РУШИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
руш (у виразах ані́ руш «ні на крок; кінець, годі, все», кро́ком руш, не руш «не чіпай, не займай»)
фразеологізована форма 2-ї ос. одн. наказового способу дієслова руша́ти, ру́шити;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ру́шити | українська |
| руша́ти | українська |
ворухну́ти
результат контамінації слів во́рох «купа невіяного зерна» (вороши́ти «віяти зерно, підкидаючи його лопатою»?) і ру́хати, ру́шити;
р. ворохну́ть, вороши́ть, бр. варухну́ць, варушы́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
воро́шити
ворухки́й
ворухли́вий
вору́шало
«палиця, якою ворушать солому в печі»
воруши́ло
«підойма, важіль»
воруши́льний
«збуджувальний»
воруши́льник
«збуджу вальник»
воруши́ти
ворушки́й
ворушли́вий
ворушня́
завору́шення
звору́шення
звору́ши́ти
звору́шливий
неворушки́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| варухну́ць | білоруська |
| ворохну́ть | російська |
| вороши́ть | українська |
| варушы́ць | українська |
| во́рох «купа невіяного зерна» (вороши́ти «віяти зерно, підкидаючи його лопатою»?) | ? |
| ру́хати | ? |
| ру́шити | ? |
ру́сло́ «річище, заглиблення в ґрунті, по якому тече річка, струмок СУМ, Куз, [гирло річки]»
найбільш імовірною є спорідненість з лит. rusė́ti «текти», rusnîti «повільно текти», Raũsvė, Rusnìs (назви річок);
менш обґрунтованими є зближення з рух, ру́шити (Брандт РФВ 22, 144), ри́ти, рвати (Jagić AfSlPh 30, 629), ав. raōδah- «річка» (Matzenauer LF 17, 192), лит. rÌsti «рубати», rantýti «надрізувати» (Bezlaj Eseji 140);
загальновизнаної етимології не має;
р. ру́сло́, слц. заст. ruslo (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
приру́словий
ру́слище
руслови́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| raōδah- «річка» | авестійська |
| рух | валлійська |
| rusėˊti «текти» | литовська |
| rusnóti «повільно текти» | литовська |
| Raũsvė | литовська |
| Rusnìs (назви річок) | литовська |
| rę͂sti «рубати» | литовська |
| rantýti «надрізувати» | литовська |
| ру́сло́ | російська |
| ruslo (з рос.) | словацька |
| ру́шити | українська |
| ри́ти | українська |
| рвати | українська |
рух
псл. ruxъ «рух»;
споріднене з лит. ruošа̀ «підготовка», ruõšti «готувати, споряджати», raũsti «рити, копати», raũsis «печера», rūsỹs «льох», лтс. rа̄oss «рухливий, діловий», rusenis «рухливий сніг», raust «згрібати, мести», свн. rûsch «напад», двн. rôsc(i) «спритний; свіжий», нвн. [ruscheln] «квапливо працювати», дісл. rúst «руїни», ryskja «рвати», шв. rûsa «вириватися», лат. ruo «руйнувати(ся), обвалювати(ся)»;
іє. *reu̯-/rou̯-/rū- «рити, рвати, рушити»;
виводити ч. ruchati «руйнувати» з *gruchati (Machek ESJČ 523) немає достатніх підстав;
р. [рух] «загальна тривога, неспокій (натовпу)», ру́хнуть, ру́шить, бр. рух, др. рухо «рухоме майно», рушати «переміщувати», п. ч. слц. вл. ruch, нл. ruš «тривожний рух, метушня», болг. руша́ «руйнувати», м. руши, схв. ру̏шити, слн. rúšiti, стсл. роушити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́зрух
«нерухомість»
безру́хий
безру́шний
ві́друх
знати
«не чіпати чужого»
знерухо́мити
знерухомі́ти
зру́шення
зру́шити
зру́щик
«зрушувана деталь пастки»
изрух
«рух; вивих»
нару́шити
незру́шний
«тс.»
ненару́шний
«недоторканний»
непорухо́мий
«нерухомий»
непору́шний
нерухо́мий
неру́ш
«непорушний»
неруши́мий
обру́шити
по́рух
пору́ха
«грижа Нед; зміщення органа»
пору́хач
«палиця до печі»
по́руш
«потяг до крадіння»
порушени́ця
«тс.»
пору́шити
пору́шич
«тс.»
прору́ха
«помилка Пі; штовханина Нед»
ро́зрух
розру́ха
руха́вий
ру́ха́вка
«рух, заворушення, повстання»
ру́хало
«двигун»
рухани́на
ру́ханка
«спорт»
ру́хати
рухи́ня
«рух; велике господарство»
рухівня́
«спортивний зал»
рухли́вий
рухло́
«все майно»
рухля́вий
рухну́ти
рухови́к
«спортсмен»
рухови́тий
рухо́вність
«рухоме майно»
рухомий
рухо́мість
руша́лка
«важіль, підойма»
руша́нє
«ущерб місяця»
руша́ти
ру́ша́ти
«брати, чіпати»
(Ме)
ру́шатися
«ворушитися (зі сну)»
ру́шення
«рух; ополчення»
(заст.)
ру́шити
руші́й
руші́йний
ру́шний
«рухливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рух | білоруська |
| руша́ «руйнувати» | болгарська |
| ruch | верхньолужицька |
| rôsc(i) «спритний; свіжий» | давньоверхньонімецька |
| rúst «руїни» | давньоісландська |
| ryskja «рвати» | давньоісландська |
| рухо «рухоме майно» | давньоруська |
| рушати «переміщувати» | давньоруська |
| *reu̯-/rou̯-/rū- «рити, рвати, рушити» | індоєвропейська |
| ruo «руйнувати(ся), обвалювати(ся)» | латинська |
| rаùoss «рухливий, діловий» | латиська |
| rusenis «рухливий сніг» | латиська |
| raust «згрібати, мести» | латиська |
| ruošа̀ «підготовка» | литовська |
| ruõšti «готувати, споряджати» | литовська |
| raũsti «рити, копати» | литовська |
| raũsis «печера» | литовська |
| rūsỹs «льох» | литовська |
| руши | македонська |
| ruš «тривожний рух, метушня» | нижньолужицька |
| ruscheln «квапливо працювати» | нововерхньонімецька |
| ruch | польська |
| ruxъ «рух» | праслов’янська |
| рух «загальна тривога, неспокій (натовпу)» | російська |
| ру́хнуть | російська |
| ру́шить | російська |
| рy̏шити | сербохорватська |
| rûsch «напад» | середньоверхньнімецька |
| ruch | словацька |
| rúšiti | словенська |
| роушити «тс.» | старослов’янська |
| ruchati «руйнувати» | чеська |
| *gruchati | чеська |
| ruch | чеська |
| rûsa «вириватися» | шведська |
рюш «густо зібрана смужка тканини для оздоблення одягу»
запозичення з французької мови;
фр. ruche «рюш; вулик» походить від гал. rūsca «кора (під якою жили бджоли), виготовлена з кори річ»;
р. рюш, бр. руш, п. riusza, rusza, ч. ryš, схв. ри̏ш «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руш | білоруська |
| rūsca «кора (під якою жили бджоли), виготовлена з кори річ» | галльська |
| riusza | польська |
| rusza | польська |
| рюш | російська |
| ри̏ш «тс.» | сербохорватська |
| ruche «рюш; вулик» | французька |
| ryš | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України