РІК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
рік
зіставлення з лит. rа̀kti «колоти», rakinė́ti «колупати», дісл. rá «прикордонний знак» (Būga RR II 533–535) недостатньо обґрунтоване;
споріднене з гот. ragin «рада, рішення, постанова», тох. А rake «слово», В reki «тс.», дінд. racanam, racanā «порядок, розпорядження», можливо, також з лит. rãkas «строк, мета», лтс. raks «мета, межа» (якщо це не запозичення зі слов’янських мов);
псл. rоkъ «термін, умовлений час», пов’язане чергуванням голосних з *rekti «ректи»;
р. рок «доля; [рік, термін, час, пора, доба]», бр. [рок] «рік», др. рокъ «вік; доля», п. ч. слц. нл. rok «рік», м. рок «термін», схв. ро̑к, слн. rо̀k «тс.», стсл. рокъ «призначений заздалегідь термін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́рік
«на майбутній рік»
позазана́рік
«два роки тому»
порі́чний
«річний, щорічний»
ріко́виця
«річниця»
річни́й
річни́к
«щорічник»
річни́ця
річня́
«однолітня домашня тварина»
(мн. річня́та)] Нед
річня́к
рішня́к
«тс.»
роківщи́на́
«річний збір від парафіян»
рокове́
«тс.»
рокови́й
«річний»
роко́ви́ни
ро́чини
«роковини»
рочи́стий
«річний, який буває раз на рік Г; домовлений, призначений Нед»
ро́чки
«строк»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рок «рік» | білоруська |
| ragin «рада, рішення, постанова» | готська |
| racanam | давньоіндійська |
| racanā «порядок, розпорядження» | давньоіндійська |
| rá «прикордонний знак» | давньоісландська |
| рокъ «вік; доля» | давньоруська |
| raks «мета, межа» (якщо це не запозичення зі слов’янських мов) | латиська |
| rа̀kti «колоти» | литовська |
| rakinėˊti «колупати» | литовська |
| rãkas «строк, мета» | литовська |
| рок «термін» | македонська |
| rok «рік» | нижньолужицька |
| rok «рік» | польська |
| rоkъ «термін, умовлений час» | праслов’янська |
| *rekti «ректи» | праслов’янська |
| рок «доля; [рік, термін, час, пора, доба]» | російська |
| ро̑к | сербохорватська |
| rok «рік» | словацька |
| rо̀k «тс.» | словенська |
| рокъ «призначений заздалегідь термін» | старослов’янська |
| rake «слово» | тохарська А |
| reki «тс.» | тохарська В |
| rok «рік» | чеська |
ректи́ «говорити»
псл. *rekti (з чергуванням голосних rьk- : rek- : rok-);
споріднене з гот. rahnjan «рахувати», ragin «рада, рішення, постанова», garēhsns «призначення, визначення», дінд. racáyati «упорядковує, виготовляє, складає, готує», racanam, racanā «порядок, розпорядження», тох. A rake «слово», B reki «тс.», іє. *rē˘k- «розташовувати»;
думка про зв’язок із звуконаслідувальними формами лит. rė˜kti «кричати», rė́kauti «кричати, горлати, репетувати», лтс. rēkt «ревіти, ричати», дірл. réimm «крик», лат. raccāre «ричати (про тигра)» (Фасмер III 465–466; Schuster-Šewc 1222; Wаlde–Hofm. II 414) з погляду фонетики викликає заперечення;
р. изрека́ть «урочисто вимовляти, висловлюватися», [река́ть] «говорити, мовити, промовляти», бр. прадрака́ць «передрікати», др. рєчи «говорити, сказати», п. rzec «сказати», ч. říci, слц. riect’ «тс.», вл. rjec «говорити, сказати», нл. rjаc «тс.», полаб. rict, ricаt «казати», болг. река́ «скажу», м. рече «каже», схв. pѐƕи «сказати», слн. rêči «тс.», стсл. рєшти, рєкѫ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відректи́
відріка́ти
«відповідати»
вріка́ти
«дорікати»
вро́ки
«пристріт, уроки»
доректи́
доріка́ти
«докоряти»
дорікну́ти
заректи́ся
зареч
«постскриптум, епілог»
(заст.)
