РІДКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *re-dh-, похідне від *er(ǝ)- «нещільний, рідкий; розходитися»;

псл. rědъkъ (< *rědъ);

споріднене з лит. rẽtas «рідкий, рідкісний», rė˜tis «сито, решето», лтс. rēds, rẽ̦ns «рідкий», лат. rēte «мережа, невід», rārus «рідкий»;

р. ре́дкий, бр. рэ́дкі, др. рѐдъкый, п. rzadki, ч. řídký, слц. riedky, вл. нл. rědki, полаб. rjîdkĕ, болг. ря́дък, м. редок, схв. ре́дак, ре̑ткӣ, слн. rédek, стсл. рѣдъкъ;

результат перерозкладу і деетимологізації псл. ob-oriti «обвалити, зруйнувати», яке складалося з префікса ob- «об-» і дієслова oriti «руйнувати», збереженого в болг. о́ря «розоряю», стсл. орити «спокушати», разорити «зруйнувати», съɴорити «обвалити», др. оритель «руйнівник», укр. розори́ти, ч. obořiti «обрушитись, напасти», схв. обòрити «знищувати, скидати» і спорідненого з лит. ardýti «розділяти», érdėti «розпорюватись», ìrti «тс., розпадатись», лтс. ārdît «розпорювати, руйнувати, розкидати», дінд. árdati «розпорошується, розчиняється», можливо, також хет. harra- «ламати, руйнувати, подрібнювати», лат. rārus «рідкий», псл. rědъkъ «тс.», укр. рідки́й (іє. *er-);

р. [бури́ть] «кидати, жбурляти, розкидати», [буря́ть] «тс.», бр. буры́ць «руйнувати, валити», п. burzyć «руйнувати», ст. borzyć «тс.», ч. bořiti «тс., ламати, зносити», слц. boriť «зносити, ламати»;

вважається, що редька була привезена в Італію із Сирії у I ст. до н. е;

на слов’янському ґрунті це слово могло бути зближене за народною етимологією зі словом rědъkъ (укр. рідки́й);

лат. rādīx «корінь, коренеплід» означало, зокрема, редьку, редиску;

запозичене через посередництво германських мов (двн. rātī˘h, свн. redik) з латинської;

псл. rьdьky або rеdьky;

р. ре́дька, бр. ру́дзька, п. rzodkiewka, ч. ředkev, слц. red’kev «редька», red’kovka «редиска», вл. rjedkej, нл. rjadkej, схв. ро̏тква, слн. rêdkev, стсл. ръдъкы;

може бути пов’язане з рі́зати (пор. тлумачення) або з рідки́й (через значення «розріджений ліс», пор. р. [ре́жа] «найрідша рибальська сітка, рідка тканина», [ре́жка] «легенький палісадник», [реже́нье] «порідіння»);

не зовсім ясне;

помилково пов’язувалось (Потебня РФВ 6, 146) з лат. orior «встаю, починаюся, виникаю», гр. ὄρνῡμι «надаю руху, збуджую; приганяю, зганяю; кидаюся, рухаюся», дінд. ṛṇṓti «підіймається»;

іє. *er-/erǝ- «розривати, розділяти»;

можливо, далі пов’язане з рідки́й, лат. rārus «рідкий», дінд. ṛtē «за винятком, без, крім»;

споріднене з лит. ardýti «розбирати, порушувати, руйнувати», érdėti «розпорюватися», ìrti «розпадатися, розкладатися; розпорюватися, розладнуватися», лтс. ā̀rdît «розбирати, руйнувати», ḕrst «розбирати, чесати (льон), розділяти, сіктись», дінд. árdati «розпиляється, розчиняється», хет. ḫarra- «ламати, руйнувати, роздрібнювати»;

псл. *orzoriti «розорити», утворене за допомогою префікса *orz- від *oriti «розоряти» (пор. др. оборити «розруйнувати, розорити, знищити», оритель «руйнівник», п. ст. oborzyć «зруйнувати, знищити», ч. obořiti se «обрушитися, накинутися», ст. obořiti «розруйнувати», болг. [разобо́ря, разобо́р(у)вам] «розоряю, розладную», схв. [о̀рити] «скидати»);

р. разори́ть, бр. разары́ць, др. разорити «зруйнувати; порушити; відкинути; уразити», болг. разоря́вам, м. разори, разурне, схв. разо̀рити, стсл. разорити;

похідне утворення від рідки́й;

назва зумовлена, очевидно, тим, що квітки цієї рослини, зібрані в групи по 3–5, розміщуються на гілці з верху до низу на певній відстані одна від одної;

похідне утворення з префіксом по- від не відбитої сучасними словниками іменникової основи *ріж, пов’язаної з прикметником рідки́й (псл. *rědjь);

р. [режь] «найрідша рибальська сітка; рідка тканина», [ре́жа] «тс.», [реду́ха] «рідка сітка»;

очевидно, похідне утворення з вторинним х від дієслова прорі́зати (др. прорѣзати);

менш переконливе пов’язання з р. ре́дкий, укр. рідки́й (Mikl. EW 277; Преобр. ІІ 131; КЭСРЯ 369) або зіставлення з дінд. rēkhā́ «смуга, риса», rikháti «креслить, ріже», лат. rīma «шпарина, щілина» (Ильинский РФВ 69, 16; ИОРЯС 20, 152–153) чи з лтс. risums, risiêns «шпарина, розріз» (Matze-nauer LF 14, 91);

р. проре́ха «проріха; недолік, огріх», бр. прарэ́х «тс.; [комір]», др. прорѣха «проріха»;