РІШУЧИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

ріши́ти «прийти до висновку; розв’язати, позбавити; знищити, убити (первісно у виразі р. життя «позбавити життя»

псл. *otrěšiti, *orzrěšiti або інші префіксальні утворення із значенням «відв’язувати, розв’язувати» від дієслова *rěšiti «зв’язувати»;
споріднене з лит. raišýti «в’язати, патрати», rìšti «в’язати», ryšulỹs «в’язка, згорток, вузол», ryšỹs «зв’язок; відношення», raĩštis «пов’язка, шнурок, мотузок», лтс. rа̀isît «розв’язувати», rist «зв’язувати», прус. senrists «зав’язаний», perrēist «зв’язувати», дангл. wrīon «закутувати, загортати; покривати», wrīðan «зв’язувати», лат. rīca «хустина, косинка»;
очевидно, іє. *reik-/reig- «в’язати»;
р. реши́ть, реша́ть «вирішити, розв’язати; (заст.) розплутати», бр. рашы́ць «вирішити; розтратити», раша́ць, др. рѐшити «розв’язати; відпустити гріх», п. [rzeszyć] «зв’язувати», ч. řеšiti «розв’язувати, розгадувати», слц. riešit’ «тс.», болг. реша́вам «вирішую, розв’язую», м. решава «розв’язує; позбавляє; рятує», схв. дре́шити (<*одрешити) «розв’язувати», слн. rešíti «рятувати, звільнити, розв’язати, розгадати», стсл. рhшити «розв’язувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відріша́ти «відпорювати; усувати від співучасті»
ріше́не́ць «рішення, вирок»
рі́шення
ріши́мість
рішу́чий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рашы́ць «вирішити; розтратити» білоруська
раша́ць білоруська
реша́вам «вирішую, розв’язую» болгарська
wrīon «закутувати, загортати; покривати» давньоанглійська
wrīðan «зв’язувати» давньоанглійська
рѣшити «розв’язати; відпустити гріх» давньоруська
*reik-/reig- «в’язати» індоєвропейська
rīca «хустина, косинка» латинська
rа̀isît «розв’язувати» латиська
rist «зв’язувати» латиська
raišýti «в’язати, патрати» литовська
rìšti «в’язати» литовська
ryšulỹs «в’язка, згорток, вузол» литовська
ryšỹs «зв’язок; відношення» литовська
raĩštis «пов’язка, шнурок, мотузок» литовська
решава «розв’язує; позбавляє; рятує» македонська
rzeszyć «зв’язувати» польська
*otrěšiti праслов’янська
*rěšiti «зв’язувати» праслов’янська
senrists «зав’язаний» прусська
perrēist «зв’язувати» прусська
реши́ть російська
реша́ть «вирішити, розв’язати; (заст.) розплутати» російська
дре́шити «розв’язувати» (<*одрешити) сербохорватська
*одрешити сербохорватська
*одрешити сербохорватська
riešit' «тс.» словацька
rešíti «рятувати, звільнити, розв’язати, розгадати» словенська
рѣшити «розв’язувати» старослов’янська
řеšiti «розв’язувати, розгадувати» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України