зарі́к
«обіцянка»
зарі́каний
«який дав зарік»
заріка́ти
«заклинати, клясти, просити»
заріка́тися
«закаюватися, заклястися»
заріча́ний
«непокірливий, сварливий»
зарі́чки
«зарік»
зарі́чливий
«який зарікся від чогось»
заро́к
«тс.»
зорчи́
«скажи»
зректи́ся
зріка́тися
«відмовлятися»
зуро́чити
«наврочити»
навректи́
«наврочити»
навро́ки
«пристріт»
наврокува́ти
«тс.»
навро́чити
наврочли́вий
нао́дрік
«у відповідь»
нареко́вати
«називати»
(заст.)
наректи́
«назвати»
нарече́на
«молода»
нарече́ний
«жених»
наре́че́ння
«присвоєння імені»
наречи́
«наректи»
наріка́ти
«скаржитися»
нарічо́вість
«діалектна особливість»
нарі́ччя
неви́речений
«невисловлений»
недорі́ка
«людина з дефектом мови»
недорі́кий
«який має дефект мови»
недорі́кува́тий
«тс.»
недо́річ
«безглуздя, абсурд»
недорічи́вий
«безглуздий, абсурдний»
недорі́чний
«непридатний»
нездоре́чі
«ні до чого»
нерічи́вий
«некрасномовний, недорікуватий»
обректи́
обречи́
«урочисто обіцяти; присвятити; вказати»
обрі́к
«обітниця»
обрі́ка
«тс.»
обріка́ти
«обіцяти; прирікати»
обрі́кувати
«докоряти закидати»
обрі́куватися
«заповідати»
обро́чник
«той, що дав обітницю зробити щось для спокутування гріха»
оброчникува́ти
«виконувати обітницю»
о́дрік
«заперечення; відмова»
пере́рік
«суперечка»
пере́річка
«тс.»
по́рекло
«прізвисько; прізвище»
порі́к
«ремство»
порі́кування
«ремство, нарікання»
порі́кувати
«ремствувати»
приректи́
прире́чений
прире́чення
приріка́ти
приуро́чений
приуро́чити
прорека́ти
«прорікати; з похвалою згадувати»
проректи́
проре́чення
«прорікання»
проре́чистий
«красномовний»
прорі́к
«пророк»
проріка́ння
«пророкування»
проріка́ти
проро́к
пророкува́ти
проро́цтво
проро́цький
«пророчий»
проро́чення
проро́чество
проро́чеський
«пророчий»
проро́чий
проро́чити
проро́чиця
проро́чня
«оракул»
ре́кало
«той, що дає прізвиська іншим»
ре́кло
«прізвисько; прозвання; гасло»
реку́н
«промовець»
речене́ць
«строк»
рече́ння
«вислів»
ре́чення
речи́
речи́нець
«тс.»
речи́стий
«говіркий»
речни́к
«адвокат, заступник у справах»
ре́чник
«поборник; оратор; [повірений Нед]»
речни́стий
«тс.»
речни́цтво
«адвокатура; заступництво в справах»
речни́цький
«ораторський, адвокатський»
речня́
«вислів, судження; вирок, присуд»
речува́ти
«тс.»
рік
«зойк»
річ
«мова, розмова, міркування»
річни́й
«балакучий»
річни́стий
«красномовний»
рочи́тися
«давати обітницю»
рочня́
«оракул»
урекли́вий
«здатний наврочити; якого можна наврочити»
уректи́
«наврочити; [докорити, доректи]»
уректи́ся
«почутися; здатися»
уре́чення
«уроки»
уречи́
«докорити; наврочити Г; висловити ВеЛ»
уріка́ти
«тс.»
урі́чли́вий
урі́чний
«тс.»
