РІСА — ЕТИМОЛОГІЯ

ря́са «бахрома Нед; торочки О; колос проса, вівса; волоть, мітелка у рослин, віночок»

псл. ręsa «щось пишне, густе»;
загальновизнаної етимології не має;
найімовірніший зв’язок з rędъ «ряд» (*ręd-sā) (Фасмер III 539; Преобр. II 242; Горяев Доп. I 32);
розглядалося також як похідне від псл. *ręp-sati, спорідненого з нвн. [rampfen] «дерти, смикати, скубти» (Machek ESJČ 529);
мало вмотивовані зіставлення з решето́ (Ильинский ИОРЯС 23/2, 181), р. [ремье] «лахміття» (Jokl AfSlPh 28, 10), з дінд. raśanā́ «шматок; пояс», raś-nā «тс.» (Младенов 560; Skok III 131; Schuster-Šewc 1220–1221), raś-mi-ḥ «мотузка» (Mikl. EW 276–277) або з нвн. Rispe «мітелка» (Горяев 308);
р. [ряса] «ряд, низка; нитка намиста», [ря́ска] «тс.», бр. [ра́са] «паросток; остюк», [ря́ссе] «лахміття, подраний одяг», [ря́сище] «тс.», др. ряса «бахрома», рясьно «вія», рясьнъ «бахрома, прикраса», п. rzęsa «вія; війка; сережка на вільшині; колос вівса», rzęsny «рясний», ч. řasa «фалда; вія», слц. riasa «фалда; колос; сережка», riasnatý «рясний», вл. rjas «вія», болг. реса́ «мітелка; сережка; бахрома», м. реса (бот.) «вусик», реси «бахрома; (бот.) сережки», схв. ре́са (бот.) «сережка (на вербі, березі); (анат.) язичок (у гортані)», мн. ресе «бахрома», слн. résa «остюк; волосинка; бахрома (на одязі)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

обрясни́ти «густо вкрити»
па́рісний «рясний» (про дощ)
рє́зка «тс.»
рє́ска «мітелка Нед; колос вівса; волоть; бахрома (?) О»
рися́нка «кукурудза»
рі́са «тс.»
ріси́ти
рісни́й
рісницева́тий «віястий»
рісни́ця «вія»
ріснота́
рісова́тий «тс.»
рісота́
рісува́ти «тс.»
ря́зка «цвіт кукурудзи»
ря́са́ «складка, фалда»
ряси́ти «робити складки; гаптувати золотом»
ряси́ця
ря́ска «сережка на дереві; колос проса, вівса, мітелка»
рясни́й
рясни́стий
рясниця «тс.»
рясни́ця
рясні́ти
рясні́шати
рясно́та́
рясо́та́
рясува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ра́са «паросток; остюк» білоруська
ря́ссе «лахміття, подраний одяг» білоруська
реса́ «мітелка; сережка; бахрома» болгарська
rjas «вія» верхньолужицька
raśanā́ «шматок; пояс» давньоіндійська
raś-nā «тс.» давньоіндійська
raś-mi-ḥ «мотузка» давньоіндійська
ряса «бахрома» давньоруська
рясьно «вія» давньоруська
рясьнъ «бахрома, прикраса» давньоруська
реса «вусик» (бот.) македонська
реси «бахрома; (бот.) сережки» македонська
rampfen «дерти, смикати, скубти» нововерхньонімецька
Rispe «мітелка» нововерхньонімецька
rzęsa «вія; війка; сережка на вільшині; колос вівса»«рясний» польська
rzęsny «вія; війка; сережка на вільшині; колос вівса»«рясний» польська
ręsa «щось пишне, густе» праслов’янська
rędъ «ряд» (*ręd-sā) праслов’янська
*ręd-sā праслов’янська
*ręp-sati праслов’янська
ря́ска «тс.» праслов’янська
ремье «лахміття» російська
ряса «ряд, низка; нитка намиста» російська
ре́са «сережка (на вербі, березі); (анат.) язичок (у гортані)» (бот.) сербохорватська
ресе «бахрома» сербохорватська
riasa «фалда; колос; сережка»«рясний» словацька
riasnatý «фалда; колос; сережка»«рясний» словацька
résa «остюк; волосинка; бахрома (на одязі)» словенська
решето́ українська
ря́сище «тс.» українська
řasa «фалда; вія» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України