірні варіанти
вичва́ри
«витівки»
ви́чваритися
«одужати»
вичва́рувати
«бешкетувати, утинати»
вичварюва́ти
«витівати»
чвара́
«набридлива людина»
чварни́й
«лайливий, буркітливий»
чва́рний
«буряний; грізний»
чварніти
«ставати грізним, страшним»
чварува́тий
«схильний до сварок»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*шва́ра (пор. шмали́ти ‹ смали́ти, шво́рінь ‹ сво́рінь) | ? |
сва́ра (пор. шмали́ти ‹ смали́ти, шво́рінь ‹ сво́рінь) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України