уро́к
«завдання; навчальне заняття»
уро́ки
«пристріт»
уро́чий
«чудовий, чарівний, принадний; здатний докоряти Шейк»
уро́чи́на
«пристріт»
урочи́ти
«заворожити, зачарувати»
уро́чища
(збільш. від уро́ки)
уро́чний
«встановлений; умовлений, визначений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прадрака́ць «передрікати» | білоруська |
| река́ «скажу» | болгарська |
| rjec «говорити, сказати» | верхньолужицька |
| rahnjan «рахувати» | готська |
| ragin «рада, рішення, постанова» | готська |
| garēhsns «призначення, визначення» | готська |
| racáyati «упорядковує, виготовляє, складає, готує» | давньоіндійська |
| racanam | давньоіндійська |
| racanā «порядок, розпорядження» | давньоіндійська |
| réimm «крик» | давньоірландська |
| рєчи «говорити, сказати» | давньоруська |
| *rē˘k- «розташовувати» | індоєвропейська |
| raccāre «ричати (про тигра)» | латинська |
| rēkt «ревіти, ричати» | латиська |
| rėˊkti «кричати» | литовська |
| rė˜kauti «кричати, горлати, репетувати» | литовська |
| рече «каже» | македонська |
| rjаc «тс.» | нижньолужицька |
| rict «казати» | полабська |
| ricаt «казати» | полабська |
| rzec «сказати» | польська |
| *rekti (з чергуванням голосних rьk- : rek- : rok-) | праслов’янська |
| изрека́ть «урочисто вимовляти, висловлюватися» | російська |
| река́ть «говорити, мовити, промовляти» | російська |
| pѐђи «сказати» | сербохорватська |
| riect' «тс.» | словацька |
| rêči «тс.» | словенська |
| рєшти | старослов’янська |
| рєкѫ «тс.» | старослов’янська |
| A rake «слово» | тохарська А |
| reki «тс.» | тохарська В |
| říci | чеська |
заро́чча «прибуток, вигода»
утворене з прийменника за та іменника рік (року);
очевидно, первісно мало значення «те, що зібрано, зароблено, одержано за рік»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| за (року) | ? |
| рік (року) | ? |
па́ричок «молодий ріг у рогатої худоби»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з рік;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рік | українська |
уро́чи́стий «пов’язаний з торжеством, знаменною датою; святковий; важливий, значущий; сповнений величі; [що буває раз на рік, річний Куз, Пі]»
п. uroczysty «домовлений», пізніше «знаменитий; святковий», походить від urok «річна плата», префіксального похідного від rok «рік», що відповідає укр. рік, спорідненому з ректи́;
очевидно, як і бр. урачы́сты, запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
врочи́стий
врочи́стість
врочи́сто
урочи́стість
«урочисті заходи на відзначення якоїсь знаменної події; [річне свято, торжество, церемоніальний акт Бі, Пі]»
(переважно в мн.)
урочи́сто
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| урачы́сты | білоруська |
| uroczysty «домовлений» | польська |
| urok «річна плата» | польська |
| rok «рік» | польська |
| рік | українська |
| ректи | українська |
ріка́
псл. rěka (<*roika), пов’язане чергуванням голосних з rei- (rinǫti) «текти, струмувати»;
споріднене з снн. rīn «водостік», дірл. riathor «бурний потік», дангл. rír «струмок, потік, ріка» (англ. діал. rithe), гал. Rēnos «Рейн», лат. rīvus «струмок, потік, течія», алб. ritë «мокрий, сирий», дінд. ráуaḥ «ріка, течія, потік», rītíḥ «тс.», rētaḥ «течія, вилив, ріка», rīṇaḥ «текучий», rīˊyatē «рухається, починає текти»;
іє. *rei-/ri-;
зіставлення з двн. rīga «ряд», свн. rīhe «тс.», дінд. rēkhā «ряд, смуга, дряпина» (Uhlenbeck 253; Zupitza GG 137) менш переконливе;
р. болг. река́, бр. рака́, др. рѐка, п. rzeka, ч. řeka, слц. rieka, вл. нл. rěka, полаб. rė́kă, м. схв. ре́ка, слн. réka, стсл. рhка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заріча́ни́н
«житель заріччя»
заріча́нський
зарі́чний
за́річок
«рукав річки»
зарі́ччя
надрі́чний
надрі́ччя
підрі́че
«поле, розташоване коло річки»
поріча́нин
