РІШУЧИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ріши́ти «прийти до висновку; розв’язати, позбавити; знищити, убити (первісно у виразі р. життя «позбавити життя»
псл. *otrěšiti, *orzrěšiti або інші префіксальні утворення із значенням «відв’язувати, розв’язувати» від дієслова *rěšiti «зв’язувати»;
споріднене з лит. raišýti «в’язати, патрати», rìšti «в’язати», ryšulỹs «в’язка, згорток, вузол», ryšỹs «зв’язок; відношення», raĩštis «пов’язка, шнурок, мотузок», лтс. rа̀isît «розв’язувати», rist «зв’язувати», прус. senrists «зав’язаний», perrēist «зв’язувати», дангл. wrīon «закутувати, загортати; покривати», wrīðan «зв’язувати», лат. rīca «хустина, косинка»;
очевидно, іє. *reik-/reig- «в’язати»;
р. реши́ть, реша́ть «вирішити, розв’язати; (заст.) розплутати», бр. рашы́ць «вирішити; розтратити», раша́ць, др. рѐшити «розв’язати; відпустити гріх», п. [rzeszyć] «зв’язувати», ч. řеšiti «розв’язувати, розгадувати», слц. riešit’ «тс.», болг. реша́вам «вирішую, розв’язую», м. решава «розв’язує; позбавляє; рятує», схв. дре́шити (<*одрешити) «розв’язувати», слн. rešíti «рятувати, звільнити, розв’язати, розгадати», стсл. рhшити «розв’язувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відріша́ти
«відпорювати; усувати від співучасті»
ріше́не́ць
«рішення, вирок»
рі́шення
ріши́мість
рішу́чий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рашы́ць «вирішити; розтратити» | білоруська |
раша́ць | білоруська |
реша́вам «вирішую, розв’язую» | болгарська |
wrīon «закутувати, загортати; покривати» | давньоанглійська |
wrīðan «зв’язувати» | давньоанглійська |
рѣшити «розв’язати; відпустити гріх» | давньоруська |
*reik-/reig- «в’язати» | індоєвропейська |
rīca «хустина, косинка» | латинська |
rа̀isît «розв’язувати» | латиська |
rist «зв’язувати» | латиська |
raišýti «в’язати, патрати» | литовська |
rìšti «в’язати» | литовська |
ryšulỹs «в’язка, згорток, вузол» | литовська |
ryšỹs «зв’язок; відношення» | литовська |
raĩštis «пов’язка, шнурок, мотузок» | литовська |
решава «розв’язує; позбавляє; рятує» | македонська |
rzeszyć «зв’язувати» | польська |
*otrěšiti | праслов’янська |
*rěšiti «зв’язувати» | праслов’янська |
senrists «зав’язаний» | прусська |
perrēist «зв’язувати» | прусська |
реши́ть | російська |
реша́ть «вирішити, розв’язати; (заст.) розплутати» | російська |
дре́шити «розв’язувати» (<*одрешити) | сербохорватська |
*одрешити | сербохорватська |
*одрешити | сербохорватська |
riešit' «тс.» | словацька |
rešíti «рятувати, звільнити, розв’язати, розгадати» | словенська |
рѣшити «розв’язувати» | старослов’янська |
řеšiti «розв’язувати, розгадувати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України