САКРАМЕНТАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

сакра́ме́нт «церковне таїнство; причастя»

через польську мову запозичено з латинської;
лат. saсramentum «святе таїнство; зобов’язання до військової служби» є похідним від sacro «освячую, присвячую», пов’язаного з sacer «святий, свячений», спорідненим з дісл. sāttr «примирений», хет. šaklaiš (šakliš) «закон, обряд»;
р. сакрамента́льный, бр. сакра́мант, сакрамента́льны, п. ч. нл. вл. sakrament «святе таїнство; священний предмет», слц. sakramentum, болг. м. сакраме́нт, схв. сакра̀мен(а)т «тс.», слн. sakramènt (виг., лайка);
Фонетичні та словотвірні варіанти

сакрамента́льний «священний; традиційний»
сакраментува́ти «причащати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сакра́мант білоруська
сакрамента́льны білоруська
сакраме́нт болгарська
sakrament «святе таїнство; священний предмет» верхньолужицька
sāttr «примирений» давньоісландська
saсramentum «святе таїнство; зобов’язання до військової служби» латинська
sacro «освячую, присвячую» латинська
sacer «святий, свячений» латинська
сакраме́нт македонська
sakrament «святе таїнство; священний предмет» нижньолужицька
sakrament «святе таїнство; священний предмет» польська
сакрамента́льный російська
сакра̀менат «тс.» (а)т сербохорватська
sakramentum словацька
sakramènt (виг., лайка) словенська
šaklaiš «закон, обряд» (šakliš) хетська
šakliš хетська
šakliš хетська
sakrament «святе таїнство; священний предмет» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України