«житель надріччя»
порі́чина
«смуга берега ріки»
порі́ччя
«надріччя»
рікля
«поле понад річкою або між річками»
річи́стий
«багатий на ріки»
рі́чисько
«покинуте річище»
рі́чи́ще
рі́чка
річкови́к
річни́й
річни́к
«річковик»
річчи́на
(зменш.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ritë «мокрий, сирий» | албанська |
| rithe | англійська |
| рака́ | білоруська |
| река́ | болгарська |
| rěka | верхньолужицька |
| Rēnos «Рейн» | галльська |
| rɣr «струмок, потік, ріка» (англ. діал. rithe) | давньоанглійська |
| rīga «ряд» | давньоверхньонімецька |
| ráуaḥ «ріка, течія, потік» | давньоіндійська |
| rītíḥ «тс.» | давньоіндійська |
| rētaḥ «течія, вилив, ріка» | давньоіндійська |
| rīṇaḥ «текучий» | давньоіндійська |
| rīˊyatē «рухається, починає текти» | давньоіндійська |
| rēkhā «ряд, смуга, дряпина» | давньоіндійська |
| riathor «бурний потік» | давньоірландська |
| рѣка | давньоруська |
| *rei-/ri- | індоєвропейська |
| rīvus «струмок, потік, течія» | латинська |
| ре́ка | македонська |
| rěka | нижньолужицька |
| rėˊkă | полабська |
| rzeka | польська |
| rěka (<*roika) | праслов’янська |
| rei- «текти, струмувати» (rinǫti) | праслов’янська |
| *roika | праслов’янська |
| rinǫti | праслов’янська |
| *roika | праслов’янська |
| rinǫti | праслов’янська |
| река́ | російська |
| ре́ка | сербохорватська |
| rīhe «тс.» | середньоверхньнімецька |
| rīn «водостік» | середньонижньонімецька |
| rieka | словацька |
| réka | словенська |
| рѣка | старослов’янська |
| řeka | чеська |
вируґо́вувати «виганяти, усувати, прибирати»
запозичення з польської мови;
нім. rügen «ганити, осуджувати», Rüge «догана» споріднене з псл. *rekti, укр. ректи́;
п. wyrugować, wyrugowywać «усувати, звільняти, виживати, виганяти» походить від rugować «виселяти, виганяти, усувати з посади», rugi «вигнання з країни, масове звільнення», запозиченого з термінології німецького міського права;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виру́га
выруґовати
«вигнати, викинути»
(1635)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rügen «ганити, осуджувати» | німецька |
| wyrugować | польська |
| *rekti | праслов’янська |
| ректи́ | українська |
| Rüge «догана» | ? |
| wyrugowywać «усувати, звільняти, виживати, виганяти» | ? |
| rugować «виселяти, виганяти, усувати з посади» | ? |
| rugi «вигнання з країни, масове звільнення» | ? |
рек «як, наче, неначе, мов» (-бись)] Нед
фонетично адаптоване запозичення з польської мови;
п. rzekl-byś «можна б сказати» (букв. «сказав би ти») є формою 2-ї ос. умовного способу від дієслова rzec «сказати», спорідненого з укр. ректи́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rzekl-byś «можна б сказати» (букв. «сказав би ти») | польська |
| rzec «сказати» | польська |
| ректи́ | українська |
ри́нути «кинутися; хлинути; текти, потекти»
іє. *rei-/ri- «текти» <*er-/r- «рухатися»;
пов’язується як звуковий варіант (Ondruš Slavica I 32–34) з *lei- «лити»;
споріднене з лат. rīvus «струмок», ir-rīto «дратую, кидаю виклик», ірл. rían «море», дірл. riathor «водоспад», гал. Rēnos «Рейн», гр. ὀρίνω «приводжу в рух», дінд. riṇā́ti «змушує текти, литися, випускає», ríṇvati «тс.», rīˊyatē «починає текти»;
псл. rinǫti пов’язане з рій, ріка́;
р. ри́нуть (заст.) «кинути», бр. ры́нуцца «кинутися», др. ринути «кинути, штовхнути», ч. řinouti se «литися, струміти, сочитися», слц. rinút’ sa «бити джерелом; бурхливо текти», болг. ри́на «чищу; відкидаю (гній, сніг)», м. рине «тс. (3 ос. одн.)», схв. ри̏нути «зштовхнути, відштовхнути, відкинути», ри̏нути се «ринутися; кинутися; ударитися», слн. ríniti «штовхати, пхати, затискувати, тиснути», стсл. ринѫти «ринутися, кинутися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зарина́ти
«занурюватися»
рині́ти
«текти»
ри́нутися
«кинутися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ры́нуцца «кинутися» | білоруська |
| ри́на «чищу; відкидаю (гній, сніг)» | болгарська |
| Rēnos «Рейн» | галльська |
| ὀρίνω «приводжу в рух» | грецька |
| riṇā́ti «змушує текти, литися, випускає» | давньоіндійська |
| ríṇvati «тс.» | давньоіндійська |
| rīˊyatē «починає текти» | давньоіндійська |
| riathor «водоспад» | давньоірландська |
| ринути «кинути, штовхнути» | давньоруська |
| *rei-/ri- «текти» | індоєвропейська |
| *er-/r- «рухатися» | індоєвропейська |
| *lei- «лити» | індоєвропейська |
| rían «море» | ірландська |
| rīvus «струмок» | латинська |
| ir-rīto «дратую, кидаю виклик» | латинська |
| рине «тс. (3 ос. одн.)» | македонська |
| rinǫti | праслов’янська |
| ри́нуть | російська |
| ри́нуть | російська |
| ри́нуть | російська |
| ри̏нути «зштовхнути, відштовхнути, відкинути» | сербохорватська |
| ри̏нути «ринутися; кинутися; ударитися» | сербохорватська |
| rinút' sa «бити джерелом; бурхливо текти» | словацька |
| ríniti «штовхати, пхати, затискувати, тиснути» | словенська |
| ринѫти «ринутися, кинутися» | старослов’янська |
| рій | українська |
| ріка́ | українська |
| рій | українська |
| ріка́ | українська |
| рій | українська |
| ріка́ | українська |
| řinouti se «литися, струміти, сочитися» | чеська |
ро́єчи «роняючи»
дієприслівникова форма неясного утворення;
може розглядатись як результат діалектної видозміни форми ро́нячи (> *[ро́нєчи]) або як пов’язане з гіпотетичним дієсловом *роїти (псл. *rojiti) «точити, випускати струменем», спорідненим з ри́нути (псл. *rei-nǫ-ti) «текти», ріка́ (псл. *roika);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *rei-nǫ-ti «текти» | праслов’янська |
| *rojiti | праслов’янська |
| *roika | праслов’янська |
| *роїти «точити, випускати струменем» (псл. *rojiti) | українська |
| ро́нячи | українська |
| *ро́нєчи | українська |
| ріка́ | українська |
ро́кіт
похідні утворення від звуконаслідувальної основи псл. *rok-/rek-, до якої зводяться також рика́ти, регота́ти, лит. rė˜kti «кричати, ревти», лтс. rèkt «тс.», лат. raccāre «кричати» (про тигра);
можливо, пов’язане також з ректи́ «говорити»;
р. ро́кот, рокота́ть, бр. ро́кат «рокіт», раката́ць, др. рокотати «звучати, бриніти, гриміти», вл. rokot «плутанина, сум’яття», rokotać «галасувати», схв. ро̏кōт «хрюкання, нарікання, крик, шум, гуркіт»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рокітли́вий
рокота́ти
рокоті́ти
рокотли́вий
рокотня́
«гуркотіння грому»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ро́кат «рокіт» | білоруська |
| раката́ць | білоруська |
| rokot «плутанина, сум’яття»«галасувати» | верхньолужицька |
| rokotać «плутанина, сум’яття»«галасувати» | верхньолужицька |
| рокотати «звучати, бриніти, гриміти» | давньоруська |
| raccāre «кричати» (про тигра) | латинська |
| rèkt «тс.» | латиська |
| rė˜kti «кричати, ревти» | литовська |
| *rok-/rek- | праслов’янська |
| рика́ти | праслов’янська |
| регота́ти | праслов’янська |
| ро́кот | російська |
| рокота́ть | російська |
| рȍк «хрюкання, нарікання, крик, шум, гуркіт» | сербохорватська |
| ректи́ «говорити» | українська |
сірчи́ти «домовитися»
застаріле і, очевидно, незакономірне утворення, пов’язане з др. съречи «зговоритися, домовитися» (съркоше «домовилися», імперфект), похідним від речи «казати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| съречи «зговоритися, домовитися» (съркоше «домовилися», імперфект) | давньоруська |
| речи «казати» | ? |
уректи́ «зурочити Г; докоряти СУМ»
похідне утворення від ректи́;
в ньому відбилася давня віра в силу вимовленого слова;
р. урека́ть «зурочувати», п. urzekać, ч. uřknouti, слц. слн. urékati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вректи́
«тс.»
вріка́ти
«тс.»
врічли́вий
«тс.»
уректи́ся
«почутися»
уріка́ти
«докоряти; зурочувати»
уріка́тися
«чутися»
урікну́ти
урі́чли́вий
«здатний зурочити; якого можна зурочити»
урі́чний
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| urzekać | польська |
| урека́ть «зурочувати» | російська |
| urékati «тс.» | словацька |
| urékati «тс.» | словенська |
| ректи́ | українська |
| uřknouti | чеська |
уро́к «завдання; навчальна робота; навчальне заняття; певний проміжок часу; (заст.) робота, визначена для виконання на певний час; (перен.) висновок, логічний підсумок чого-небудь, що має значення в майбутньому; [пристріт Бі, чаклування Нед]»
псл. urokъ;
утворене за допомогою префікса u- від кореня rok-/rek-, який виступає в укр. ректи́, проро́к;
укр. уро́к «пристріт; чаклування» і подібні значення в інших слов’янських мовах відбивають давню віру слов’ян у магію слова;
р. уро́к «навчальна година; учбове завдання; (заст.) робота, задана на певний час; повчання; щось повчальне; (заст.) зурочення, чаклування», уро́чить «псувати недобрим поглядом», бр. уро́к «чари», др. урокъ «умова; угода; призначення, правило; податок, штраф; строк, визначений час», п. urok «чари; пристріт; зурочення; угода; (перен.) чарівність», ч. úrok «чари; хвороби; податок», слц. úrek, болг. уро́к «урок», у́ро́ци (мн.) «чаклування; пристріт», м. урок «пристріт», схв. у̀рок «тс.», слн. urо̀k «зурочення; хвороба внаслідок зурочення», стсл. оурочьнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
врок
«пристріт»
вро́чення
«тс.»
вро́чити
«тс.»
уро́ки
«наслання хвороби кому-небудь поглядом СУМ; пристріт Бі; хвороба або випадок, спричинені чаклуванням Нед»
(мн.)
уро́че
«чари; привабливість; чаклування, ворожба»
уро́чення
«уроки»
уро́ченьки
«уроки»
(зменш.)
уро́чи́на
«уроки; пристріт»
уро́чи́ти
«зурочити Бі, Нед; знеславлювати Нед; зачаровувати, причаровувати Нед»
уро́чища
«уроки; пристріт»
(мн.)
уро́чище
«урок; пристріт»
(збільш.)
уро́чний
«встановлений за певними умовами; визначений»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уро́к «чари» | білоруська |
| уро́к «урок» | болгарська |
| у́ро́ци «чаклування; пристріт» (мн.) | болгарська |
| урокъ «умова; угода; призначення, правило; податок, штраф; строк, визначений час» | давньоруська |
| урок «пристріт» | македонська |
| urok «чари; пристріт; зурочення; угода; (перен.) чарівність» | польська |
| urokъ | праслов’янська |
| уро́к «навчальна година; учбове завдання; (заст.) робота, задана на певний час; повчання; щось повчальне; (заст.) зурочення, чаклування» | російська |
| уро́чить «псувати недобрим поглядом» | російська |
| у̀рок «тс.» | сербохорватська |
| úrek | словацька |
| urо̀k «зурочення; хвороба внаслідок зурочення» | словенська |
| оурочьнъ | старослов’янська |
| ректи́ | українська |
| проро́к | українська |
| уро́к «пристріт; чаклування» | українська |
| úrok «чари; хвороби; податок» | чеська |
уро́чище «те, що становить природну межу (яр, гора і т. ін.); ділянка, яка виділяється серед навколишньої місцевості природними ознаками»
похідне утворення від ректи́ (уріка́ти, уро́чити);
первісно «місцевість із власною назвою»;
р. уро́чище «тс.», бр. уро́чышча «тс.», [уро́чышчэ] «урочище, певна місцевість з власною назвою», п. uroczyszcze, uroczysko «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уро́чышча «тс.» | білоруська |
| уро́чышчэ «урочище, певна місцевість з власною назвою» | білоруська |
| uroczyszcze «тс.» | польська |
| uroczysko «тс.» | польська |
| уро́чище «тс.» | російська |
| ректи (уріка́ти, уро́чити) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України